Монастир походження дерева Хреста Господнього — Вікіпедія
Монастир походження дерева Хреста Господнього | ||||
---|---|---|---|---|
вигляд до буревію 2010 року | ||||
49°56′33″ пн. ш. 25°19′50″ сх. д. / 49.94250° пн. ш. 25.33056° сх. д.Координати: 49°56′33″ пн. ш. 25°19′50″ сх. д. / 49.94250° пн. ш. 25.33056° сх. д. | ||||
Тип | монастир | |||
Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України | |||
Країна | Україна | |||
Розташування | смт. Підкамінь, Бродівского району Львівської області | |||
Орденська приналежність | Студійський устав УГКЦ | |||
Тип монастиря | оборонний | |||
Архітектурний стиль | бароко, класицизм | |||
Будівник | ораторіум (1760 р. арх.) Вежа костелу (1761 р, арх. Павло Гіжицький), корпус келій (з 1746 р., арх С. Мікошевський, бароко) | |||
Засновано | 1464 р. | |||
Перша згадка | 1464 р. | |||
Будівництво | 15 ст. — наприкінці 18 ст., реставрації у 19 та 20 ст. | |||
Монастир походження дерева Хреста Господнього у Вікісховищі |
Монастир походження дерева Хреста Господнього (колишній домініканський монастир) — згромадження ченців-студитів Української Греко-католицької церкви. Розташований в селищі Підкамінь, Бродівського району Львівської області. Видатна пам'ятка архітектури XVII–XVIII ст. на теренах України. За висловом короля Яна Собеського — «Східна Ченстохова».[1]
Історичні дані[ред. | ред. код]
Римо-католицький період[ред. | ред. код]
Перша згадка про монастир — 1464 р., у зв'язку із заснуванням містечка Підкамінь, замку та костелу оо. домініканців за ініціативою Петра Цебровського з Жабокруків — власника довколишніх земель[2]. Посідач з цією метою звернувся до монастиря РКЦ у Львові прислати сюди ченців. Архієпископ львівський Григорій Сяноцький сам приїхав до Підкаменя, а в день Внебовзяття Пресвятої Діви Марії 1464 року спровадив сюди братів. Ченці осіли при костелі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, Святого Хреста, апостолів Петра і Павла та всіх святих. Для утримання монастиря Петро Цебровський записав села Попівці, Нем'яч[3].
1519 року під час навали турків-османів селище і монастир домініканців пограбовані і зруйновані.
1524 року Марцін Каменецький наказав утопити у ставі Попівців двох ченців-домініканців з Підкаменя, які боронили проти його волі фундацію монастиря.[4] 8 січня 1688 року село Чехи стало власністю домініканського монастиря.
У "Herbarz Polski" будівничим костьолу названо Станіслава Ледуховського, який був похований саме тут у 1725р.[5]
15 серпня 1727 року в монастирі відбулась коронація ікони Підкамінської Богородиці (латинський обряд, за дозволом Папи Римського Бенедикта ХІІІ)[6].
Монастир був власником великої земельної власности в містечку Гологорах у другій половині ХІХ ст.[7]
У час І-ї світової під час пожежі в монастирській бібліотеці у вересні 1915 року були знищені вогнем, зокрема, рукописи праць пріора монастиря Баронча Садока.[8]
Греко-католицький період[ред. | ред. код]
Через недбальство пострадянської української влади (зокрема, вночі проти 5 лютого 2011 через сильний вітер на дах дзвіниці храму впала частина риштування, внаслідок чого були розбиті чи пошкодженні три з чотирьох барокових скульптур та дах дзвіниці. Станом на 8 лютого фрагменти трьох пошкоджених скульптур були зібрані і передані настоятелю монастиря для подальшої можливої реставрації[9]) втрачено одну з барокових скульптур роботи учнів Пінзеля на вежі монастиря (вони були зроблені з дерева та бляхи). Одна з них, яка впала майже з 40-метрової висоти, не підлягає реставрації; три інші впали на дах будівлі.[10] Дві скульптури були знищені повністю.[11]
2 липня 2013 року владика Ігор (Возьняк) очолив молитовний відпуст до Підкамінської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, який святкують тут з давніх часів у день пам’яті Святого апостола Юди Тадея, брата Господнього.[12]
Опис[ред. | ред. код]
Сильно постраждав під час обидвох світових воєн (видно сліди потрапляння куль, осколків). Через варварство під час воєн та раннього радянського періоду (НКВД «додумалось» розташувати тут пересильну тюрму; в'язні, гріючись, спалили значну частину речей інтер'єру; тут відбував «покарання» блаженний священномученик УГКЦ отець Микола Цегельський. Перебуває в стані відновлення з руїни.
