Енн Бонні — Вікіпедія

Енн Бонні
англ. Anne Bonny
Прізвисько Anney
Народилася 1697[1]
Кінсейлd, Корк, Ірландське королівство[2][3]
Померла невідомо
Корк, Манстер
Поховання Південна Кароліна
Країна  Ірландське королівство
Місце проживання Корк
Діяльність пірат
Знання мов англійська
Батько William Cormacd

Енн Бонні (англ. Anne Bonny; 8 березня 1697 — зникла у квітні 1721)[4][5][6] — ірландська піратка, що діяла в Карибському морі, і одна з небагатьох жінок-піратів в історії[7]. Ті небагаті дані, що відомі про її життя, походять здебільшого з книги «Загальна історія піратів» капітана Чарльза Джонсона 1724 року.

Бонні народилася в Ірландії близько 1700 року і переїхала до Лондона, а потім до провінції Кароліна в Британській америці, коли їй було близько 10 років[8]. Приблизно в 1718 році вона вийшла заміж за моряка Джеймса Бонні, взяла його прізвище і переїхала з ним до Нассау на Багамських островах, притулку для піратів[9]. Саме там вона зустріла Каліко Джека Рекгема і стала його партнером і коханкою. Вона була схоплена разом з Рекгемом і Мері Рід у жовтні 1720 року. Усіх трьох засудили до смертної кари, але страту Бонні та Рід відклали, оскільки обидві були вагітні. Рід померла від гарячки у в'язниці у квітні 1721 року (ймовірно, через ускладнення вагітності виникла післяпологова гарячка, яка у ті часи була поширена у породіль), але доля Бонні невідома.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Вважається, що дата народження Бонні припадає приблизно на 1700 рік[10]. Є думка, що вона народилася в Олд-Гед-оф-Кінсейл[11] в графстві Корк, Ірландія[12]. Вона була дочкою служниці Мері Бреннан і її роботодавця адвоката Вільяма МакКормака. Офіційних записів і сучасних листів, що стосуються її життя, мало, і більшість сучасних відомостей походить із «Загальної історії піратів» Чарльза Джонсона (збірка біографій піратів, перше видання частково точне, друге значно прикрашене)[13].

Батько Бонні адвокат Вільям МакКормак спочатку переїхав до Лондона, щоб переховуватись від родини своєї дружини, і почав одягати Енн як хлопчика і називати її «Енді». Коли офіційна дружина МакКормака виявила, що Вільям прийняв свою позашлюбну доньку і виховував дитину, щоб стати клерком адвоката та одягав її як хлопчика, вона перестала давати йому допомогу[14]. Потім МакКормак перебрався в Британську Америку до провінції Кароліна, взявши з собою Анну та її матір, свою колишню служницю. Батько Бонні відмовився від оригінального префікса «Мак» їхнього прізвища, щоб легше злитися з жителями Чарлстона. Спочатку родина мала важкий початок у своєму новому домі, але знання Кормака закону та вміння купувати та продавати товари незабаром дозволили профінансувати таунхаус, а згодом і плантацію неподалік від міста. Мати Бонні померла, коли їй було 12 років. Її батько намагався зарекомендувати себе як адвокат, але не вдався. Згодом він приєднався до більш прибуткового торговельного бізнесу і накопичив значні статки.

Було записано, що Бонні мала руде волосся і вважалась «гарною дівчинкою», але, можливо, мала запальний характер; у віці 13 років вона нібито вдарила служницю ножем. Вона вийшла заміж за бідного моряка і дрібного пірата на ім'я Джеймс Бонні. Джеймс сподівався заволодіти маєтком свого тестя, але батько відрікся від Бонні. Батько Енн не схвалював Джеймса Бонні як чоловіка для своєї дочки, і він вигнав Енн з дому[15].

