Здоров'я — Вікіпедія

Здоров'я — стан повноцінного фізичного, психічного та соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад (ВООЗ, 1948^[1]). Це стан живого організму, за якого всі органи здатні добре виконувати своє призначення.

Охорона здоров'я громадян — одне з завдань держави. В Україні державним органом, що опікується здоров'ям громадян є Міністерство охорони здоров'я України.

Міжнародною організацією, що займається охороною здоров'я є Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).

Історія[ред. | ред. код]

Попри те, що грецька медицина не стала проривом, вона була важливою віхою для змін у способі мислення про перебіг захворювань. Щоправда міфологічний чинник притаманний стародавнім культурам стосовно здоров'я, зберігався і пов’язувалося це з кількома божествами, котрі опікувалися здоров’ям, такими як Асклепій (бог медицини); Гігіея (богиня здоров'я) і Панакея (богиня зцілення), причому останні дві є проявами Афіни (богині розуму). Культ цих міфологічних персонажів свідчить про цінування гігієнічних занять. Крім того, хід зцілення насамперед пов’язували з використанням лікарських рослин і природних способів, наприклад опіуму як болезаспокійливого та протикашльового засобу (з маку), показуючи, що це вже виходить за межі боготворіння й обрядів.^[2][3]

Розрив з цим релігійним поглядом на оздоровлення, відбувається з Гіппократом (460-377 до н. е.). У його праці під назвою «Corpus Hipocraticus, Корпус Гіппократика» дописи висвітлюють природну точку зору на медицину, цілком відмінну від чудодійно-релігійного тлумачення, яке до того часу пронизувало мислення людини. Гіппократ приписує існування чотирьох основних рідин (гуморів) в організмі: жовтої жовчі, чорної жовчі, мокротиння та крові. Таким чином, для нього здоров'я ґрунтувалося на цих чотирьох основних складових. Особа як людська істота була організованою одиницею, отже хвороба являла собою розладнання цього стану, одиниці. Крім того, робота розкриває введення нового розуміння щодо предмету здоров’я-хвороба: епідеміології. Оцінка заснованого на досвіді погляду на клінічні випадки, змальовані в текстах, показує, що спостереження вже супроводжували пацієнта, а довкілля розумілося як важливий чинник котрий також слід враховувати. Допис «Вода, повітря, місця» обговорює вплив властивостей навколишнього середовища, пов’язаних із хворобами, і захищає екологічну складову здоров’я.^[2]

Перші медичні нотатки Київської Русі з’явилися у ІХ столітті, а у 30-х роках ХІІ століття, онука київського князя Володимира Мономаха – Зоя, написала працю «Мазі». У ній є відомості про різні хвороби та способи їх лікування, вказівки стосовно догляду за тілом та шкірою, поради від «паршивости голови» та багато іншого.

Зміст розгляду здоров’я змінювався з часом. Відповідно до біомедичної точки зору, перші визначення сутності здоров'я, зосереджувалися на предметі здатності організму виконувати своє призначення; здоров'я розглядалося як стан його відповідної діяльності, який може час від часу порушуватися хворобою. Прикладом такого тлумачення здоров’я є: «стан, що визначається анатомічною, фізіологічною та психологічною цілісністю; здатність виконувати особистісно цінні сімейні, робочі та громадські завдання; змога справлятися із фізичним, біологічним, психологічним і соціальним стресом».^[4] Згодом, 1948 року, корінним чином відступаючи від попередніх пояснень, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) запропонувала визначення, спрямоване набагато вище, пов’язуючи здоров’я із благом, щастям — як «фізичний, психічний та соціальний добробут, а не просто відсутність хвороб і недуг».^[5] Попри те, що деякі вітали це визначення як новітнє, його також ганили за розпливчастість і надмірну розлогість, а ще за те, що воно не могло бути витлумачене як таке, котре піддається вимірюванню. Довгий час його відкидали як неприкладний зразок, і більшість суперечок про здоров’я повертали до зручності біомедичної моделі.^[6]

