Красій Кирило Володимирович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Красій.
Ф
Кирило Красій
Кирило Красій
Кирило Красій
Особисті дані
Повне ім'я Кирило Володимирович Красій
Народження 9 січня 1973(1973-01-09) (51 рік)
  Одеса, УРСР, СРСР СРСР
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Позиція Захисник
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
1993—1996 Україна «Локомотив» (Одеса) 83 (59)
1997—2000 Україна «Море» 87 (74)
2000 Україна «Укрсплав» 18 (4)
2000—2001 Україна «Чорне море-СКА» 13 (19)
2001—2002 Україна СКА 14 (27)
2002—2004 Україна «Атлетик» 45 (50)
Професіональні клуби (пляжний футбол)
Роки Клуб І (г)
2006—2007 Україна «Марріон» 5 (2)
2008 Україна «Глорія» 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1995 Україна Україна (футзал) ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2002—2004 Україна «Атлетик» (тренер-гравець)
2017—2018 Україна «Епіцентр К Авангард» (в. о. головного тренера)
2019—2021 Литва Литва (асистент головного тренера)
2019—2021 Литва «Жальгіріс»
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту України
Майстер спорту України

** Тільки на посаді головного тренера.

Кири́ло Володи́мирович Красій (нар. 9 січня 1973, Одеса, Українська РСР, СРСР) — український футзаліст і головний тренер литовського «Жальгіріса». Майстер спорту України.

Біографія[ред. | ред. код]

Вихованець одеського «Локомотива». Перший тренер - Юхим Матвійович Шафір.

Друг Красія Павло Ардаковський запросив його на відбір у перший професійний одеський футзальний клуб «Одеса-Норд». За декілька днів було переглянуто більше 100 гравців і його було обрано до команди[1]. Тож 1993 року він почав свою професійну кар'єру у «Одесі-Норд» (1995 року команда була перейменована в «Локомотив»). Згодом Красій привів у команду її майбутнього головного тренера Валерія Водяна[1]. У складі «залізничників» в сезоні 1993/94 став бронзовим призером першості України і завоював путівку у вищу лігу. В сезоні 1995/96 став чемпіоном країни. На чемпіонському бенкеті оголосив, що залишає команду, оскільки дуже втомився від минулого сезону і треба було надолужувати навчання в інституті[1].

У 1995 році залучався до збірної України.

Після річної (1996-1997) перерви повернувся у футзалу, виступав у складі іллічівської команди вищої ліги «Море», був її капітаном. У сезоні 1999/2000 «Море» не потрапив у фінальний етап чемпіонату і Красій отримав запрошення від донецького «Укрсплава». На фініші сезону він допоміг донеччанам і підписав з клубом повноцінний контракт. Під час одної з ігор після уколу втратив свідомість у роздягальні. Попри те, що у Красія ще залишалося 1,5 роки контракту з «Укрсплавом», клуб в односторонньому порядку розірвав угоду посилаючись на проблеми гравця із серцем[1].

Після того захищав кольори одеських першолігових клубів «Чорне море-СКА» і СКА. 2001 року у складі збірної України, куди був запрошений як гравець СКА, став срібним призером на першості Збройних сил СНД, що проходила у Самарі[1].

Після СКА грав за ЧРТ і в одному з матчів чемпіонату міста забив «Атлетику» чотири м'ячі. Після цього отримав запрошення від цієї команди і у 2002 році очолив її у ролі тренера-гравця. З «Атлетиком» у сезоні 2003/04 завоював срібні медалі першої ліги і путівку до вищого дивізіону, однак через фінансові труднощі команда була змушена відмовитися від підвищення в класі, припинивши своє існування[1].

З 2004 року грає і тренує аматорські клуби Одеси: «Ніка» (2004-2005), «Торнадо» (2005-2006), «Марріон» (2006-2007), «Перемога» (2007-2009)[2], «Марс» (2009-2012), «Динамо» (2010-2011), «Експрес-Мед» (ветерани) (2012-2013), «Експрес-Мед» (молодіжна команда «Uni-Laman») (2015-2016)[3]. Неодноразово визнавався найкращим тренером чемпіонату міста і бізнес-ліги. Є автором унікального досягнення: виграв п'ять розіграшів Кубка Одеси з чотирма різними командами - «Атлетиком» (2001, 2002), «Дежавю» (2003), «Торнадо» (2005), «Марріоном» (2006). При цьому «Атлетиком», «Торнадо» і «Марріоном» керував у ролі граючого головного тренера.

Один з найкращих бомбардирів в історії офіційних аматорських змагань Одеси: має в своєму активі більше 300 забитих м'ячів[4] та входить у «Клуб бомбардирів 100 Богдана Смішка».

Кирило Красій у 2008 році

У ролі граючого головного тренера переможець Гран-Прі Одеси (етап чемпіонату України) (2007 — «Марріон») і у ролі головного тренера володар Кубка України[5] (2008 — «Глорія») з пляжного футболу.