Існує історія про те, що Бонні підпалила плантацію свого батька на знак помсти, але доказів на її підтвердження немає. Однак відомо, що десь між 1714 і 1718 роками вона та Джеймс Бонні переїхали до Нассау, на острові Нью-Провіденс, відомий як притулок для англійських піратів під назвою Піратська республіка. Багато жителів отримали королівське помилування після зайняття піратством або іншим чином порушували закон. Також записано, що після прибуття губернатора Вудса Роджерса влітку 1718 року Джеймс Бонні став інформатором губернатора[16]. Джеймс Бонні повідомляв губернатору Роджерсу про піратів у цьому районі, що призвело до арешту багатьох цих піратів. Енн не подобалася робота, яку її чоловік виконував для губернатора Роджерса.

Партнерша Рекгема[ред. | ред. код]

Енн Бонні із серії Pirates of the Spanish Main (N19) для сигарет Allen & Ginter MET DP835030

Перебуваючи на Багамах, Бонні почала спілкуватися з піратами в тавернах. Вона зустріла Джона «Каліко Джека» Рекгема, і він став її коханцем. Ракгем згодом запропонував гроші чоловікові Енн, якщо він розлучиться з нею, але її чоловік відмовився і погрожував побити Рекгема. Вони з Рекгемом разом втекли з острова, і вона стала членом його команди. На кораблі вона перевдягалася чоловіком, і лише Рекгем та Мері Рід знали, що вона жінка[15], поки не з'ясувалося, що вона вагітна. Відтак Ракгем висадив її на Кубі, де вона народила сина[14]. Потім вона знову приєдналася до Рекгема і продовжила піратське життя, розлучившись із чоловіком і вийшовши за Рекгема під час перебування в морі. Бонні, Рекгемі та Рід викрали корабель «William», який тоді стояв на якорі в гавані Нассау, і вийшли в море[17]. Рекгем і дві жінки набрали нову команду. Їхня команда провела роки на Ямайці та в околицях[18]. Бонні брала участь у бою разом із чоловіками, і губернатор Роджерс назвав її в циркулярі «Розшукувані пірати», опублікованому в The Boston News-Letter[16].

Коли Бонні відкрилась Рід, що вона жінка, тому що Бонні її «приваблював», Рід довелось повідомити, що вона теж жінка. Щоб вгамувати ревнощі Рекгема, який підозрював обох у романтичних стосунках між собою, Бонні сказала йому, що Рід — жінка[19]. Спекуляції щодо стосунків між Бонні та Рідом призвели до популярних зображень, на яких вони зображені разом у битві[20].

Жертва піратів, Дороті Томас, залишила опис Рід та Бонні: "Вони «носили чоловічі куртки, довгі штани та пов'язані на голові хустки: і … кожна з них мала у руках мачете та пістолет і вони брудно сварились і вимагали від чоловіків, щоб вони вбили її [Дороті Томас]». Томас також зрозуміла, що вони жінки, «за розміром їхніх грудей»[21].

Полон і ув'язнення[ред. | ред. код]

У жовтні 1720 року Рекгемі його команда були атаковані шлюпом під керівництвом Джонатана Барнета за дорученням Ніколаса Лоуза, губернатора Ямайки . Більшість піратів Рекгема не були в змозі чинити опір, оскільки більшість з них були надто п'яні, щоб битися. Їх доставили на Ямайку, де вони були віддані губернатором Лоусом під суд і засуджені до повішення[22]. За словами Джонсона, останніми словами Бонні до Рекгема були: «Якби ти бився як чоловік, тебе б не повісили, як собаку»[23][24].

Рід і Бонні обидві попрохали у суді помилування, оскільки вони були вагітні[25] і суд надав їм відстрочку виконання, поки вони не народять. Рід померла у в'язниці, швидше за все, від гарячки після пологів. У книзі з церкви на Ямайці вказано її поховання 28 квітня 1721 року під назвою «Мері Рід, пірат»[26].