Подібно до того, коли стався перехід від розгляду хвороби як стану, до мислення про неї як про перебіг, таке ж зрушення відбулося й у визначенні здоров’я. Знову ж таки, ВООЗ відіграла провідну роль, коли сприяла розвитку руху за здоров’я у 1980-х роках. Це привело до нової сутності здоров’я — не як стану, а у плинному сенсі — стійкості, іншими словами, як «запасу для життя». 1984 року, ВООЗ переглянула тлумачення здоров’я, визначивши його як «ступінь, до якого особа чи група людей, здатні втілити прагнення та задовольнити власні потреби і навіть змінити довкілля або впоратися з ним. Здоров’я — це засіб для повсякденного життя, а не мета життя; це позитивний сенс, який підкреслює соціальні та особисті можливості, а також фізичні здібності».^[7] Таким чином, здоров'я стосується здатності підтримувати рівновагу і відновлюватися після несприятливих подій. Психічне, інтелектуальне, емоційне та соціальне здоров'я означає спроможність людини справлятися зі стресом, набувати навичок, підтримувати стосунки, що створює основи для стійкості та незалежного життя.^[8] Це відкриває багато можливостей для навчання, зміцнення та дослідження здоров’я.

Медичні працівники здійснюють постійну діяльність із запобігання або лікування захворювань і зміцнення здоров’я людей. Крім втручань з боку галузі охорони здоров’я та оточення людини, відомо, що на стан здоров’я людини впливає низка інших чинників. Їх називають «визначниками здоров'я», зокрема: походження людини, спосіб життя, економічний рівень, соціальні умови та духовність; дослідження показали, що високий рівень стресу може вплинути на здоров’я людини.^[9]

У першому десятилітті 21-го століття визначення здоров’я як спроможності, відкрило двері для того, щоби самооцінка стала основним показником задля вимірювання дієвості зусиль, спрямованих на покращення здоров’я людини.^[10] Це також створило можливість для кожної особи почуватися здоровою, навіть за наявності кількох хронічних захворювань або невиліковного стану, а також для перегляду визначників здоров’я (на відміну від звичайного підходу, котрий зосереджується на зниженні поширеності захворювань).^[11]

Застосування способів підтримання здоров'я у тварин, охоплюються ветеринарними науками.

Термін «здоровий» також широко застосовується стосовно багатьох видів неживих організацій та їх впливу на благо людей, наприклад, у значенні здорових спільнот, здорових міст або здорового середовища.

У XXI сторіччі наголоси щодо здоров'я людини, ставляться на правильному харчуванні, здоровому способі життя (спорт, фізична активність, підтримка тіла у доброму стані), хорошому інформаційному просторі (відсутність надмірної негативної інформації як в ЗМІ, так і серед оточення), гарний соціальний стан (можливість купувати не лише корисну їжу, а також бути забезпеченим усіма потребами, наприклад згідно піраміди Маслоу). Ці чинники приводять до попередження хвороб як фізичних, так і психічних, отже й зменшують витрати на медицину та ліки як із бюджету громадянина, так і держави.^{[джерело?]}

Термінологія[ред. | ред. код]

Визначення судження «здоров'я» є основоположним питанням сучасної медико-біологічної науки. Оскільки воно має багато точок зору і обумовлене багатьма чинниками, то вимагає для свого розв'язання всебічного підходу. Усі добре уявляють собі, що «здоров'я, це добре, а хвороба — погано». Пояснити сутність здоров'я складніше, ніж природу хвороби. Саме через це однозначного, прийнятного для всіх тлумачення «здоров'я» поки що не існує. У передмові Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) йдеться про те, що здоров'я — це не лише відсутність хвороб або фізичних вад, а й стан повного фізичного, психічного та соціального добробуту.

