Любослав Пенев — Вікіпедія

Ф
Любослав Пенев
Любослав Пенев
Любослав Пенев
Особисті дані
Народження 31 серпня 1966(1966-08-31) (57 років)
  Софія, Болгарія
Зріст 188 см
Вага 90 кг
Громадянство  Болгарія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1984–1989 Болгарія ЦСКА (Софія) 101 (80)
1989–1995 Іспанія «Валенсія» 167 (67)
1995–1996 Іспанія «Атлетіко» 37 (16)
1996–1998 Іспанія «Компостела» 69 (32)
1998–1999 Іспанія «Сельта Віго» 32 (14)
2001–2002 Болгарія ЦСКА (Софія) 22 (8)
2002 Болгарія «Локомотив» (Пловдив) 4 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1985 Болгарія Болгарія U-20  ? (?)
1987–1998 Болгарія Болгарія 62 (13)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2009–2010 Болгарія ЦСКА (Софія)
2010–2011 Болгарія «Літекс»
2011–2014 Болгарія Болгарія
2014 Болгарія «Ботев» (Пловдив)
2015 Болгарія ЦСКА (Софія)
2016 Болгарія «Літекс»
2017– Іспанія «Валенсія Месталья»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Любослав Пенев (болг. Любослав Пенев, нар. 31 серпня 1966, Софія) — болгарський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2017 року очолює тренерський штаб команди «Валенсія Месталья». Футболіст року в Болгарії (1988).

Виступав, зокрема, за ЦСКА (Софія) та «Валенсію», а також національну збірну Болгарії, у складі якої був учасником чемпіонату світу та Європи.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець софійського ЦСКА. Дебютував за клуб у 18 років. У той час в ЦСКА зібралася ціла плеяда молодих футболістів, з іменами яких були пов'язані успіхи збірної Болгарії в 90-х — Трифон Іванов, Еміл Костадінов і Христо Стоїчков, в майбутньому визнаний кращим болгарським футболістом. З таким складом софійці практично не мали рівних ані у національному чемпіонаті (1987, 1989), ані в Кубку Болгарії (1987, 1988, 1989). У 1988 році Пенев був визнаний футболістом року в Болгарії.

1989 року Пенев змінив болгарський чемпіонат на іспанський, перейшовши в «Валенсію». За «кажанів» він провів 226 матчів, в яких забив 101 м'яч протягом шести сезонів своєї ігрової кар'єри.[джерело?] Більшість часу, проведеного у складі «Валенсії», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,4 голу за гру першості.

Після «Валенсії» Пенев один сезон 1995/96 грав за «Атлетіко Мадрид», у складі якого виграв «золотий дубль» — чемпіонат і кубок Іспанії, потім перейшов у «Компостелу», де провів два сезони. Влітку 1998 року, після вильоту «Компостели» з Ла Ліги, Пенев перейшов у «Сельту». У сезоні 1998/99 ця команда займала перші позиції в лізі протягом частини сезону і врешті-решт закінчила турнір на п'ятому місці. У Кубку УЄФА пройшовши серед інших «Ліверпуль» і «Астон Віллу», «Сельта» досягла чвертьфіналу, де поступилась майбутньому фіналісту турніру «Марселю». В кінці сезону «Сельта», поруч із «Мальоркою», була названа найбільшим відкриттям сезону іспанської ліги[1][2].

Після успішного сезону в Іспанії Пенев повернувся до болгарської ліги у 1999 році після того, як він переміг на виборах президента ЦСКА (Софії). Тому він на деякий час призупинив свою футбольну кар'єру. Спочатку клуб боровся з фінансовими проблемами, тому Пенев повинен був платити гравцям з власної кишені[3]. У сезоні 2000/01 років він запросив до клубу свого друга Йордана Лечкова, а також найняв італійського тренера Енріко Катуцці[4], після чого сам став знову з'являтися на полі як капітан команди. Проте після слабкого сезону Катуцці покинув клуб, а через півроку, після конфлікту з новим тренером Луїджі Сімоні, команду покинув і сам Пенев.

На початку 2002 року поїхав догравати в пловдивський «Локомотив», де і закінчив кар'єру в кінці сезону. Всього за свою кар'єру Пенев зіграв 487 матчів, в яких забив 257 голів.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

1985 року залучався до складу молодіжної збірної Болгарії.

1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Болгарії. Навесні 1994 року під час одного з тренувань він отримав м'ячем у промежину, і біль був настільки серйозним, що Пенев повинен був звернутись за медичною допомогою клубу. Обстеження виявили рак в лівому яєчку. Завдяки швидкому втручанню лікарів та тривалій хіміотерапії він, нарешті, відновився. Хоча дядько Димитар Пенев, який у той час був тренером національної збірної Болгарії, переконував Любослава поїхати на чемпіонат світу 1994 року, проте футболіст відмовився, пояснивши, що він ще не відчуває себе сильним[5]. На турнірі його співвітчизники досягли півфіналу, і це є найкращим результатом в болгарській історії.

