French
DeutschКалинівка (Черкаський район, Городищенська громада) — Вікіпедія
| село Калинівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район | Черкаський район |
| Громада | Городищенська міська громада |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Засноване | Друга половина 16 століття. |
| Населення | 625 чоловік (на 1 січня 2010 року)[1] |
| Площа | 2,987 км² |
| Густота населення | 209,3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 19517 |
| Телефонний код | +380 4734 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°10′17″ пн. ш. 31°35′17″ сх. д. / 49.17139° пн. ш. 31.58806° сх. д.Координати: 49°10′17″ пн. ш. 31°35′17″ сх. д. / 49.17139° пн. ш. 31.58806° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 155 м[2] |
| Водойми | річка Сріблянка |
| Відстань до обласного центру | 45,3 (фізична) км[3] 70 (автошляхами) км |
| Відстань до районного центру | 22 км |
| Найближча залізнична станція | станцією Цвіткове |
| Відстань до залізничної станції | 6 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | м. Городище |
| Карта | |
  Калинівка | |
 Калинівка | |
| Мапа | |
 | |
Кали́нівка (МФА: [kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] (
прослухати)) — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, у складі Городищенської міської громади. Населення — 625 чоловік.
Село розташоване за 22 км на північний схід від центру громади — міста Городище та за 6 км на схід від залізничної станції Цвіткове. Межує з селами Орловець, Ксаверове, станцією Цвіткове та селом Носачів. Селом тече річка Сріблянка.
Історія[ред. | ред. код]
Населений пункт утворено наприкінці XV — на початку XVI століття. Виникла назва села від заростів кущів калини, що були на берегах річки. Лаврентій Похилевич у книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії» 1864 році писав:
«Калиновка, село при истоках ручья Среблянки, в 5-ти верстах на юг от Орловца, окружено дубовыми рощами, у которых есть и калина. Жителей обоего пола 1 094. По преданию, первые поселенцы села пришли из Полесья.
Церковь Николаевская, деревянная, 5-го класса, неизвестно когда построена, но после 1746 года, потому что в списке церквей сего года еще не состояла».
Село спочатку належало графам Потоцьким, а на початку XIX століття перейшло у володіння поміщика Митрофана Антоновича Цвіткова. В 1906 році в селі відбувся збройний виступ селян проти поміщика, який був придушений.
В роки Другої світової війни 252 жителі воювали на фронтах на боці СРСР, з них 184 загинули, 97 нагороджено бойовими орденами і медалями цієї держави. На їх честь в селі споруджено обеліск Слави.
В післявоєнні роки в селі працював колгосп «Жовтень», що обробляв 2835 га землі, у тому числі 2110 га орної. Колгосп вирощував зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.
Станом на 1972 рік в селі мешкало 1509 чоловік, працювала середня школа, у якій навчалось 212 учнів, дві бібліотеки з фондом 7,6 тисяч книг, клуб на 300 місць, пологовий будинок, два медпункти.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1923—1933 та 1946–1947 роках.
Сучасність[ред. | ред. код]
На території села діє навчально-виховний комплекс, дошкільний заклад, функціонують сільський центр культури та дозвілля, а також фельдшерсько-акушерський пункт. Орні землі розпайовані та передані в оренду приватним підприємцям і товариствам. Восени 2012 року до села був змонтований підвідний газопровід, який дозволив селу використовувати природний газ для опалення[4].
Відомі люди[ред. | ред. код]
У поселенні народились:
- Абашкіна Нелля Володимирівна (1938—2009) — український педагог.
- Бандурка Олександр Маркович (* 1937) — український правоохоронець, генерал-полковник міліції, ректор Харківського національного університету внутрішніх справ, академік, доктор наук та народний депутат України чотирьох скликань.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сайт Городищенської районної ради. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 4 жовтня 2010.
- ↑ Погода в Україні
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
- ↑ http://pres-centr.ck.ua/region/gorodishenskiy/30552/[недоступне посилання з червня 2019]
Джерела[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання[ред. | ред. код]
- kalinivka.gor-vlada.gov.ua — офіційний сайт Калинівської сільської ради (укр.)
- Калинівка на who-is-who.com.ua[недоступне посилання з квітня 2019]
| ||||||||||||||
