Мліїв — Вікіпедія

село Мліїв
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Громада Мліївська сільська громада
Код КАТОТТГ UA71080270010024541
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Перша згадка 1499 рік
Населення 4 356 чоловік (на 1 січня 2010 року)[1]
Територія 120,04 км²[2]
Площа 15,85 км²[2]
Густота населення 274,8 осіб/км²
Поштовий індекс 19511, 19512
Телефонний код +380 4734
Географічні дані
Географічні координати 49°20′51″ пн. ш. 31°32′11″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
81 — 90 м[3]
Водойми річка Вільшанка
Відстань до
обласного центру
39,1 (фізична) км[4]
45 (автошляхами) км[2]
Відстань до
районного центру
10 км[2]
Місцева влада
Адреса ради с.Мліїв, вул. Данила Кушніра, 63
Сільський голова Микитенко Василь Вікторович
Карта
Мліїв. Карта розташування: Україна
Мліїв
Мліїв
Мліїв. Карта розташування: Черкаська область
Мліїв
Мліїв
Мапа
Мапа

CMNS: Мліїв у Вікісховищі

Млі́їв (давні назви — Мгліїв, Імліїв, Ітомгліїв) — село Черкаського району Черкаської області в Україні, центр Мліївської сільської громади.

Село розташоване на берегах річки Вільшанки за 10 км від міста Городище та за 45 км від обласного та районного центру — міста Черкаси. Площа населеного пункту — 1585 га, територія колишньої Мліївської сільської ради — 12 004 га. Населення — 4 356 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Млієва

Перша писемна згадка про Мліїв належить до 1499 року[5], коли він належав Васьковичам, проте є припущення, що історія поселення сягає часів Київської Русі.

На початку 17 століття у власності Христини Коренівської у дівоцтві Зубрик, з 28 березня 1633 — коронного гетьмана Станіслава Конецпольського[6].

Існує переказ про мліївського селянина Данила Кушніра, страченого шляхтичами за відмову прийняти католицьку віру. Кушніра катували, а потім облили смолою й підпалили. Цей акт був спрямований на те, щоб залякати населення, яке піднялося на боротьбу.

В 1648 році Млієвом оволоділи війська Богдана Хмельницького і він став ранговим містечком гетьмана[7].

У першій половині січня 1654 року для приведення до присяги володарю царю та великому князю Олексію Михайловичу брацлавського полку, серед інших ґородів і у ґородах Новий та Старий Мгліїв, був посланий князь Федір Барятинський[8]. У ґороді Новий Мгліїв присягу склали: 1 сотник, 1 сотенний отаман, 1 сотенний осавул, 208 козаків, 13 міщан. У ґороді Старий Мгліїв поисягу склали: 1 сотенний отаман, 1 сотенний осавул, 40 козаків, 34 міщанина[9].

В 1661 році, за постановою сейму, Мліїв знову був закріплений за Конецпольським. З початку XVIII століття Мліїв з округою належав князю Любомирському.

Сільська управа початку 20 століття з Млієва у музеї в Пирогові.

На початку XIX століття Мліїв перейшов у власність до Єлизавети Браницької, дружини князя Воронцова.

В роки визвольних змагань Мліїв був ареною боротьби загонів українських повстанців проти більшовиків та інших загарбницьких сил. На початку 1920-х років село — центр Мліївської республіки.

В ході Другої світової війни село окуповане німецькими військами 2 серпня 1941 року. 6 лютого 1944 року частини 72-ї та 254-ї стрілецьких дивізій 52-ї армії СРСР підійшли до села і з боями 9 лютого відвоювали його, відновивши радянську окупацію.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

Восени 2016 року на будинку, де з 1870 по 1873 рік проживав автор слів Гімну України Павло Чубинський, встановили пам'ятну дошку.[10]

Економіка[ред. | ред. код]

У селі працює два цегельні заводи, два лісництва з цехом переробки деревини державного підприємства «Смілянське лісове господарство». Подальшого розвитку набуває приватне підприємство з переробки деревини та виробів повсякденного вжитку, приватна науково-виробнича фірма «Міком», «Ліга ЛТД» з охолодження молока.

У сільськогосподарському виробництві діють СТОВ «Симиренківське» (колишній колгосп імені Симиренка), три селянсько-фермерські господарства — фірма «КСВ», СФГ «Україна», СФГ «ВМС», два приватні підприємці, які спеціалізуються з виробництва зернових і технічних культур, а СТОВ «Симиренківське» — ще й виробництва молока і м'яса. ТОВ «Петрус» здійснює виробництво товарного яйця на базі найновіших світових технологій.

Для забезпечення потреб жителів промисловими виробами та продуктами харчування в селі працює 57 приватних підприємців, частина з яких мають у користуванні 35 закладів торгівлі та громадського харчування.

Типовим представником промислового виробництва є ВАТ «Мліївський ЗТО». Підприємство засноване в 1920 році. Відкрите акціонерне товариство «Мліївський завод технологічного обладнання» створено відповідно до рішення Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України від 05.05.1994 р. № 682, шляхом перетворення державного підприємства Мліївський завод технологічного обладнання у відкрите акціонерне товариство.