Любослав Пенев під час роботи з «Літексом». 2010 рік.

Натомість у складі збірної Любослав був учасником чемпіонату Європи 1996 року в Англії та чемпіонату світу 1998 року у Франції, на яких болгари не зуміли вийти з групи. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у формі головної команди країни 62 матчі, забивши 13 голів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Тренерська кар'єра Любослава Пенева розпочалася в середині серпня 2008 року, коли він був призначений помічником Пламена Маркова в збірній, де Любо залишався до звільнення Маркова на початку 2009 року.

5 березня 2009 року змінив свого дядька Димитара Пенева на посаді головного тренера софійського ЦСКА[6]. Під керівництвом Любослава болгарський клуб зумів вийти в груповий етап Ліги Європи. Там столичний клуб зайняв останнє місце, здобувши лише одне очко, після чого Пенев був відправлений у відставку у січні 2010 року. Ще до моменту відходу Пенев вже подавав заяву про відставку, проте вона не була прийнята.

Незабаром Пенев повернувся до роботи, очоливши 2 вересня 2010 року «Літекс». Вже в першому сезоні Любослав привів команду до перемоги в чемпіонаті країни. Завдяки показаним результатами Пенев отримав призначення в збірну Болгарії. Незважаючи на невдачу в відборі до чемпіонату світу 2014 року, контракт з тренером був продовжений ще на 2 роки[7].

6 червня 2014 року Пенев, не припиняючи роботу в збірній, прийняв пловдивський клуб «Ботев», заявляючи, що суміщення посад не зашкодить його роботі в національній команді[8]. Тим не менш лише через місяць, 7 липня 2014 року, Пенев вирішив покинути клуб через фінансові проблеми «Ботева», а 20 листопада 2014 року Пенев був звільнений і з посади головного тренера збірної Болгарії після нічиї з Мальтою (1:1), оскільки у відбірковому циклі до чемпіонату Європи 2016 року болгари набрали лише чотири очки в чотирьох матчах і посідали четверте місце в групі H[9].

29 квітня 2015 року повернувся в софійський ЦСКА у ролі нового головного тренера[10]. Здобувши лише одну перемогу в усіх зіграних ігріх, 31 травня 2015 року Любослав Пенев залишив армійський клуб.

22 січня 2016 року Любослав знову очолив «Літекс», який цього разу через фінансові проблеми грав у аматорському чемпіонаті. Пенев допоміг команді виграти свою групу і вийти до другого за рівним дивізіону країни, після чого 6 червня 2016 року покинув клуб.

17 липня 2017 року очолив резервну команду «Валенсії», уклавши контракт на один год[11].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Гравець
ЦСКА (Софія): 1986–87, 1988–89
ЦСКА (Софія): 1984–85, 1986–87, 1987–88, 1988–89
ЦСКА (Софія): 1989
«Атлетіко Мадрид»: 1995–96
«Атлетіко Мадрид»: 1995–96
Тренер
ЦСКА (Софія): 2020–21

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Zob. rozmowę Tani Wasilewej z Penewem. Załatwimy wszystkich!. „Piłka Nożna” nr 9, 2 marca 1999, s. 32.
  2. ↑ O fenomenie Celty Vigo z sezonu 1998-1999 także: L. Orłowski. Bajka o Kopciuszku. „Piłka Nożna” nr 48, 1 grudnia 1998, s. 39.
  3. ↑ M. Szczepański. Niebiescy przeciw Czerwonym. „Piłka Nożna” nr 42, 16 października 2001, s. 25.
  4. ↑ M. Szczepański. Niemiec i Włoch w... Sofii'. „Piłka Nożna” nr 2, 8 stycznia 2002, s.24.
  5. ↑ Szerzej o problemach zdrowotnych Penewa: Zagadkowy „ico”. w: Mistrzostwa Świata 1998. Encyklopedia piłkarska FUJI”, nr 21, s. 54-55.
  6. ↑ Любослав Пенев очолив софійський ЦСКА. UA.football. 5 березня 2009. Процитовано 26 червня 2014.
  7. ↑ Любослав Пенев още 2 години начело на България (болг.). gong.bg. Архів оригіналу за 9 вересня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
  8. ↑ Любо Пенев: Робота мі в Ботев ще помогне на националния відбір (болг.). ТотСпорт. 7 червня 2014. Архів оригіналу за 9 червня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
  9. ↑ Пенев звільнений з поста головного тренера збірної Болгарії. Архів оригіналу за 3 грудня 2014. Процитовано 21 квітня 2018.
  10. ↑ Новим наставником софійського ЦСКА став Любослав Пенев. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2018.
  11. ↑ Легенда «Валенсії» Пенев повернувся в клуб. Архів оригіналу за 17 липня 2017. Процитовано 21 квітня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

