Канонерські човни типу «Ельпідіфор» — Вікіпедія

«Ельпідіфор»
Проєкт
Назва:	Канонерський човен типу «Ельпідіфор»
Будівники:	«Наваль», Миколаїв
Оператори:	Російська імперія (1917—1918) Українська Держава і УНР (1918) СРСР (від 1919 і до кінця Другої Світової Війни)
Будівництво:	1917
У експлуатації:	1917—1918, деякі добудовані після війни
Основні характеристики
Тип:	Канонерський човен
Водотоннажність:	1300 т
Довжина:	72 м
Ширина:	10,4 м
Осадка:	1,8 м
Двигуни:	2 горизонтальні парові машини тройного розширення, 2 котли
Рушій:	2 гвинти.
Швидкість:	10 вузлів.
Екіпаж:	33 чол.
Озброєння:	3×102 мм, 2×76 мм, 2 кулемети 120 мін
Авіаційна група:	в німецькому флоті — 1—2 гідролітаки1

Канонерські човни типу «Ельпідіфор» (іноді «Ельпіфідор») — канонерські човни російського, українського та радянського флотів. Протягом 1917—1918 років входили до складу ВМС УНР та ВМС Української держави.

Будівництво та історія служби[ред. | ред. код]

За конструкцією канонерські човни були аналогічні пароплаву «Ельпідіфор», який в часи Першої світової війни використовувався як тральщик на Чорному морі. 20 пароплавів було замовлено в 1916 році Миколаєвському заводу «Руссуд» для використання як тральщиків, мінових загородників і десантних транспортів. Мали літерні позначки. Але загалом було збудовано лише три пароплави, № 410, № 411 і № 412, які були введені до складу флоту на початку 1918 року. Окрім цього на флоті в допоміжних цілях використовувалось багато схожих за будовою кораблів, які теж називали «Ельпідіфорами».

12 жовтня 1917 року на відзначення українізації трьох кораблів Балтійського флоту — крейсера «Светлана», ескадрених міноносців «Україна» і «Гайдамак» — на всіх кораблях та установах Чорноморського Флоту, в тому числі й канонерських човнах, на один день було піднято національні українські прапори та стеньгові сигнали «Хай живе вільна Україна»^[1]. 15 листопада 1917 року всі кораблі Чорноморського флоту цілу добу тримали українські прапори, а також сигнал «Слава Українській Народній Республіці»^[2].

14 січня 1918 року Центральна Рада прийняла «Тимчасовий Закон про український державний флот», відповідно до якого «Російський Чорноморський флот <…> проголошується флотом Української Народної Республіки» та «Українська Народна Республіка переймає на себе всі зобов'язання російського уряду щодо Чорноморського флоту й щодо утримання флоту й портів». Однак «Ельпідіфори» були на той час захоплені більшовиками.

29 квітня 1918 року канонерські човни цього типу, як і всі кораблі флоту, підняли український прапор. Захоплені німецькими військами в Севастополі 3 травня 1918 року човни використовувалися німцями як Flachdampfer (сторожовий корабель), іноді мали на собі гідролітаки. В листопаді були повернені до складу Українського Державного Флоту. Інші 12 канонерських човнів цього типу знаходилися на стапелях заводу «Руссуд» на різних рівнях готовності, однак українському морському міністерству добудувати кораблі так і не вдалося.

У листопаді 1918 року всі кораблі Чорноморського флоту було захоплено Антантою. Всі три дієздатні кораблі (№ 410—412) цього типу потім увійшли до складу врангелевського флоту і в 1920 році були виведені в Бізерту. Кораблі, що будувалися в Миколаєві, були захоплені французами на початку лютого 1919 року, а потім більшовиками в квітні 1919 року. Деяка частина (№ 413—417) кораблів увійшла до складу радянського військового флоту, інша (№ 418—423) була добудована як торговельні кораблі. Радянський «Ельпідіфор» № 415 загинув в січні 1921 року в ході бою з кораблями врангелевського флоту. Недобудовані № 423—429 згодом були розібрані на стапелях. Деякі з кораблів цього типу брали участь у Другій світовій війні. «Ельпідіфори» № 416 та № 417 загинули під час бойових дій в 1941 та 1943 роках.

Кораблі серії[ред. | ред. код]

• «Ельпідіфор № 410»
• «Ельпідіфор № 411»
• «Ельпідіфор № 412»
• «Ельпідіфор № 413»
• «Ельпідіфор № 414»
• «Ельпідіфор № 415»
• «Ельпідіфор № 416»
• «Ельпідіфор № 417»
• «Ельпідіфор № 418»
• «Ельпідіфор № 419»
• «Ельпідіфор № 420»
• «Ельпідіфор № 421»
• «Ельпідіфор № 422»
• «Ельпідіфор № 423»
• «Ельпідіфор № 424»
• «Ельпідіфор № 425»
• «Ельпідіфор № 426»
• «Ельпідіфор № 427»
• «Ельпідіфор № 428»
• «Ельпідіфор № 429»

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Вспомогательные суда [Архівовано 2 грудня 2008 у Wayback Machine.]
• БАТАЛИИ У ЕВРОПЕЙСКОГО ЗАМКА [Архівовано 25 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Класс «Эльпидифор»

п о р Кораблі Українських ВМС (1917-1919) Лінкори (нові) «Соборна Україна» • «Воля» • «Свободная Россия» • «Імператриця Марія»[1] Лінкори старі (панцерники) «Св. Іван Златоуст» • «Св. Євстафій» • «Борець за свободу» • «Ростислав» • «Три Святителі» • «Сіноп» • «Георгій Побідоносець» Крейсери «Гетьман Іван Мазепа» • «Очаків» • «Алмаз» • «Прут» • «Гетьман Богдан Хмельницький» • «Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний» • «Гетьман Петро Дорошенко» • «Тарас Шевченко» • «Светлана» Гідрокрейсери (потім транспорти) «Республіканець» • «Авіатор» • «Імператор Траян» • «Дакія» • «Король Кароль» • «Прінчіпеса Марія» Типи міноносців та есмінців «Фідонісі» • «Дерзкий» • «Лейтенант Шестаков» • «Завєтний» • «Сокол» • «Пернов» • «Україна» • «Гайдамак» Канонірські човни «Запорожець» • «Донець» • «Терець» • Канонерські човни типу «Ельпідіфор» Типи мінних та допоміжних кораблів Мінні загородники типу «Буг»• Тралери типу «Альбатрос»• Тралер «Чайка» • Бронекатери типу Н • Бронекатери типу «Штик» • Бронекатери типу «Грінпорт» • Корабель-майстерня «Кронштадт» • База підводних човнів «Дніпро» • Навчальне судно «Свобода» ↑ піднята 23 травня 1918 р.