Діяльність підприємства спрямована на виробництво та реалізацію виробів з деревини, у тому числі столярних виробів; виробництво та реалізацію запасних частин до сільськогосподарських машин та іншого автотранспорту; виробництво та ремонт меблів; виробничу діяльність, пов'язана з виробництвом продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання; ремонт сільськогосподарської техніки; надання послуг по технічному обслуговуванню автотранспорту; виробництво та реалізацію продукції виробничо-технічного призначення; виробництво та реалізацію, окрім своїх потреб також на потреби інших структур та організацій, теплової та електричної енергії; організацію та проведення науково-дослідницьких та пошукових робіт; фінансові операції та операції з цінними паперами; залучення інвестицій у виробництво та будівництво, реалізація завершених або незавершених об'єктів будівництва; монтаж, демонтаж та ремонт металоконструкції, вантажопідіймальних кранів із застосуванням зварювальних робіт та кранів; експертне обстеження вантажопідіймальних кранів та проведення неруйнівного і руйнівного контролю металів та зварних з'єднань; виготовлення будівельних матеріалів; організація ремонту механізмів та транспортних засобів підприємств, установам та населенню тощо

Наука[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
1. Як у Млієві на Черкащині з'явився сорт яблук Ренет Симиренка // Канал «Українська правда» на YouTube, 16 жовтня 2020.

Мліївський Інститут помології імені Л. П. Симиренка НААН має 200 га землі. Головна його робота — створення нових сортів плодово-ягідних культур. У Державному реєстрі сортів рослин України — сорти мліївської селекції, яких близько 30-ти. Також тут проводиться розробка інтенсивних технологій виробництва плодів і ягід, розробляються методики захисту багаторічних насаджень від шкідників та хвороб, здійснюються економічні дослідження: маркетингу садівничої продукції, розсадництва. При інституті працює державне дослідне господарство, що спеціалізується з впровадження розробок у виробництво. На його території розташовано дендропарк Мліївської дослідної станції.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі працюють дві загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів, дві дитячі дошкільні установи, два центри культури і дозвілля з будинками культури та бібліотеками, дільнична лікарня та лікарська амбулаторія, два відділення зв'язку, дві філії Ощадбанку, дві аптеки, ветдільниця та ветаптечний кіоск.

Релігія[ред. | ред. код]

У селі діють:

  • Храм Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України (храм освячено 25 жовтня 2009 року);
  • Троїцька церква Православної церкви України в реставрованому приміщенні родинної церкви Симиренків;
  • молитовний дім євангельських християн-баптистів.

Пам'ятки природи[ред. | ред. код]

Модрина — лісовий заказник місцевого значення.

У мистецтві[ред. | ред. код]

Назва села згадується у романі Ліни Костенко «Берестечко»:

О Дар-Надія! Ждани та Бояни.

Іркліїв. Мліїв. Злобин. Веремій.
Великий Стидин. Халеп'я. Холоп'є!
Ліпляве братолюбних Балаклій.
А он і Київ. Подивись — та пильно.
Моя Вкраїно, ти це чи не ти?

Відомі люди[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

У 18-ому столітті Мліїв відомий як батьківщина мліївського титаря Данила Кушніра, якого заживо було спалено польською шляхтою напередодні Коліївщини. Образ Данила Кушніра, борця за віру і свій народ, використав Тарас Шевченко в поемі «Гайдамаки».

Пов'язані з Млієвом[ред. | ред. код]

Тут бували громадські діячі та вчені — Микола Костомаров, Михайло Драгоманов

Герої соціалістичної праці[ред. | ред. код]

Герої Радянського Союзу[ред. | ред. код]

Святі

З Млієвом пов'язана визначна подія в культурному житті українського народу, як видання 1860 року «Кобзаря» Тараса Шевченка. Дружба пов'язувала поета з родиною Симиренків, яка виділила кошти на це видання. В 1840 — 1850-х роках Шевченко не раз гостював у Млієві.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сайт Городищенської районної ради. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 5 жовтня 2010.
  2. а б в г who-is-who.com.ua[недоступне посилання]
  3. Погода в Україні. Архів оригіналу за 26 березня 2008. Процитовано 26 вересня 2007.
  4. maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
  5. Грамоти великих князів литовських з 1390 по 1569 рік / Під редакцією В.Антоновича та К.Козловського. — К., 1868. — X + II + 166 с. [Архівовано 15 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Стаття Horodyszcze у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том III C.146 з 1895 року [Архівовано 29 квітня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. О. С. Компан. Міста України в другій половині XVII ст. Київ, 1963, стор. 145
  8. Акты относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи. Т. X. С.-Петербургъ. Тип. бр. Пантелеевыхъ. 1978. С. 239—240(рос. дореф.)
  9. Акты относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи. Т. X. С.-Петербургъ. Тип. бр. Пантелеевыхъ. 1978. С. 296(рос. дореф.)
  10. Осипенко О. Вшанували Чубинського [Архівовано 10 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Голос України. — 2016. — № 213 (6467) (9 лист.). — С. 16. — (З пошти).
  11. Святий мученик Данило Мліївський. Архів оригіналу за 20 серпня 2013. Процитовано 26 червня 2014.
  12. ДАНИИЛ КУШНИР — ЧЕРКАССКОЙ ЗЕМЛИ СВЯТОЙ МУЧЕНИК. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
  13. Новомученики Черкаські: життя, подвиги, страждання. Видання Черкаської єпархії Української Православної Церкви. — Черкаси, 2009, стор. 13 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2016. Процитовано 26 червня 2014.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]