Крючков Володимир Олександрович — Вікіпедія

Крючков Володимир Олександрович
рос. Владимир Александрович Крючков
Народження29 лютого 1924(1924-02-29)[1][2][3]
Царицин, Царицинська губернія, РСФРР, СРСР
Смерть23 листопада 2007(2007-11-23)[4][1][…] (83 роки)
Москва, Росія
інфаркт міокарда
ПохованняТроєкуровське кладовище
КраїнаСРСР СРСР
ОсвітаДипломатична академія МЗС РФ і Московський державний юридичний університет
ПартіяКПРС
ЧленДКНС і Політичне бюро ЦК КПРС
Звання Генерал армії
Війни / битвиУгорська революція 1956 року, Серпневий путч, Холодна війна і Громадянська війна в Афганістані
Нагороди
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Почесний співробітник держбезпеки

Володимир Олександрович Крючков (29 лютого 1924(1924-02-29), Царицин, Царицинська губернія, РСФРР, СРСР — 23 листопада 2007(2007-11-23), Москва) — радянський діяч органів державної безпеки, голова КДБ СРСР (грудень 19881991). Член ЦК КПРС у 1986—1991 роках, член Політбюро ЦК КПРС (20 вересня 1989 — 13 липня 1990). Член ДКНС (ГКЧП) СРСР. Генерал армії (1988).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у 1924 році. У роки Німецько-радянської війни у 1941-1942 працював на артилерійському заводі № 221 у Сталінграді розмітником, а у 1942–1943 р.р. був розмітником на артилерійському заводі № 92 в Горькому. У 1943–1944 роках працював комсоргом ЦК ВЛКСМ в Особливій будівельно-монтажній частині №25 Народного комісаріату з будівництва СРСР у Сталінграді. Член КПРС з 1944 року.

У 19441945 роках був першим секретарем районного комітету ВЛКСМ Барикадного району Сталінграда.

У 19451946 роках навчався в Саратовському юридичному інституті, потім перевівся до Всесоюзний заочний юридичний інститут. У 1946 році став другим секретарем Сталінградського міського комітету ВЛКСМ. У 19461947 роках працював слідчим прокуратури Тракторозаводского району Волгограда. У 19471950 роках був прокурором слідчого відділу Волгоградської прокуратури. У 1949 році закінчив Всесоюзний заочний юридичний інститут за фахом юриста. У 19501951 роках був прокурором Кіровського району Волгограда. У 1951 році відправлений за рознарядкою на навчання в Вищу дипломатичну школу.

Закінчив Вищу дипломатичну школу (навчався у 19511954 роках), у 1954 році був за розподілом направлений третім секретарем IV-го Європейського відділу Міністерства закордонних справ СРСР.

У 19551959 роках — третій секретар посольства СРСР в Угорській Народній Республіці. Брав участь у придушенні Угорського повстання 1956 року.

У 19591963 роках був референтом в секторі Угорщини та Румунії Відділу ЦК КПРС по зв'язках з комуністичними і робочими партіями соціалістичних країн. У 1963–1965 роках — завідувач сектору Відділу ЦК КПРС по зв'язках з комуністичними і робочими партіями соціалістичних країн.

У 19651967 роках — помічник секретаря ЦК КПРС Ю. В. Андропова.

З 1967 року — помічник голови КДБ Юрія Андропова. У 19671971 роках — начальник Секретаріату КДБ.

З 1971 року — перший заступник начальника, в 1974—1988 роках — начальник Першого головного управління КДБ СРСР (зовнішня розвідка).

У 19781988 роках — заступник голови КДБ СРСР.

Під час війни в Афганістані брав участь в організації введення радянських військ в Афганістан, формуванні представництва КДБ у Кабулі і в підготовці штурму палацу Аміна спецпідрозділами КДБ «Грім» і "Зеніт ".

У 1988 році став головою КДБ СРСР. У 1989 обраний в члени Політбюро ЦК КПРС.

Після 1991 року

[ред. | ред. код]

За ініціативою Крючкова у травні 1991 р. був прийнятий Закон «Про органи державної безпеки в СРСР».

Член ДКНС СРСР. З 5 по 17 серпня 1991 року організовував зустрічі та наради майбутніх членів ДКНС. У ніч з 18 на 19 серпня 1991 року підписав документ про відсторонення Михайла Горбачова від влади і введення в країні надзвичайного стану.

У зв'язку з серпневими подіями 1991 року був заарештований за статтею «Зрада Батьківщині» та 17 місяців перебував у в'язниці «Матроська тиша», згодом був амністований Державною думою в 1994 році. Адвокати Крючкова у справі ДКНС — Юрій Іванов і Юрій Пилипенко.

3 липня 1992 Крючков виступив зі зверненням до Президента Б. М. Єльцина, в якому, зокрема, звинуватив Бориса Єльцина у перекладанні вини в розвалі СРСР на членів ДКНС.

Входив до оргкомітету Руху на підтримку армії. Володів німецькою і угорською мовами.

Сім'я, два сини, онуки.

Помер 23 листопада 2007 року в Москві на 84-му році життя після важкої тривалої хвороби. Похований у Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Праці

[ред. | ред. код]

Останні роки працював над мемуарами, написав книги «Особиста справа» (1996), «На краю прірви» (2003); «Особистість і влада» (2004); «Без терміну давності» (2006).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]