Карниз — Вікіпедія

Карни́з[1] (від грец. κορωνίς — «закінчення», «завершення»), заст. ґзимс[2] (від нім. Gesims через пол. gzyms) — завершення стіни споруди у вигляді горизонтального профільованого пояса, верхня випнута частина стіни, що підтримує дах і оберігає стіну при стіканні води з даху (виступ з жолобом на нижній поверхні знаний як слізник). Конструктивно визначається виносом — відстанню його краю від стінної площини.

Завершуючи верх стіни, відділяючи її край, карниз грає значну образну роль. Тому його використовують і при розчленуванні стіни на яруси, поверхи, і при завершенні стін в інтер'єрах.

В архітектурних ордерах[ред. | ред. код]

Карниз є складовою антаблемента (чим відрізняється від гурту, який проходить на будь-якій висоті стіни). Знизу підтримується мутулами або гутами. У давньогрецьких архітектурних ордерах верхня виносна плита карниза називається гейсоном.

Види[ред. | ред. код]

Існує декілька класифікацій карнизів — за формою профілю, за функцією, за епохою або країною походження, з застосуванням у тому чи іншому ордері та т. ін.

За положенням і характером виконання існують:

  • Карниз внутрішній — розташований в інтер'єрі будівлі, котрий використовується для прикраси стін, пічки та димоходи.

Карнизи зовнішні:

  • Карниз проміжний — розташований між ярусами або поверхами, який ділить площину стіни, підкреслюючи рівні відповідних поверхів.
  • Карниз тягнутий — профільований карниз з чітко окресленими горизонталями.
  • Карниз цокольний, який відділяє цоколь від основної стіни.
  • Карниз модульований — де виносна плита підтримується модульонами.

Карнизи для штор[ред. | ред. код]

Карнизи підвіконні, надвіконні та наддвірні , а також:

  • алюмінієві;
  • металічні;
  • стельові пластикові карнизи — це прихований варіант карниза у вигляді доріжки з гачками із пластику;
  • карнизи для римських штор;
  • електрокарнизи для штор — автономна система, яка регулює портьєри за допомогою перемикача або пульта управління.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Карниз // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Ґзимс // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]