Сучасного вигляду монастир набув впродовж значних добудов у XVII–XVIII століттях. Враховуючи розпланування монастиря з замкненими внутрішніми дворами та оборонними мурами з бастіонами, належить до комплексів оборонного типу.
У комплекс споруд входять:
- колишній костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1612–1695 рр., бароко)
- корпуси келій
- два внутрішні двори
- колодязь у першому внутрішньому дворі
- каплиця Св. Параскеви (арх. А Кастеллі та А Каппоні, бароко)
- триаркова дзвіниця без дзвонів
- службові приміщення, кухня
- ораторіум
- колона зі скульптурою Богородиці
- оборонні мури з вежами, брамою (з 1702 р.), бастіонами.
Колишній костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, коротка хронологія[ред. | ред. код]
Костел вибудували з цегли та каменю; є тринавним (типу базиліки), потинькованим, зального типу, центральна нава вища за бічні, трансепт — відсутній. До бічних сторін вівтарної частини храма прибудовані двоярусні каплиці, вкриті куполами.
Довгий час будівництва (1612—1695) зумовили помилки малоосвічених будівельників, що призвело до обвалу склепінь храму в 1640 та 1685 р. Легенда говорить про те, що значні кошти давав король Ян III Собеський, а обвал — «кара Божа».
Джовані Батіста Фальконі перед травнем 1648 року виконав стуккову декорацію інтер'єру каплиці святого Домініка в костелі (стіни, тамбур і чаша купола). У 1708 р. до головного фасаду храму прибудували чотирикутну вежу. 1712-го майстер С. Дроздович на протилежному кінці даху нави від вежі костелу створив сигнатурку. У 1713 р. монастир опплатив створення та запровадження годинника (куранти) на вежі храму (майстер А. Загайський). У 1760 р. впритул до абсиди побудували одноповерховий ораторіум (архітектор Д. Терлецький.)
Укладені угоди, виплати за роботи:
- 21 лютого 1700 пріор Томаш Крушевський ОР — зі скульптором Лаврентієм Сарновичем щодо виконання нового головного вівтаря храма за 4300 польських злотих (офіра волинської каштелянової[13] п. Анни Вельгорської). Цей вівтар вирішили оздобити срібним антепендієм з монастирських коштів[14]. Л. Сарнович виконав також два притенчових бокових вівтарі — св. Хреста і св. Вікторії.
- 9 жовтня 1760 — зі скульптором Стефаном Кольчицьким на виконання вівтаря св. Томи Аквінського за 400 пол. зл.
- 3 жовтня 1773 року архітектор Петро Полейовський отримав від ченців оплату (216 пол. зл.) за створення ескізу хорів.
- 11 квітня 1774 року — з Франциском Олендзьким щодо виконання за 78 червоних зл.[15] різьбленого декору нового 18-голосого органу Декор, виконаний майстернею Ф. Олендзького, пізніше відремонтували і дещо переробили в стилі рококо і неорококо з використанням поліхромних позолочених фігур Давида, св. Цецилії, музикуючих ангелів з трубами, мотивів рокайлів, ґраток, мушлей і квітів.