Смерть[ред. | ред. код]

Немає записів про звільнення Бонні, і це породило припущення щодо її долі[27]. У бухгалтерській книзі вказано поховання «Енн Бонні» 29 грудня 1733 року в тому самому місті на Ямайці, де її судили[26]. Чарльз Джонсон пише в «Загальній історії пограбувань і вбивств найвідоміших піратів», опублікованій у 1724 році: «Вона продовжувала перебувати у в'язниці до часу пологів, а потім їй час від часу надавали відстрочення; але що сталося з нею після того ми не можемо сказати; ми знаємо лише те, що вона не була страчена».

Інші джерела стверджують, що вона, можливо, повернулася до Сполучених Штатів після ув'язнення і померла в Південній Кароліні в квітні 1782 року[28].

У масовій культурі[ред. | ред. код]

  • Розповідь про Бонні в «Загальній історії піратів» капітана Чарлза Джонсона вважається вигаданою[29] або лише частково правильною[16].
  • Бонні — головна героїня документального серіалу Netflix The Lost Pirate Kingdom 2021 року, де її грає Мія Томлінсон.
  • Бонні та Рід зображені в анімаційному фільмі «Детектив Конан: Веселий Роджер у блакиті».
  • Бонні представлена у відеогрі Assassin's Creed IV: Black Flag спочатку як другорядний персонаж, а пізніше як інтендант головного героя Едварда Кенуея . Її озвучує актриса Сара Грін .
  • Бонні — ігровий персонаж у Fate/Grand Order як Вершник класу та Слуга класу Лучник разом із Рідом; Бонні озвучує Аяко Кавасумі .
  • Бонні — головна героїня серіалу Starz «Чорні вітрила». Її грає Клара Педжет.
  • Рід (Кара Робертс) представляється Бонні під ім'ям Марк Рід в останньому епізоді «Чорних вітрил»[30].
  • Бонні є героїнею пісні «The Ballad of Mary Read and Anne Bonny» групи Baja Brigade[31].
  • Друга пісня з альбому Death Grips Government Plates називається «Anne Bonny».
  • Бонні зображена як піратська очільниця, яка заснувала Ліберталію разом з Генрі Еврі, Томасом Тью та кількома іншими відомими піратами в Uncharted 4: A Thief's End у зміненій версії заснування піратської колонії. Її труп зустрічається в певний момент гри.
  • Бонні та Мері Рід згадуються в романі Чарлі Кауфмана «Анткінд» 2020 року.
  • У манзі One Piece персонаж Jewelry Bonney названий на честь Енн Бонні.
  • Енн Бонні — головний персонаж німецького анімаційного фільму Die Abrafaxe — Unter Schwarzer Flagge (Пірати Тортуги — Під чорним прапором).
  • У комедійному фільмі «Еббот і Костелло зустрічають капітана Кідда» 1952 року Хілларі Брук зіграла капітаншу Енн Бонні. Спочатку вона об'єднує зусилля з капітаном Кіддом у пошуках скарбу, але врешті її він зраджує.
  • Персонаж на ім'я Енн Бонні з'являється як антагоніст другого плану в аніме-серіалі 2021 року «Фена: Принцеса піратів». Вона зображена як член піратського екіпажу корабля Rumble Rose, який складається виключно з жінок, і служить під командуванням капітана Грейс О'Меллі. Інший персонаж, названий на честь Мері Рід, є одним із її членів екіпажу.
  • Персонаж на ім'я Енн Бонні з'являється в подкасті Cyberpunk Red Dark Future Dice від Rocket Adrift Games. Вона зображена у вигляді зайчика-кочівника.
  • Персонаж на ім'я Енн Бонні з'являється як привид в епізоді 1974 року CBS Radio Mystery Theatre під назвою «Дивна подорож леді Ді».
  • Бонні є темою пісні Карлієна «Anne Bonny» у 2018 році.
  • Енн Бонні, разом із Джоном Рекгемом і Мері Рід є персонажами вистави The Buccaneers театру AMA. Її роль грає Енні Альбічі

Пам'ятник[ред. | ред. код]

