Лабитнангі — Вікіпедія

місто Лабитнангі
ненець. Лабытнаӈгы
Герб	Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Ямало-Ненецький автономний округ
Муніципальний район	Лабитнангський міський округ
Код ЗКАТУ:	71173000000
Код ЗКТМО:	71953000001
Основні дані
Час заснування	1890 року
Статус міста	1975 року
Населення	26122 особи (2018)
Площа	22 км²
Поштовий індекс	629400
Телефонний код	+7 34992
Географічні координати:	66°39′ пн. ш. 66°24′ сх. д. / 66.650° пн. ш. 66.400° сх. д.Координати: 66°39′ пн. ш. 66°24′ сх. д. / 66.650° пн. ш. 66.400° сх. д.
Вебсторінка	lbt.yanao.ru
	Мапа
	; Лабитнангі ; Лабитнангі
	Лабитнангі у Вікісховищі

Лабитна́нгі (ненець. Лабытнаӈгы, Labytnaŋgy; хант. Лапытнангк) — місто у складі Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Лабитнангського міського округу.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на 10 кілометрів північніше від Полярного кола, на східних схилах Полярного Уралу. ^[2] ^[3]

Місто стоїть на берегах лівої невеликої протоки Вил-Посл (рос. Выл-Посл) річки Об, основна течія протікає за декілька кілометрів з південного сходу. За десять кілометрів на північний схід річка Об впадає в Обську губу Карського моря. ^[2]

Назва[ред. | ред. код]

Назва міста Лабитнангі походить від назви хантийського стійбища Лапит нанґк, що виникло на початку XIX століття на березі річки Вил-Посл. Хантийською мовою «лапит» означає «сім», а слово «нанґк» — модрина". У хантийській культурі число «сім» має магічну силу, а дерево модрина є священним деревом для хантів. ^[2]

Історія[ред. | ред. код]

На початку XIX століття на березі протоки Вил-Посл з'явилося тимчасове ненецьке поселення, що складалося з кількох чумів. ^[3]

Наприкінці 1920-х тут було утворено виробниче товариство, а у 1932-му році виник колгосп. Господарство спеціалізувалося на рибальстві, мисливстві та оленярстві.

У 1948 році до Лабитнангі було проведено залізницю та відкрито станцію. При будівництві залізниці виникло робітниче поселення. ^[2]

15 грудня 1952 поселення отримало статус робітничого селища в складі Приуральського району. 28 вересня 1956 селище увійшло в адміністративне підпорядкування міськраді Салехарда.

На початку 1960-х навколо міста йде освоєння газоконденсатних родовищ, а місто стає перевалочною базою.

5 серпня 1975 поселення отримало статус міста окружного підпорядкування. ^[3]

9 квітня 1981 до адміністративного підпорядкування міської ради Лабитнангі було включено робітниче селище Харп, проте з 2004 року селище міського типу входить до складу території муніципального утворення Приуральського району.

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 26122 особи (2018, 26936 у 2010^[4], 27304 у 2002^[5]).

Економіка[ред. | ред. код]

Навколо міста розвинена лісозаготівля, зокрема в місті діє лісоперевалочна база. Поблизу Лабитнангі видобувають природний газ. ^[3] У Лабитнангі є однойменна залізнична станція — остання на відгалуженні від станції в селищі Сейда, лінія Мікунь—Воркута. Завдяки цій станції було з'єднано залізничну мережу з річковою. Взимку діє автобусне сполучення з Салехардом. ^[3]

Діє пристань на лівому березі річки Об, влітку курсує річковий трамвай до Салехарда — центру Ямало-Ненецького автономного округу, що лежить на правому березі на 20 кілометрів південніше. ^[3]

Освіта і наука[ред. | ред. код]

У місті працює лабораторія Інституту екології рослин і тварин Уральського наукового центру Російської академії наук. ^[3]

Діє 11 загальноосвітніх закладів та школа мистецтв.

З середини 2000-х діє філія Тюменського державного архітектурно-будівельного університету^[ru]^[6]

Місця позбавлення волі[ред. | ред. код]

У місті розташована колонія «Білий Ведмідь», у якій впродовж 2017-2019 років було позбавлено волі українського режисера, російського політв'язня Олега Сенцова.^[7]

Спорт[ред. | ред. код]

Працює дитяча юнацька спортивна школа олімпійського резерву імені Т. Ахатової. Вихованка школи — Альбіна Ахатова на олімпіаді 2006 року в Турині здобула золоту та дві бронзові медалі. До цього Ахатова в складі збірних здобувала срібну медаль на олімпіаді 2002 року в Солт-Лейк-Сіті та бронзову олімпіаді 1998 року в Нагано. ^[8]