1 Михайлов () • 2 Кишишев • 3 Іванов • 4 Киряков • 5 Хубчев • 6 Янков • 7 Костадинов • 8 Стоїчков • 9 Пенєв • 10 Балаков • 11 Лечков • 12 Попов • 13 Генчев • 14 Сіраков • 15 Йорданов • 16 Боримиров • 17 Кременлієв • 18 Цветанов • 19 Гінчев • 20 Донков • 21 Георгієв • 22 Здравков • Тренер: Димитар Пенєв
Болгарія
Болгарія

Ніч (1924) · Штейскаль (1925) · Грозданов (1927–30) · Немеш (1930) · Файст (1931) · Грозданов (1932–33) · Фогль (1934–35) · Калканджиєв (1935) · Батанджиєв (1936) · Матеєв (1936) · Томс (1937–38) · Мазников (1938) · Радоєв (1939) · Келер (1940–41) · Радоєв (1942) · Батанджиєв (1943) · Конов (1946) · Манов (1947) · Шомлаї & Радоєв (1947) · Радоєв (1947) · Ангелов (1948) · Гайду (1948–49) · Радоєв (1950) · Ангелов (1950) · Гайду (1950) · Ангелов (1953) · Орманджиєв (1950–53) · Орманджиєв & Мілев (1954–60) · Пачеджиєв (1960–62) · Орманджиєв (1963) · Волентік (1963–64) · Витлачил (1965–66) · Ташков (1966) · Божков (1967–70) · Спасов (1970–72) · Х. Младенов (1972–74) · Орманджиєв (1974–77) · Ілчев (1978–80) · Пуржелов (1980–82) · Вуцов (1982–86) · Х. Младенов (1986–87) · Ангелов (1988–89) · Вуцов (1989–91) · Борисов (1991) · Д. Пенев (1991–96) · Бонев (1996–98) · Димитров (1998–99) · С. Младенов (2000–01) · Марков (2002–04) · Стоїчков (2004–07) · Стоїлов (2007) · Д. Пенев (2007) · Марков (2008) · Стоїлов (2009–10) · Маттеус (2010–11) · Л. Пенев (2011–14) · Петев (2015–16) · Хубчев (2016–19) · Балаков (2019) · Дерменджиєв (2019–20) · Петров (2021–)

ЦСКА (Софія) – Тренери

Ніколов (1948) · Мілев (1948–64) · Пінаїчев (1964–65) · Орманджиєв (1965–69) · Манолов (1969–74) · Ковачев (1974) · Манолов (1974–75) · Йоцов (1975–77) · Ковачев (1977–79) · Никодимов (1979–82) · Божков (1982) · Станков (1982) · Чачевський (1982–83) · Манолов (1983–85) · Йоцов (1985) · Д. Пенєв (1985–91) · Никодимов (1991–92) · Йончев (1992–93) · Хаджиєвський (1993–94) · Гаганелов (1994) · Колев (1994) · Йончев (1994) · Джевізов (1994) · Андонов (1994–95) · Атанасов (1995) · Марков (1995) · Василєв (1995–98) · Зехтинський (1998) · Д. Пенєв (1998–00) · Джевізов (2000) · Станков (2000) · Катуцці (2000) · Станков (2000–01) · Катуцці (2001) · Никодимов (2001) · Сімоні (2001–02) · Младенов (2002–03) · Станков (2003–04) · Спасов (2004–05) · Єшич (2005–06) · Марков (2006–07) · Младенов (2007–08) · Д. Пенєв (2008–09) · Л. Пенєв (2009–10) · Андоне (2010) · Зафіров (2010) · Д. Пенєв (2010) · Дочев (2010) · Йовановський (2010) · Радуканов (2010–11) · Д. Пенєв (2011–12) · Младенов (2012–13) · Єшич (2013) · Радуканов (2013) · Стоїчков (2013) · Младенов (2013–15) · Іванов (2015) · Л. Пенєв (2015) · Янев (2015–16) · Йорденеску (2016) · Белчев (2016–18) · Янев (2018) · Ель Маестро (2018–19) · Л. Пенєв (2019) · Митов (2019) · Петрович (2019) · Митов (2019) · Крущич (2019–20) · Белчев (2020) · Моралес (2020) · Акрапович (2020–2021) · Л. Пенєв (2021) · Младенов (2021–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Любослав_Пенев&oldid=39133050