Цілі сталого розвитку

Ціль 1. Подолання бідності Ціль 2. Подолання голоду, розвиток сільського господарства Ціль 3. Міцне здоров'я і благополуччя Ціль 4. Якісна освіта Ціль 5. Гендерна рівність Ціль 6. Чиста вода та належні санітарні умови Ціль 7. Доступна та чиста енергія Ціль 8. Гідна праця та економічне зростання Ціль 9. Промисловість, інновації та інфраструктура Ціль 10. Скорочення нерівності Ціль 11. Сталий розвиток міст і громад Ціль 12. Відповідальне споживання та виробництво Ціль 13. Пом'якшення наслідків зміни клімату Ціль 14. Збереження морських ресурсів Ціль 15. Захист та відновлення екосистем суші Ціль 16. Мир, справедливість та сильні інститути Ціль 17. Партнерство заради сталого розвитку

Вважається, що здоров'я — це відповідний стан організму, який відзначається гарною саморегуляцією, повною узгодженістю роботи всіх органів і систем, рівновагою поміж організмом та зовнішнім середовищем, за відсутності хворобливих проявів. Через це основною ознакою здоров'я, є здатність до значної пристосованості організму щодо впливів різноманітних чинників зовнішнього середовища. Завдяки цьому здоровий організм може витримувати значні фізичні та психічні навантаження, не тільки пристосовуючись до дії надзвичайних чинників зовнішнього середовища, але й повноцінно діючи в цих умовах. Таким чином, здоров'я доцільно розглядати і як здатність організму діяльно та повноцінно пристосовуватись до змін оточення. Можна сказати, що здоров'я — це здатність організму перебувати у рівновазі з оточенням.

Багато хто з науковців розглядає здоров'я як спосіб життєдіяльності організму, який забезпечує йому потрібну якість життя і найбільш можливу за даних умов, його тривалість. Зрозуміло, що здоров'я — це похідне від численних впливів на організм, зокрема природно-кліматичних, соціальних, виробничих, побутових, психологічних чинників, способу життя та інше.

Можна також сказати, що здоров'я — це функціональний стан організму людини, який забезпечує тривалість життя, фізичну та розумову працездатність, достатньо високий рівень самопочуття, а також відтворення здорового потомства.

Стан здоров'я не є чимось сталим і незмінним. Це діяльний процес, тобто відчуття здоров'я може покращуватись або погіршуватись. Кожна людина являє собою відкриту динамічну систему, через це існують широкі межі визначення «здоров'я» — від цілковитого здоров'я до граничних із хворобою станів.

Узагальнюючи всі наведені вище визначення ознак «здоров'я», доцільно сказати, що під здоров'ям треба розуміти перебіг збереження та розвитку біологічних, фізіологічних, психологічних можливостей особи, найбільш спроможної працездатності та соціальної придатності людини, за якнайбільшої тривалості діяльного життя.

Загального, прийнятного для всіх показника, за яким можна було би визначити рівень здоров'я чи його якість, немає. Підсумки будь-яких аналізів, дані якихось обстежень мають значні розбіжності залежно від статі, віку, конституційного типу, функціонального стану організму, географічних та погодних особливостей місця проживання, властивостей та напруженості праці, способу життя, притаманного певній особі харчування та багатьох інших чинників. Загальний стан організму та показники його діяльності змінюються у тієї самої людини, навіть протягом декількох годин (одразу після пробудження і після підйому з ліжка, до вживання їжі та після її вживання, тощо).

Термін «здоров'я» визначений ВООЗ 1948 року:

Стан повноцінного фізичного, психічного та соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад^[1].

Невизначеність[ред. | ред. код]

Однак розуміння здоров'я (доброго самопочуття) — суб'єктивне. Багато людей звикли жити зі станом хронічного поганого здоров’я (ніби це є прийнятним явищем), під впливом соціального чи родинного кола, власного особистого досвіду, через який вони не можуть порівняти своє становище, зі станом доброго здоров’я, а інколи також, відсутність підтримки або правильних рішень з боку медичних працівників, серед інших причин.^{[12][13][14][15]} Таке ставлення перешкоджає розпізнаванню та діагностиці розладів, які без лікування можуть спричинити серйозні наслідки для подальшого здоров’я. Яскравими прикладами є целіакія^[16][17] або недоїдання у людей похилого віку.^[18] Подібним чином, таке прийняття ймовірного хронічного поганого здоров’я як чогось очікуваного або звичайного (нормального), а також відсутність обізнаності про важливість профілактики цього, призводять до недостатнього дотримання призначеного лікування у разі розпізнаних хронічних захворювань, з подальшими недобрими наслідками для власного загального здоров’я.^[19][20]

Складові здоров'я[ред. | ред. код]

Показниками фізичного здоров'я є особистісні властивості анатомічної будови тіла, досконала (за нормою) фізіологічна діяльність організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадковості, рівень фізичного розвитку органів і систем живої істоти.