- 6 липня 1779 року — 300 флоринів скульптору Йозефові Легерлютцу за виставлення двох вівтарів: св. Вікторії і св. Антонія.[16]
Храм прикрашали також скульптури Я. Ростафінського. Фрески створювались впродовж декількох будівельних періодів (Станіслав Строїнський — у 1766 р., пізніше — С. Скрицький, Я. Чайковський, Ф. Силич, у 19 ст. — Кароль Рафаїл Сагановський (1836–1879) та М.[17] Яблонський та ін.)
Твори мистецтва та фрески були пошкоджені під час першої світової війни та пожежі 1916 р., коли згоріли дахи більшості монастирських будівель. Монастир частково ремонтували у 1920-ті рр.
Томаш Зауха вважав, що дуже правдоподібно після фундушу для домініканців Миколи Василя Потоцького (200000 злотих польських у 1761 році) у 1764 році розпочали виготовляти новий пізньобароковий головний вівтар для костелу. Старий натомість розібрали та перевезли до домініканського костелу в містечку Золотий Потік (1775[18]).[19]
Зб. Горнунг вважав, що: 1) Ф. Олендзького можна вважати автором різьб вівтаря св. Вікторії по лівій стороні біля входу в презбітерій та статуї матері Божої Ласкавої, яку потім перевезли до костелу домініканців у Тернополі[15]; 2) Фабіан Фесінгер був автором різьбярського вистрою в костелі[20].
Вежа костелу[ред. | ред. код]
У 1761 році за проектом архітектора Павла Гіжицького створено бароковий дах вежі костелу (за іншими даними, Гіжицький брав участь в роботах у 1760 році[21]). Вежа чотирикутка за поземним планом, у п'ять ярусів, кути декоровані пілястрами, дах четвертого ярусу — скульптурами. У 2010 році бароковий дах вежі через аварійний стан було демонтовано під час ремонтних робіт.[11]
Келії[ред. | ред. код]
Першим постав одноповерховий корпус з північного боку костелу. Будівництво тривало у 1612–1685 рр. В першому внутрішньому дворі викопали колодязь. З 1746 р. розпочато будівництво другого поверху келій за проектом архітектора С. Мікошевського та новим внутрішнім діором. Саме ці корпуси ремонтували у 1864 р., а потім у 1920-ті (архітектор Вавжинець Дайчак).
Корпуси келій — дво- та триповерхові, коридорної системи з одно- та двобічним розташуванням келій. Частина коридорів має циліндричні, друга частина — хрещаті склепіння. Зовнішні фасади келій — суворі, пласкі, бідні декором, завершені карнизом. Мури підсилені контрфорсами.
Колона[ред. | ред. код]
З південного боку костелу — колона з «фігурою» Богородиці. Статуя виготовлена у 1719 р. з міді та визолочена (визолотив — майстер Х. Шоберт). Кошти для виготовлення колони надав, головно, Станіслав Лєдуховський; також, зокрема, Яблоновський Ян Станіслав.[22]
Каплиця[ред. | ред. код]
У стилі пізнього бароко за проектом архітекторів А. Кастеллі та А. Каппоні. Ротонда, гранчата за поземним планом, крита куполом з архітектурним ліхтариком. Вівтарна стіна має вбудовані сходи нагору. Вівтар мав архітектурну форму. Одна з найкращих ротонд доби бароко на теренах України.
