French
DeutschЕрвін Маделунг — Вікіпедія
| Ервін Маделунг | |
|---|---|
| нім. Erwin Madelung | |
| Народився | 18 травня 1881[1][2][…] Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1] |
| Помер | 1 серпня 1972[1][2][…] (91 рік) Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, ФРН[1] |
| Поховання | Франкфуртський головний цвинтарd |
| Країна |  Німеччина |
| Діяльність | фізик, викладач університету, кристалограф |
| Alma mater | Геттінгенський університет[4] |
| Заклад | Франкфуртський університет Вестфальський університет імені Вільгельма Кільський університет Геттінгенський університет |
| Науковий керівник | Hermann Theodor Simond[4] |
| Відомі учні | Walter Hantzsched[4] |
| Аспіранти, докторанти | Ludwig Sauerd[4] |
| Членство | Гайдельберзька академія наук (1950) Гайдельберзька академія наук |
| Батько | Otto Wilhelm Madelungd |
| Брати, сестри | Walter Madelungd Georg Hans Madelungd |
Ервін Маделунг (18 травня 1881, Бонн — 1 серпня 1972, Франкфурт-на-Майні) — німецький фізик, спеціаліст з квантової фізики твердого тіла.
Біографія[ред. | ред. код]
Ервін Маделунг виріс у Бонні, Ростоку та Страсбурзі, де його батько Отто Маделунг[de] (1846—1926) був директором хірургічної університетської клініки до того, як Ельзас знову став французьким у 1918 році. Він отримав атестат про середню освіту у відомій протестантській середній школі в Страсбурзі, звідки пізніше вийшло багато університетських викладачів. Ервін Маделунг — молодший брат хіміка Вальтера Маделунга[de] (1879—1963) і старший брат авіаінженера Георга Маделунга[de] (1889—1972). Його зведена сестра Тусса (справжнє ім'я — Августа Елеонора) Маделунг вийшла заміж за свого геттінгенського колегу, фізика-експериментатора Роберта Поля[de] (1884—1976) у 1922 році.
Ервін Маделунг вивчав фізику в Кілі, Цюріху та Страсбурзі та отримав ступінь доктора філософії у 1905 році в Геттінгені під керівництвом Германа Сімона[de] (1870—1918). Після майже року подорожей по світу він повернувся до Геттінгенського університету і зосередився насамперед на кристалічній структурі твердих тіл. У 1908 році він став асистентом Едуарда Ріке[de]. У 1912 році він зробив габілітацію в Геттінгені. У цей час він розробив названу на його честь сталу Маделунга для іонних ґраток, яка характеризує електростатичну взаємодію з усіма іонами в кристалі для кожного типу кристалічної ґратки. Він був призначений професором у 1918 році після служби в 35-му інженерному полку[de] під час Першої світової війни[5].
Після короткого професорства в Кілі та Мюнстері його в 1921 році призначили у Франкфуртський університет як наступника Макса Борна, де він обіймав кафедру теоретичної фізики до 1949 року та читав лекції до 1953 року. Там він в основному займався питаннями атомної фізики та квантової механіки. Тут він розробив рівняння Маделунга[en].
У 1923 обраний членом-кореспондентом Геттінгенської академії наук[6], а в 1942 — членом Гейдельберзької академії наук.
Його син Отфрід Маделунг[de] також був професором теоретичної фізики (в Марбурзі).
Роботи[ред. | ред. код]
- Magnetisierung durch schnell verlaufende Stromvorgänge mit Rücksicht auf Marconis Wellendetektor. Göttingen, Univ., Phil. Fak., Diss., 1905.
- Die mathematischen Hilfsmittel des Physikers, Springer Verlag, Berlin 1922, ISBN 978-3-662-41679-2. Weitere Auflagen: 1925, 1935, 1950, 1953, 1957, 1964.
Література[ред. | ред. код]
- Anne Hardy[-Vennen]: Die Universität Frankfurt — eine der Geburtsstätten der theoretischen Physik in Deutschland: Hier lehrte und forschte die Physik-Elite Deutschlands. In: Forschung Frankfurt 3–4/2004, S. 67–69, Internet-Ausg. (PDF).
- Schubert, Helmut. Madelung, Erwin. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1987, Band 15, S. 628 (Digitalisat).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11857602X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Frankfurter Personenlexikon — 2014.
- ↑ а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Margit Szöllösi-Janze, Fritz Haber: 1868—1934; eine Biographie, Beck-Verlag, München 1998, S. 327—329 (online), Zugriff 26. Januar 2015
- ↑ Holger Krahnke: Die Mitglieder der Akademie der Wissenschaften zu Göttingen 1751—2001 (= Abhandlungen der Akademie der Wissenschaften zu Göttingen, Philologisch-Historische Klasse. Folge 3, Bd. 246 = Abhandlungen der Akademie der Wissenschaften in Göttingen, Mathematisch-Physikalische Klasse. Folge 3, Bd. 50). Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2001, ISBN 3-525-82516-1, S. 158.