Показниками психічного здоров'я є особистісні показники психічних процесів і особливостей людини, наприклад, збудженість, емоційність, чутливість, вдача. Психічне життя особи складається з мети, потреб, зацікавлень, наснаги, заохочень, настанов, уяви, почуттів тощо. Психічне здоров'я пов'язане з притаманними рисами мислення, характеру, здібностей людини.

Показниками духовного здоров'я є духовний світ особистості, сприйняття духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєве самовизначення, ставлення до сенсу життя, оцінка втілення своїх здібностей і можливостей у взаємозв'язку власних ідеалів і світогляду — все це обумовлює стан духовного здоров'я.

Показники соціального здоров'я пов'язані з економічними чинниками, стосунками особистості зі структурними одиницями соціуму (сім'єю, організаціями), з якими створюються соціальні зв'язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо. У загальному вигляді соціальне здоров'я обумовлене характером і рівнем розвитку, які притаманні головним сферам суспільного життя у певному середовищі — економічній, політичній, соціальній, духовній. Ці складові тісно взаємопов'язані, отже вони в сукупності визначають стан здоров'я людини. У звичному житті майже завжди спостерігається поєднаний вплив цих складових.

Зосереджуючись більше на питаннях способу життя та його зв’язку із загальним здоров’ям, дані дослідження округу Аламіда свідчать про те, що люди можуть покращити власне здоров’я за допомогою фізичних вправ, достатнього сну, проведення часу на природі, підтримки здорової ваги тіла, обмеження вживання алкоголю та відмови від куріння.^[21] Здоров'я та хвороба можуть співіснувати, оскільки навіть люди з кількома хронічними захворюваннями або невиліковними хворобами, можуть вважати себе здоровими.

Навколишнє середовище часто називають важливим чинником, що впливає на стан здоров’я людей. Це зокрема, властивості природного середовища, антропогенного та соціального середовища. Встановлено, що такі чинники, як чиста вода та повітря, придатне житло, безпечні громади та дороги, сприяють гарному здоров’ю, особливо здоров’ю немовлят та дітей.^[22][23] Деякі дослідження показали, що нестача місцевих відновних, розважальних просторів, зокрема природних середовищ, призводить до нижчого рівня особистого задоволення людини та більшого ступеня ожиріння, пов’язаного з погіршенням загального здоров’я та взагалі добробуту.^[24] Було доведено, що збільшення часу, проведеного на природі, пов’язане з покращенням самопочуття^[25] отже свідчить про те, що позитивні переваги для здоров’я природного простору (лісопарки, акваріуми, тощо) в міських межах та на підприємствах, слід враховувати в державній політиці та землекористуванні.

Генетика, або успадковані риси від батьків, також відіграють певну роль у визначенні стану здоров’я окремих людей і популяцій. Це може охоплювати як схильність до певних захворювань і загального рівня здоров'я, так і звички та поведінку, які люди розвивають через спосіб життя власних родин. Наприклад, генетика може відігравати певне значення у тому, як люди справляються зі стресом, розумовим, емоційним чи фізичним.