Оборонні мури[ред. | ред. код]
Сучасні оборонні мури почали зводити з 1702 р. Кам'яні, частково поруйновані, вежі заокруглені, двоярусні. Одна з веж зберегла дах-шатро. В середині західного муру — в'їзна брама, в замковому камені — дата — 1704 р.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Меценати[ред. | ред. код]
Король Речі Посполитої Ян III Собєський, теребовлянський староста Міхал Францішек Потоцький, канівський староста Микола Василь Потоцький, представники магнатських родів Вишневецьких, Чорторийських, Любомирських, Собєських, Потоцьких (зокрема, Стефан Александер Потоцький), Калиновських[23], Маріанна та Ян Ледуховські[24]. Чимало коштів для монастиря було отримано завдяки особистим зв'язкам його пріора кс. Францішека Руссияна з родинами Потоцьких, Коссаковських.[25]
27 березня 1772р. гр.Маріанна з Ледуховських "На прославу Бога і на спасення душі своєї" офіровала монастирю 3тис. злотих, про що є відповідний запис у відомості Підкаменського ксьондза.[24]
Пріори[ред. | ред. код]
Дамасцен Сапальський (1640-43),[26] Томаш Крушевський ОР, Садок Баронч,
Усипальниця[ред. | ред. код]
У крипті костелі були поховані представники родів Цетнерів, Ледуховських,[27] тіло Стефана Александера Потоцького[28]…
На початку XXI століття[ред. | ред. код]
Коштом ЄС реставрують дзвіницю монастиря у рамках проекту «Транскордонний паломницький маршрут як інструмент промоції спільної історико-культурної спадщини в українсько-польському прикордонні», який є одним з переможців програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020.
7 грудня 2018 року Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації підписав договір із переможцем тендеру на реставрацію дзвіниці.[29] На реставрацію монастирської дзвіниці європейський союз виділив 795 тис. євро.[30]
Світлини[ред. | ред. код]
- Монастир, 1910
- Скульптура Богородиці на колоні
- Залишки фресок в костелі
- Загальний вигляд монастиря
- Один з бастіонів
- Брама монастиря ззовні
- статуя святого Станіслава
Див. також[ред. | ред. код]
- Бароко в Україні
- Монастир капуцинів (Олесько)
- Архітектура бароко
- Живопис бароко
- Фреска
- Грізайль
- Монастир капуцинів (Старокостянтинів)
- Собор святих Станіслава і Вацлава (Краків)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ансамбль домініканського монастиря в Підкамені. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 вересня 2015.
- ↑ Barącz S. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu… — S. 4—5.
- ↑ Podkamień… — S. 403.
- ↑ Popowce z Dudyniem // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 798. (пол.) — S. 798. (пол.)
- ↑ Stupnicki, Hipolit NA PODSTAWIE HERBARZA NIESIECKIEGO I MANUSKRYPTÓW. (1859). Herbarz Polski i Imionospis (pol) . Lwow: Drukem Kornela Pillera. с. т.ІІ, с.89.
- ↑ Barącz S. Wiadomość o klasztorze WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu… — S. 16—18.
- ↑ Gołogóry // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 675. (пол.) — S. 675. (пол.)
- ↑ Knot A. Barącz Sadok Wincenty Fererjusz (1814–1892) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 290–292. — Reprint: Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 291. — ISBN 8304034840. (пол.)
- ↑ Львівська обласна рада дала гроші на ремонт монастиря: монастир мало не завалився. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 9 вересня 2015.
- ↑ Літаючі скульптури // Львівський портал. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 9 вересня 2015.
- ↑ а б У Підкамені зруйновано дві барокові скульптури домініканського монастиря[недоступне посилання]
- ↑ Митрополит Львівський очолив молитовний відпуст у смт. ПІДКАМІНЬ. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 12 лютого 2017.
- ↑ Дружина волинського каштеляна.
- ↑ Кошти конвенту.
- ↑ а б Hornung Z. Olędzki (Olęcki, Olenski, Oleński) Franciszek (ok. 1745—1792) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. ХХІІІ/4, zeszyt 99. — S. 792. (пол.)
- ↑ Урсу Н. О. Роль митців — творців сакрального простору домініканських храмів XVI–XIX ст. на землях Галичини] // Вісник ХДАДМ. — С. 142–143.
- ↑ Мартин або Марцін.
- ↑ Зауха щодо дати вживає прислівник «zapewne» - очевидно.