У 2020 році статую Бонні та Ріда було відкрито в Execution Dock у Ваппінгу, Лондон. Згодом статую планують перевезти на острів Бург на півдні Девону[32].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ The Oxford Encyclopedia of Women in World History / B. G. Smith — OUP, 2008. — ISBN 978-0-1951-4890-9 — doi:10.1093/ACREF/9780195148909.001.0001
  2. ↑ http://www.historyorb.com/people/anne-bonny
  3. ↑ http://www.encyclopedia.com/doc/1G2-3446400036.html
  4. ↑ Anne Bonny - Famous Pirate - The Way of the Pirates. www.thewayofthepirates.com. Процитовано 29 грудня 2017.
  5. ↑ Anne Bonny - Irish American pirate. Процитовано 29 грудня 2017.
  6. ↑ Simon, Ed, Return to Pirate Island, JSTOR Daily, August 4, 2021 with several references
  7. ↑ Anne Bonny and Famous Female Pirates. www.annebonnypirate.com (англ.). Процитовано 3 березня 2018.
  8. ↑ The Legend Of Anne Bonny (англ.), процитовано 14 серпня 2021
  9. ↑ Anne Bonny | Biography & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 17 лютого 2022.
  10. ↑ The Story of Female Pirate Anne Bonny. ThoughtCo. Процитовано 3 березня 2018.
  11. ↑ Rediker, Marcus (1993). When Women Pirates Sailed the Seas. The Wilson Quarterly. 17 (4): 102—110. JSTOR 40258786.
  12. ↑ Anne Bonny – Famous Female Pirate. www.famous-pirates.com. Процитовано 29 грудня 2017.
  13. ↑ Bartelme, Tony (21 листопада 2018). The true and false stories of Anne Bonny, pirate woman of the Caribbean.
  14. ↑ а б Joan., Druett (2005). She captains : heroines and hellions of the sea. New York: Barnes & Noble Books. ISBN 0760766916. OCLC 70236194.
  15. ↑ а б Johnson, Charles (14 травня 1724). The General History of Pyrates. Ch. Rivington, J. Lacy, and J. Stone.
  16. ↑ а б в Woodard, Colin (2007). The Republic of Pirates. Harcourt, Inc. с. 139, 316—318. ISBN 978-0-15-603462-3. Архів оригіналу за 4 січня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  17. ↑ Druett, Joan (2000). She Captains: Heroines and Hellions of the Sea. New York: Simon & Schuster. ISBN 0684856905.
  18. ↑ Canfield, Rob (2001). Something's Mizzen: Anne Bonny, Mary Read, "Polly", and Female Counter-Roles on the Imperialist Stage. South Atlantic Review: 50.
  19. ↑ Johnson, Charles (1724). A General History of the Pyrates. London: T. Warner. с. 162. […] this Intimacy so disturb’d Captain Rackam, who was the Lover and Gallant of Anne Bonny, that he grew furiously jealous, so that he told Anne Bonny, he would cut her new Lover’s Throat, therefore, to quiet him, she let him into the Secret also.
  20. ↑ O'Driscoll, Sally (2012). The Pirate's Breasts: Criminal Women and the Meanings of the Body. The Eighteenth Century. 53 (3): 357—379. doi:10.1353/ecy.2012.0024. JSTOR 23365017 — через JSTOR.
  21. ↑ Burl, Aubrey (2006). Black Barty: Bartholomew Roberts and his Pirate Crew 1718–1723. Stroud: Sutton Publishing. с. 147—148. ISBN 978-1846324338. OCLC 852757012.
  22. ↑ Zettle, LuAnn. Anne Bonny The Last Pirate. Архів оригіналу за 22 травня 2019.
  23. ↑ Ann Bonny and Mary Read's Trial. Pirate Documents. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 14 березня 2014.
  24. ↑ When women pirates sailed the seas. link.galegroup.com (англ.). Процитовано 18 березня 2018.
  25. ↑ Yolen, Jane; Shannon, David (1995). The Ballad of the Pirate Queens. San Diego: Harcourt Brace. с. 23—24.