Ступені здоров'я[ред. | ред. код]

• Досконале здоров'я, відмінний настрій, сильний імунітет.
• Здоровий, але присутні незначні вади, які майже не заважають життєдіяльності і не мають потреби в лікуванні. Наприклад — шрами, пломби.
• Нормальний стан. Здоровий, але є захворювання, що не розвиваються, але іноді можуть обмежувати життєдіяльність, підвищувати втомлюваність. Наприклад: короткозорість і далекозорість, лупа, плоскостопість, сутулість. Рекомендовано лікувати по можливості.
• Відносне здоров'я, але наявні поганий настрій, стрес, ослаблення імунітету. Рекомендовано лікувати, щоби перейти до нормального стану.
• Хворий. Існування легкого захворювання, котре піддається лікуванню. Немає загрози життю. Треба швидке лікування або припинення розвитку захворювання. Наприклад: застуда, нежить (риніт), грип.
• Хронічне захворювання або інвалідність.
• Травма. Тимчасова втрата деякої здатності. Можлива загроза здоров'ю. Наприклад, нівечення, забите місце, поріз, вивих, опік, відмороження, шок, втрата свідомості. Необхідна перша медична допомога. Кожна людина мусить уміти надавати першу медичну допомогу. Легкі ушкодження можна цілком вилікувати. Важке нівечення може призвести до ампутації органу (гангрена).
• Загроза життю. Наприклад: важке поранення, температура тіла вище 42°C, значна крововтрата, зупинка серця, дихання. Потрібна термінова інтенсивна перша медична допомога.
• Клінічна смерть. Припинення дихання або кровообігу. Реанімація можлива протягом 5 хвилин.
• Біологічна смерть.

Здоровий спосіб життя[ред. | ред. код]

Основна стаття — Здоровий спосіб життя.

Кожна людина повинна дбати про своє здоров'я. Краще запобігти захворюванню аніж лікуватися. Найпершою важливою складовою піклування про здоров'я, є відстеження власного самопочуття (час від часу проходження медичного огляду) та добре ставлення до оточення. Неабияке значення мають також особиста охайність (гігієна), прагнення до привітного спілкування з іншими людьми (східне прислів'я: «Поспішай порадувати добрим словом першого зустрічного, адже, либонь, більше не вдасться побачитись»), доброта, придатні умови праці, корисне харчування (4-6 разове приймання їжі, правильне співвідношення жирних кислот у їжі, зменшення споживання червоного м'яса, переважання у стравах овочів та фруктів, тощо) і здоровий спосіб життя.

Однією з головних причин погіршення здоров'я у світі є надмірна вага, наслідком якої може стати розвиток важких недуг. Наприклад, станом на 2019 рік за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я — 58 % українців старше 18 років мали зайву вагу, а 25 % страждали на ожиріння^[26].

Харчування та гідратація[ред. | ред. код]

Основні статті — Здорове харчування, Раціональне харчування, Здоровий спосіб життя.

Здорове харчування — це харчування, яке забезпечує ріст, нормальний розвиток і життєдіяльність людини, що сприяє зміцненню її здоров'я, попереджає розвиток захворювань^[27][28][29] та сприяє здоровому довголіттю^[30] та омолодженню^[30].

Добова потреба води приблизно 1/30-1/25 від маси тіла^[31][32][33].

Здорове харчування передбачає гармонійне споживання білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро- і мікроелементів, рослинної клітковини та фітонутрієнтів — основних речовин, які містяться в харчових продуктах.

Регулярне споживання фруктів та овочів^{[34][35][36][37]}, горіхів^[38][39], цільнезернових^[40], клітковини^[41], жирної морської риби^{[42][43][44][45]} та/або омега-3 жирних кислот^[43], рослинного білку^[46], оливкової олії^[47][34][40] знижує ризики багатьох хронічних захворювань та смертності від них.

Різноманіття раціону також необхідно для формування та збереження різноманітної мікробіоти кишківника. Різноманіття складу мікробіоти є однією з основних умов для здоров'я кишківника та організма в цілому^{[48][49][50][51]}. Тому для здоров'я мікрофлори кишківника доцільним є вживання якомога більшої кількості різних продуктів з високим вмістом клітковини, особливо фруктів, овочів, спецій та ферментованих продуктів.

Сон — достатній та якісний[ред. | ред. код]

Рекомендована тривалість сну:

• Для дорослих 7-9 годин
• Для підлітків 13-18 років 8-10 годин
• Для дітей 6-12 років 9-12 годин
• Для дітей 3-5 років 10-13 годин
• Для дітей 1-2 років 11-14 годин
• Немовлята 4-12 місяців 12-16 годин
• Новонароджені 0-12 місяців 14-17 годин

Якісний та достатній сон — це основа здоров'я^[52].