- ↑ Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — — T. 18. — 509 il. — S. 211. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
- ↑ Ostrowski J. K. Z problematyki warsztatowej i atrybucyjnej rzeźby lwowskiej w. XVIII [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1994. — № 1. — S. 89. (пол.)
- ↑ Krasnowolska M. Giżycki Paweł // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. — Tom VIII/1. — Zeszyt 36. — S. 25. (пол.)
- ↑ Підкамінь. Монастир Походження Хреста Господнього. (1646). Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Підкамінь. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 червня 2013.
- ↑ а б Barącz S (1879). Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu (пол) . Lwów: "Gaz. narod." J. Dobrzańskiego i K. Gromana. с. 174—175, 184—185.
- ↑ Mazur Z. Russyan (Russjan) Franciszek, imię zakonne Henryk h. Nalęcz (1706–1788) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1991. — T. XXXIII/1, zeszyt 136. — S. 157. (пол.)
- ↑ Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu [Архівовано 16 січня 2015 у Wayback Machine.]… — S. 13.
- ↑ Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu [Архівовано 20 січня 2015 у Wayback Machine.]… — wstęp
- ↑ «нутрощі» — у крипті гробівця св. Анни фарного костелу в Бучачі
- ↑ Львова, Фотографії Старого (13 грудня 2018). В селищі Підкамінь реставрують храм з дзвіницею • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 6 січня 2019.
- ↑ Zaxid.net. У Підкамені коштом ЄС відреставрують 56-метрову дзвіницю монастиря. ZAXID.NET (укр.). Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 6 січня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гнатенко М. Небесна твердь [Архівовано 8 лютого 2012 у Wayback Machine.] // Тиждень. — 2010. — 14 листопада.
- Гудима П. Під камінь. Портрет на фоні століть. — Тернопіль, 2004. — 256 c.
- Крестопроісхожденський монастир студійського уставу в Підкамені. Фотобуклет / Укладач тексту брат І. Монастирський, фото І. Бабійчука. — Львів : Свічадо (без р/в).
- Мартинів І. Пролітаючи над…: монастир у Підкамені [Архівовано 31 травня 2021 у Wayback Machine.] // Zbruč. — 2021. — 28 травня.
- Монастирський храм у Підкамені хочуть відреставрувати за 28 млн грн. [Архівовано 5 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Zbruč. — 2018. — 30 жовтня.
- Онищук Я. Підкамінський монастир // Брідщина. — Броди, 1993. — № 2. — С. 14—21.
- Barącz S. Dzieje klasztoru Dominikańskiego w Podkamienu. — Lwów, 1887. (пол.)
- Barącz S. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu. — Tarnopol, 1870. (пол.)
- Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu. — Lwów, 1879. — 220 s. (пол.)
- Barącz S. Wiadomość o klasztorze WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu. — Lwów, 1858. (пол.)
- Krasny P. Lwowskie środowisko artystyczne wobec idei symbiozy sztuk w wystroju i wyposażeniu wnętrz sakralnych (1730—1780) [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — Warszawa, 2005. — № 30. — S. 170—175. (пол.)
- Ogarek Z. Podkamień koło Brodów. Krótki szkic historii kościoła i klasztoru dominikańskiego. — Lwów, 1939. (пол.)
- Podkamień // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 402. (пол.) — S. 402—406. (пол.)
- Sęcyński M. B. Okolice Galicyi. — Lwów, 1847. (пол.)
- Żukiewicz K. Dzieje Cudownego Obrazy Maryi w koścele oo. Dominikanów 3. w Podkamieniu. — Kraków, 1907 (пол.)
- Памятники градостроительства и арзитектуры УССР. — К. : Будівельник, 1985. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Монастир походження дерева Хреста Господнього |
- Підкамінь [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Подкамень: фотоальбом 2009 года [Архівовано 10 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Przeszłość i zabytki województwa tarnopolskiego. polona.pl.
- Монастиріна фільмі з дрона (2018).
- Проект «Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина» [Архівовано 4 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Панорами [Архівовано 25 серпня 2017 у Wayback Machine.]