Виступав за футзальну команду ветеранського клубу «Рішельє». У складі «Чорного моря» ставав бронзовим призером чемпіонату України серед ветеранів 35+, а у складі київського «Грін Банку» - чемпіоном України серед ветеранів 40+[6].

У березні 2016 року газета «Время спорта» заснувала «Клуб бомбардирів 100 Кирила Красія», пропускний квиток в який будуть автоматично отримувати футзалісти, які подолали позначку в сто забитих за одеські команди м'ячів у першій лізі України, і «Клуб бомбардирів 100+100 Кирила Красія», в який будуть включатися одеські футзалісти, які забили по сто м'ячів і у вищій, і в першій лігах чемпіонату країни. Красій перший і поки єдиний, кому підкорилося подвійне досягнення: в його активі 106 голів у вищій лізі і 101 в першій.

4 жовтня 2017 року був призначений виконувачем обов'язки головного тренера одеського клубу української екстра-ліги «Епіцентр К Авангард»[7], а пізніше став повноцінним головним тренером команди.

24 листопада 2018 року після поразки у домашньому матчі 9 туру Екстра-ліги від івано-франківського «Урагану» (1:5) Красій оголосив, що подає у відставку[8].

На початку 2019 року став асистентом головного тренера збірної Литви[9].

2 листопада 2019 року очолив литовський клуб «Вітіс»[10].

В кінці травня 2021 року з особистих причин розірвав контракт зі збірною Литви[11].

Після двох поспіль «золотих дублів» залишив «Жальгіріс» (таку назву отримав очолюваний ним «Вітіс»)[12].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

«Локомотив» (Одеса)
«Глорія»
«Атлетик»

Особисті[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

«Жальгіріс»
  • Литва Кубок Литви
    • Володар (2): 2019/20, 2020/21

Нагороди[ред. | ред. код]

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Кубок Загалом
Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Матчі Голи
1993-1994 Україна «Одеса-Норд» Перша ліга 23 15 КУ 3 2 26 17
1994-1995 Україна «Локомотив» (Одеса) Вища ліга 22 25 КУ 4 1 26 26
1995-1996 Вища ліга 23 14 КУ 8 2 31 16
Загалом за «Локомотив» 68 54 15 5 83 59
1997-1998 Україна «Море» Вища ліга 27 23 КУ 4 3 31 26
1998-1999 Вища ліга 25 18 КУ 5 5 30 23
1999-2000 Вища ліга 23 22 КУ 3 3 26 25
Загалом за «Море» 75 63 12 11 87 74
1999-2000 Україна «Укрсплав» Вища ліга 14 3 КУ 0 0 14 3
2000-2001 Вища ліга 4 1 КУ 0 0 4 1
Загалом за «Укрсплав» 18 4 0 0 18 4
2000-2001 Україна «Чорне море-СКА» Перша ліга 13 19 КУ 0 0 13 19
2001-2002 Україна СКА Перша ліга 13 25 КУ 1 2 14 27
2002-2003 Україна «Атлетик» Перша ліга 17 15 КУ 2 3 19 18
2003-2004 Перша ліга 23 27 КУ 3 5 26 32
Загалом за «Атлетик» 40 42 5 8 45 50
Усього за кар'єру 227 207 33 26 260 233

Голи за кар’єру[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Усатюк Юрий. Кирилл КРАСИЙ: «Футзалу нужна поддержка государства» // Газета «Время спорта» (Одесса). Архівовано з джерела 7 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018. (рос.)
  2. ↑ МИНИ-ФУТБОЛ. Премьер-лига. Итоги [Архівовано 20 лютого 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Элитный финал 2015/2016. Какой и почему. [Архівовано 20 лютого 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ ЛУЧШИЕ БОМБАРДИРЫ ОДЕССКОЙ ОБЛАСТИ В ОФИЦИАЛЬНЫХ ЛЮБИТЕЛЬСКИХ ТУРНИРАХ ЗА ИСТОРИЮ (по состоянию на 12.02.2008) [Архівовано 3 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Первый титул «Глории» [Архівовано 16 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ В Одессе завершился Чемпионат Украины среди ветеранов [Архівовано 17 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Офіційно: Кирило Красій - в. о. головного тренера "Епіцентра К Авангарда". Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 12 лютого 2018.
  8. ↑ Кирило Красій подав у відставку з посади головного тренера «Епіцентра К Авангард»
    2018 11 24 Кирилл Красий Эпицентр К Авангард Одесса Ураган Ивано-Франковск 1 5 Футзал на YouTube
  9. ↑ Кирило Красій увійде до тренерського штабу збірної Литви. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2019.
  10. ↑ Кирило Красій очолив литовський «Вітіс». Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2019.
  11. ↑ Pokyčiai Lietuvos salės futbolo rinktinės trenerių štabe. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  12. ↑ Кирилл Красий: «Хотите выигрывать – работайте, растите свои таланты, вкладывайте деньги в развитие футзала» [Архівовано 9 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Красій_Кирило_Володимирович&oldid=40515687