Основні поради щодо покращення сну:

• Спати в цілковитій темряві. Навіть дуже тьмяне світло в кімнаті під час сну може погіршити якість сну та вплинути на роботу серцево-судинної й ендокринної систем^[53]. Природньо спати в повній темряві тому на ніч варто вимикати будь-яку світлотехніку.
• Спати з доступом свіжого повітря, за температури 18-22 градуси Цельсія^[54], тримаючи ноги в теплі.
• Після заходу Сонця та, особливо, за кілька годин до сну уникати синього спектру світла (екрани, монітори, телефон, "холодне" світло ламп), який природньо є тільки в першій половині доби сонячного світла. Синій спектр світла перешкоджає виділенню мелатоніну (гормону сну)^[55][56] і суттєво погіршує якість сну^[55]. Особливо важливо не вмикати світло та не дивитись на екрани пристроїв посеред ночі, бо це значно та різко знизить рівень мелатоніну^[55] і збільшить рівень адреналіну в мозку^[57], що вкрай погіршить якість сну. За потреби користування світлом вночі доцільно застосовувати тьмяні лампи червоного кольору^[58] (або максимально теплого) та фільтри синього спектру на екранах електронних пристроїв^[59].
• Уникати пізньої вечері — це суттєво погіршує якість сну, виділення мелатоніну (гормону сну) та соматотропіну (гормону росту та молодості) ^[60][61].
• Уникати пробуджень вночі. Синтез соматотропіну^[62][63] (гормону росту) можливий тільки в фазу глибокого сну, а глибокий сон настає приблизно через годину після засинання. Соматотропін має широкий спектр дії на різні фізіологічні системи та на рівновагу інших гормонів, і їх неврівноваженість суттєво впливає на рівень здоров'я та самопочуття^[52].
• Кофеїн-вмісні напої вживати лише в першій половині дня^[64]. Кофеїн, зазвичай, міститься в каві, чаї, енергетичних напоях, спортивному харчуванні, ноотропах та деяких ліках.
• Алкоголь, так само як і пізня вечеря, суттєво погіршує якість сну, виділення мелатоніну^[65][66][67] та соматотропіну^[68].
• Одразу після пробудження випити склянку води^[69] та в першу годину отримати якнайбільшу кількість сонячного світла в очі^[70][71] (уникати прямого погляду на Сонце) та на шкіру — це збуджує фізіологічні системи тіла^[56] і зарядить енергією на цей день^[70][72].

Фізичні вправи[ред. | ред. код]

Основні статті — Фізичні вправи, Фізична культура, Фізична активність.

Люди, які послідовно виконують фізичні вправи здоровіші^[73], щасливіші^[74], живуть довше й молодші епігенетично, та мають нижчий ризик захворюваності, зокрема, на хвороби серця та онкологічні захворювання. Ті хто постійно тренуються частіше мають здорову вагу тіла (індекс маси-тіло), більше м'язової тканини та менше жирової. Дослідження показують, що регулярні фізичні вправи знижують ризики смертності від усіх природних причин, а саме 2,5 години на тиждень (відповідно 30 хвилин помірної активності на день протягом 5 днів на тиждень) порівняно з ніякою активністю, пов'язано зі зниженням ризику смертності від усіх причин на 19%, тоді як 7 годин помірних навантажень на тиждень — на 24%.^[75]

Добровільні фізичні вправи можуть покращити навчання та розумову працездатність, покращити нейропластичність і пам'ять (покращити кровотік в мозку, підвищити рівень нейротрофічного фактора мозку (BDNF) та інших факторів росту), стимулювати нейрогенез та підвищити стійкість мозку до негативних чинників^[76].

