Джордж Іннес — Вікіпедія

Джордж Іннес
George Inness
	Фотопортрет за чотири роки до смерті
При народженні	George Inness
Народження	5 травня 1825; Ньюбург, Орандж, Нью-Йорк, США
Смерть	3 серпня 1894 (69 років)
	Bridge of Alland, Logied, Стерлінгширd, Шотландія, Сполучене Королівство
Національність	американець
Країна	США
Жанр	пейзаж
Діяльність	художник, пейзажист, унаочнювач
Напрямок	реалізм, тоналізм
Відомі учні	Тіффані Луїс Комфорт
Твори	Moonlight in Virginiad і Tragedy at Sead
Діти	George Inness, Jr.d і Helen Innessd
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Тіссен-Борнемісса, Національна галерея мистецтв, Музей мистецтва Метрополітен, Spencer Museum of Artd, Bowdoin College Museum of Artd, Buffalo Bill Center of the Westd, Музей мистецтв Індіанаполіса, Художній музей, Далласький музей мистецтв, Художній музей Волтерс, Honolulu Museum of Artd, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Музей мистецтв Філадельфії, Phillips Collectiond, Timken Museum of Artd, Бруклінський музей, Клівлендський музей мистецтв, Гай (музей мистецтва), Смітсонівський музей американського мистецтва, San Diego Museum of Artd, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Інститут мистецтв Кларкаd, Музей образотворчих мистецтв, Художня галерея Єльського університету, San Antonio Museum of Artd, Художній музей Сент-Луїса, Пенсільванська академія образотворчих мистецтв, Princeton University Art Museumd, Hood Museum of Artd, Reynolda House Museum of American Artd, El Paso Museum of Artd, Columbus Museum of Artd, Huntington Museum of Artd, Нью Бритн музей американського мистецтва, Williams College Museum of Artd, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Michele & Donald D'Amour Museum of Fine Artsd, Вустерський музей мистецтв, Музей мистецтв Цинциннаті, Галерея мистецтв Коркоран, Національна галерея, Музей мистецтв Карнегіd, Художній музей Вірджинії, Rhode Island School of Design Museumd, Детройтський інститут мистецтв, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Художній музей Джорджіїd, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Музей д'Орсе, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Художній музей Північної Кароліни, Гарвардський художній музей, Нью-Йоркське історичне товариствоd, Редінзький громадський музейd, Crystal Bridges Museum of American Artd, Taubman Museum of Artd, Mildred Lane Kemper Art Museumd, Художній музей Фогга[d], Vanderbilt University Fine Arts Galleryd, Brigham Young University Museum of Artd, Національна академія дизайну, Davis Museum and Cultural Centerd, Addison Gallery of American Artd, Amon Carter Museum of American Artd, Picker Art Galleryd, Музей Гіршгорна і сад скульптур і David Owsley Museum of Art Ball State Universityd
Автограф
Сайт	georgeinness.org
	Джордж Іннес у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іннес.

Джордж Іннес (англ. George Inness; 5 травня 1825, Ньюбург — 3 серпня 1894) — художник-пейзажист зі Сполучених Штатів, представник тоналізму.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Родина мешкала неподалік міста Нью-Йорк. Майбутній художник був сином небагатого фермера Джона Вільяма Іннеса. Його мати Кларисса Болдуїн мала тринадцять дітей, Джордж Іннес був п'ятим з тринадцяти дітей.

Батько готував сина до кар'єри торговця і в родині не сприймали художні здібності сина за серйозні. Лише упертість сина примусила батька поступитися прагненням сина. Юнака пристроїли у гравюрну майстерню у Нью-Йорку, де виготовляли географічні мапи. Навчання у майстерні з її вимогами конкретності і точності вплинуло на ранні твори митця, що дотримувався точності і несміливих втручань у враження від натури. Навіть у вигаданих і привабливих природних мотивах він поки що дотримувався академічного підходу до створення пейзажів, працював за настановами академізму з його розподілом на три плани, використовував здебільшого коричнему («музейну») кольорову гамму. Все це надало підстави ранні твори митця віднести до школи річки Гудзон.

Впливи західноєвропейських митців і мотивів[ред. | ред. код]

З 1840-х років фінансовий стан молодого художника покращився і він почав відвідувати мекку художників 19 століття — Францію. Перебування у Франції відзначене вивченням творів місцевих художників, серед котрих його привабили майстри Барбізонської школи і авторитет Каміля Коро. На творах Каміля Коро лежала печатка надуманості і нудьги. Дещо подібне матимуть і пейзажі французького періоду Джорджа Іннеса, що пише невибагливі сільські краєвиди з різними ефектами освітлення і навіть у тих же місцях, де працюють місцеві митці, наприклад, у Нормандії в Етрета́.

Від банальності і провінційності картини Джорджа Іннеса, однак, рятують індивідуальний підхід, прагнення до правдивості, сміливість, що була нарешті розкута під впливом французьких художників і творів англійця Джона Констебла, бачених на той час у збірках Франції.

Аби заробити грошей, Джордж Іннес створює краєвиди для декорування кабінетів багатіїв — з їх спокійними пейзажами, тихими гірськими ручаями, пастухами, картини трохи оживляють спокійні стафажні фігурки, дикі або свійські тварини тощо. Світ художника і глядачів не тривожать навіть численні бурі на його картинах.

Жвавий інтерес до політики у США[ред. | ред. код]

Художник відрізнявся жвавим інтересом до тогочасної політики США. Його зрілі роки припали на роки громадянської війни 1861—1865 років і офіційного скачування рабства у США. Віра у прогрес зігрівала художника у його практичній діяльності. Так, він зажадав приєднатися до армії північних штатів, що воювала з арміями рабовласницького Півдня США. Його не беруть через хворобливий стан здоров'я. Аби бути корисним актуальній суспільній справі, художник витрачав час на збори коштів для вояків-сіверян та на агітацію вступати у їх армію.

Рік офіційного припинення громадянської війни позначений створенням його картини «Мир і добробут». Картина мала успіх на хвилі ентузіазму по перемозі армій сіверян над арміями рабовласницького Півдня США. Картина розійшлася мільйонами примірників, хоча там було лише зображення долини річки Делавер.

Призабутий художник[ред. | ред. код]

У серпні 1894 року художник помер. Національна Академія мистецтв відзначила його пишним похованням.

На злам 19-20 століть у США прийшовся фінансовий успіх академічного реалізму та спокійного місцевого імпресіонізму, обидва вдало експлуатували не свої знахідки. Безтривожне мистецтво Джорджа Іннеса не було близьким ні до жодного з них, як і до агресивних авангардизму та абстракціонізму.

Джордж Іннес потрапив до призабутих митців. Відродження помірного інтересу до місцевого художника відбулося лише на хвилі пожвавлення інтересу до історії мистецтва США у 19 столітті.