Гідроплан — Вікіпедія
Гідроплан | |
Шасі літального апарата | water-capable undercarriaged |
---|---|
Аеродинамічна схема | літальний апарат з нерухомим крилом |
Військове позначення | AH[1] |
Гідроплан у Вікісховищі |
Гідропла́н (гідролітáк) — літальний апарат, який може злітати і приземлятися (сідати) на поверхню води. Існує два типи гідролітаків - поплавковий гідролітак та летючий човен.
Історія[ред. | ред. код]
Перший гідролітак, що реально літав, був створений американцем Кертісом в 1909 році і був сухопутним аеропланом, встановленим на поплавці.
Перші змагання гідропланів відбулися в Монако в березні 1912 року, в них брали участь літаки Фабре, Кертісса, Тельє та Фармана.
В міжвоєнний період був створений гідроавіалайнер Dornier Do X, щоправда, регулярних рейсів він так і не робив.
Надалі гідроплани бурхливо розвивалися і досягли своєї золотої доби в 30-40 роки ХХ століття. З розвитком реактивної авіації гідролітаки були витиснені в свою екологічну нішу у зв'язку з нижчими економічними показниками і обмеженнями за швидкістю.
Використання військових гідролітаків[ред. | ред. код]
У Першу світову війну почалося військове застосування гідропланів. На озброєнні антанти були Curtiss H-4, Curtiss H-12, Felixstowe F.2, Felixstowe F.3, FBA (Franco-British Aviation) тощо. Троїстий союз використовував Macchi M.5, Hansa-Brandenburg GW, Hansa-Brandenburg W.12, Lohner E, Lohner L.
Дмитро Григорович сконструював літаючі човни М-5 і М-9. М-5 мав швидкість 128 км/год, стелю висоти — чотири тисячі метрів, тривалість польоту — п'ять годин. М-5 не мав озброєння — гідролітак використовувався для повітряної розвідки, коректуванням артилерійського вогню важкої артилерії з лінійних кораблів. М-9 (з 1916 року), мав озброєні кулемет, міг брати на борт і бомби. Повітряний стрілець розташовувався з кулеметом в носовій частині. У основній кабіні льотчик пілотував машину, а бортмеханік, сидячи поряд з ним, скидав бомби. Їх підвішували під площинами (крилами) на затисках, сполучених з кабіною приводом-тросом.
Під час Другої світової бойові гідролітаки нерідко озброювалися торпедами. Одним з наймасовіших гідролітаків цього періоду був Consolidated PBY Catalina.
До появи реактивної авіації, великі підводні човни іноді оснащувалися невеликими доладними гідролітаками, зазвичай в розвідувальних цілях. Винятком був японський проєкт «Seiran» в рамках якого було побудовано кілька підводних авіаносців, що несуть на борту декілька бойових гідролітаків (у бій вони так і не вступили у зв'язку із закінченням другої світової війни).
Типи[ред. | ред. код]
Розрізняють такі типи гідропланів:
- Поплавковий гідролітак — звичайний або спеціально збудований літак, на якому закріплені один, два або і більше поплавків для стоянки і пересування по поверхні води.
- Літаючий човен — літак, нижня частина фюзеляжу якого виготовлена у виді човна, пристосованого для швидкого пересування по поверхні води.
Іноді до гідропланів також відносять:
- Літак-амфібія — літак, будь-якого з двох вищенаведених типів, на якому встановлено сухопутне шасі для посадки на тверду поверхню, чи шасі, здатне утримувати літак на будь-якій поверхні, наприклад повітряна подушка.
- Літаючий підводний човен — літальний апарат, здатний сідати на воду і пересуватись в підводному положенні.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Seaplanes |
Див. також[ред. | ред. код]
- Екраноплан
- Винищувач
- Бомбардувальник
- Літаючий човен «Blohm & Voss BV 238»
- Історичний музей Військово-повітряних сил (Браччано)
|
|