French
DeutschСтаніслав Строїнський — Вікіпедія
 | Частина інформації в цій статті застаріла. |
| Станіслав Строїнський | |
|---|---|
| Народився | 1719[3][2] Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Помер | 26 квітня 1802[1][2] або 1799 Львів, Королівство Галичини та Володимирії |
| Діяльність | художник |
| Відомі учні | Білявський Остап |
Станісла́в Строї́нський (пол. Stanisław Stroiński; бл. 1719 Львів — 26 квітня 1802 там само) — художник-монументаліст Галичини доби бароко та раннього класицизму.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився близько 1719 року у Львові в незаможній родині Юзефа Строїнського і Катерини з Хировських. Навчання живопису розпочав у 16-річному віці. Місце навчання не з'ясовано. За різними версіями міг бути учнем Франциска та Себастьяна Екштайнів (припущення Збіґнєва Горнунґа), або ченця-бернардинця Бенедикта Мазуркевича. Є також гіпотеза про навчання Строїнського в Римі (документальних свідчень немає). 1745 року вийшов із львівського малярського цеху. 1759 року отримав статус Pictor Sacrae Regiae Majestati (Маляр Його Королівської Величності), 1764 року — право носити шпагу, 1765 — посаду королівського секретаря, найвищу відзнаку митців того часу. Відомо про скарги на Строїнського від 1751 і 1771 років через його непідпорядкування львівському малярському цеху. Працював монументалістом, займався фресковими розписами. Збережених олійних робіт немає, вони відомі майже виключно з архівних згадок.[4] Учнями митця були живописці Юзеф Язвинський, Юрій Радивиловський, монах-паулін Марцелій Добженівський. У Львові від 1783 року Строїнський жив у будинку № 39 на площі Ринок.[5]
Строїнський був одним із фігурантів незрозумілого епізоду, описаного істориком Францішеком Яворським. 4 листопада 1780 року група львівських малярів у складі Остапа Білявського, Матвія Міллера, Юзефа Хойніцького, Томаса Гертнера, на чолі зі Станіславом Строїнським з'явилась у ратуші і вимагала видачі їм усіх документів про привілеї малярського цеху, які протягом всієї історії цеху зберігались у ратуші на депозиті. Магістрат не чинив перешкод і видав усі документи. Ситуація виглядає незрозумілою ще з тієї причини, що перелічені митці до цеху в той час не належали.[6]
Станіслав Строїнський був одружений тричі. Перший шлюб із Терезою Шепелінською відбувся 24 липня 1740 у львівському костелі Марії Сніжної. У цьому шлюбі народились дві доньки — Катерина і Констанція, син Антоній. Пізніше був одружений з Аґатою Кадохувною, з якою мав сина Людвіка, а 1771 року одружився з Вікторією Струсувною з Хорошевських, яка народила йому сина Антонія і чотирьох доньок. Старший син Антоній став живописцем, зокрема, здобув освіту в академії св. Луки в Римі. Помер 1820 року. Станіслав Строїнський мав молодшого брата Мартина (Марціна) (1735—1800), також живописця. Художником був зять Юзеф Хойницький, відомий зокрема своїми розписами у Латинському катедральному соборі Львова.
- Роботи
- Безкоштовно виконав розписи костелу бернардинського монастиря у Львові (1746).
- Розписи каплиці Святого Причастя при катедральному костелі в Перемишлі (1744—1750)
- Розписи інтер'єрів костелу Найсвятішої Трійці монастиря тринітаріїв у Львові (не збережені).
- Розписи костелу Матері Божої Сніжної (не збережені).
- Образи для костелу монастиря бернардинців у Любліні (1752—1753).
- Розписи інтер'єру бернардинського костелу в Лежайську, виконані спільно з Клосовським і Войтановським (1752).
- Фрески костелу бернардинців під Сокалем виконані у 1756—1759 роках (більшість знищено пожежею 1852 року).
- Розписи костелу в Лопатині.
- Фрески костелу кларисок у Львові (1760-ті).
- Розписи палацу архієпископів на Ринку, 9 у Львові (1760-ті).
- Розписи домініканського костелу в Тернополі.
- Розписи вівтарної частини храму домініканського монастиря в Підкамені (1766).
- Розписи в палаці Любомирських у Львові у 1760-х роках. Відомо про виплату архітектором палацу Яном де Вітте гонорару за оформлення однієї з зал.
- Розписи, виконані спільно з братом Мартином, а також низкою інших митців у Латинському катедральному соборі Львова (друга пол. 1760-х — початок 1770-х).[7]
- На замовлення Франциски Жевуської 1774 року оздобив фресковим живописом салон, плафони покоїв та передпокоїв кам'яниці на площі Ринок, 3.[8]
- Образ із зображенням св. Еразма на менсі бічного вівтаря парафіяльного костелу в Дрогобичі (1790). Не збережений.[4]
- декорація інтер'єрів костелу святого Станіслава (Гусаків) та костелу францисканців (Перемишль), обидва - разом з Томасом Гертнером)[9]
- Він або брат Мартин розписали інтер'єр костелу Різдва Пречистої Діви Марії і Святого Щепана у Золотому Потоці[10]
- Можливо, розписи церкви Святого Миколи у Сокалі[11]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://www.oxfordartonline.com/benezit/view/10.1093/benz/9780199773787.001.0001/acref-9780199773787-e-00177163
- ↑ а б в Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ а б Zaucha T. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii, Św. Krzyża i Św. Batłomieja w Drohobyczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 1998. — Т. 6. — S. 47, 62, 70. — ISBN 83-85739-60-2.
- ↑ Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 34. — ISBN 5-7745-0358-5.
- ↑ Jaworski F. O szarym Lwowie. — Lwów, [b. r.]. — S. 62—63.
- ↑ Jaworski F. O szarym… — S. 144.
- ↑ Вуйцик В. С. З історії львівських кам'яниць. Площа Ринок, 3 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 123.
- ↑ Dworzak A. Genialny twórca czy zmyślny przedsiębiorca? Studium z problematyki twórczości wielkich warsztatów artystycznych na Rusi Koronnej w XVIII wieku // MASKA. — Kraków, 2011. — № 12 (grudzień). — S. 133. (пол.)
- ↑ Kunzek T. Przewodnik po województwie tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów : Libra PL, 2013. — S. 47. (пол.)
- ↑ Сокаль: церковь Св. Николая. (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Лильо О. М. Діяльність представників монументального живопису західноєвропейської традиції у Львові XVIII ст. // Бюлетень Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України. — Львів, 2008. — № 1 (10). — С. 97—103.
- Овсійчук В. А. Класицизм та романтизм в українському мистецтві. — К : Дніпро, 2001. — С. 187. — ISBN 966-02-1984-9.
- Строїнський Станіслав // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.] — C. 560.
- Строїнський Станіслав // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с., іл.
— C. 222.
- Строїнський Станіслав // Художники України: енциклопедичний довідник. Вип. 1 / авт.-упоряд. М. Г. Лабінський. — Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 528. — ISBN 978-966-96839-3-9..
- Rastawiecki E. Słownik malarzów polskich tudzież obcych w Polsce osiadłych lub czasowo w niej przebywających. — Warszawa : Nakł. aut. (S. Orgelbrand), 1851. — T. II. — 327 s. — S. 240—242, 413—415. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
|