  26. ↑ а б Bartleme, Tony (28 листопада 2020). A 22-year-old YouTuber may have solved Anne Bonny pirate mystery 300 years after trial. The Post and Courier.
  27. ↑ Carmichael, Sherman (2011). Forgotten Tales of South Carolina. The History Press. с. 72. ISBN 9781609492328.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  28. ↑ Carmichael, Sherman (3 листопада 2011). Forgotten Tales of South Carolina (англ.). Arcadia Publishing. ISBN 978-1-62584-147-6.
  29. ↑ Rogozinski, Jan (1999). Dictionary of Pirates. Ware, Hertfordshire: Wordsworth Editions Ltd. с. 33. ISBN 1-85326-384-2.
  30. ↑ Patten, Dominic (2 квітня 2017). Fleming, Mike (ред.). 'Black Sails' Creators On Tonight's Series Finale & More Possible Pirate Adventures. Deadline Hollywood. Penske Business Media, LLC. Процитовано 26 березня 2018.
  31. ↑ The Ballad of Mary Read and Anne Bonny, by The Baja Brigade. The Baja Brigade. Процитовано 6 червня 2018.
  32. ↑ Female pirate lovers whose story was ignored by male historians immortalised with statue. The Independent. 18 листопада 2020. Архів оригіналу за 7 травня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Baldwin, Robert (1721). The Tryals of Captain John Rackam and Other Pirates. in The Colonial Office Records in The Public Records Office at Kew, (ref: CO 137/14f.9).
  • Details the trials of Jack Rackam, Mary Read, Anne Bonny, and Charles Vane. Carlova, John (1964). Mistress of the Seas. Citadel Press. Cordingly, David. «Bonny, Anne (1698—1782)», Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004. Accessed 18 November 2006. Druett, Joan (2000). She Captains: Heroines and Hellions of the Sea. New York: Simon & Schuster. ISBN 0684856905.
  • Gosse, Philip; De Marco, Guy Anthony (2015). The Pirate Who's Who (Extended ed.). Amazon: Villainous Press. pp. 52, 53, 54. ISBN 978-1-62225-650-1.
  • Jarlls, Ralph E. (2019). «Fiery Red Hair, Emerald Green Eyes and A Vicious Irish Temper», WordCrafts Press. 2019. ISBN 978-1-948679-64-0
  • Johnson, Captain Charles (1724). Hayward, Arthur L. (ed.). A history of the robberies and murders of the most notorious pirates from their first rise and settlement in the island of Providence to the present year. London: George Routledge & Sons, Ltd.
  • Lorimer, Sara; Synarski, Susan (2002). Booty: Girl Pirates on the High Seas. San Francisco: Chronicle Books.
  • Meltzer, Milton; Waldman, Bruce (2001). Piracy & Plunder: A Murderous Business. New York: Dutton Children's Books. ISBN 0-525-45857-3. Sharp, Anne Wallace (2002). Daring Pirate Women. Minneapolis: Lerner Publications.
  • Simon, Rebecca Alexandra (2022). Pirate Queens: The Lives of Anne Bonny and Mary Read. Philadelphia: Pen & Sword Books Ltd.
  • Zettle, LuAnn (2015). Anne Bonny The Last Pirate. Amazon: Arrowhead Book Co. pp. 8, 9, 11. ISBN 978-0-9826048-6-1.
  • Brown, Douglas (1962). Anne Bonny, Pirate Queen. Monarch #MA320
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Періоди
Види піратства
Регіони
Атлантичний океан
Індійський океан
Інші води
Піратські осередки
і бази
Головні фігури
Пірати
Мисливці
на піратів
Піратські кораблі
та їх жертви
Піратські та антипіратські операції
Піратське законодавство
Піратська работоргівля
Пірати в
популярній
культурі
Вигадані пірати
Книги та романи
Різне
Категорії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Енн_Бонні&oldid=42311673