ВООЗ вирізняє такі головні позитивні впливи фізичної активності на здоров'я^[77]:

• Фізична активність має значні переваги для здоров’я серця, тіла та розуму.
• Фізична активність сприяє запобіганню та лікуванню неінфекційних захворювань.
• Фізична активність зменшує наслідки депресії та тривоги.
• Фізична активність покращує навички мислення, навчання та прийняття рішень.
• Фізична активність забезпечує здорове зростання і розвиток молоді.
• Фізична активність покращує загальне самопочуття.

Психічне здоров'я[ред. | ред. код]

На стан психічного здоров'я впливають окремі особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя особистості складається з потреб, інтересів, бажань, заохочень, установок, мети, уявлень, почуттів тощо. Психічне здоров'я людини пов'язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють тонкощі індивідуальних реакцій на однакові життєві події, ймовірність нервових зривів, надмірного збудження, чи навпаки свідомого й гармонійного буття.

Здоров'я жінок[ред. | ред. код]

Докладніше: Жіноче здоров'я

Здоров'я жінок (англ. Women's health) стосується здоров'я жінок та дівчат, котре відрізняється від здоров'я чоловіків багатьма особливими властивостями. Для прикладу, від природи жіночі теплові налаштування, роблять їх більш чутливими до коливань температури. Загалом, вони в середньому мають нижчу температуру тіла.^[78] Здоров'я жінок — дуже важлива частина загального здоров'я населення.

Жіноче здоров'я інколи тлумачать як здебільшого репродуктивне здоров'я, проте наразі, сучасні (2020-і) науковці висловлюються за ширше визначення, що стосується загального стану здоров'я жіночої половини людства, краще виражене в терміні «Здоров'я жінок». Але власне-й репродуктивне та сексуальне здоров'я жінок має суттєві відмінності порівняно зі здоров'ям чоловіків. Навіть у розвинених країнах вагітність та пологи пов'язані із значним ризиком для здоров'я і навіть життя жінок.

Див. також[ред. | ред. код]

• Здоровий спосіб життя
• Здорове харчування
• Валеологія
• Гідробаланс
• Гомеостаз
• Довголіття
• Фізичні вправи
• Очікувана середня тривалість життя

Література[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Здоров'я

• Основи медичної валеології / Якобчук А. В., Курик О. Г. – Вид. 2-ге., навчальний посібник. — К.:Ліра-К, 2017. — 244 с. ISBN 978-966-2609-51-6
• Громадське здоров`я: підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. / В. Ф. Москаленко, О. П. Гульчій, Т. С. Грузєва та ін. – 3-тє вид. – Вінниця : Нова книга, 2013. – 560 с.
• Здоров'я / Амосов М. М. — ДСГ, 2005. — 120 с.
• Фізична активність та серце / М. Амосов, Я. Бендет. – Київ : Здоровʼя, 1989. – 216 с.
• Валеологія: Основи індивідуального здоров'я людини / Міхеєнко О. І. – Університетська книга, 2009. — 400 с. ISBN 978-966-680-434-4

Посилання[ред. | ред. код]

• Міністерство охорони здоров'я України
• Всесвітня Організація охорони здоров'я
• Вищі навчальні заклади України (МОЗ)

п о р Перспективні технології Галузі Біомедицина Біоінженерія Біомедична інженерія Біоматеріали Біополімери Генна інженерія Генотерапія Редагування генома Тканинна інженерія Органоїд Друк органів Нанобіотехнології Нейроінженерія Нейрокомп'ютерний інтерфейс Нейропротезування Екзоскелет Синтетична біологія Синтетична геноміка Біомолекулярна електроніка Відтворення вимерлих видів Біоінформатика Мультиоміка Геноміка Протеоміка Епігеноміка Метаболоміка Метагеноміка Моделювання білків Медична візуалізація Нейровізуалізація Молекулярна біологія Біохакінг Удосконалення людини Омолодження Збільшення тривалості життя Віротерапія Наномедицина Молекулярна медицина Молекулярна нейронаука Наноінженерія Наносенсори РНК-інтерференція Доказова медицина Персоналізована медицина Медична генетика Нутрігенетика Нутрігеноміка Редагування генома Регенеративна медицина Епігенетичне перепрограмування Лікування стовбуровими клітинами Тканинна інженерія Інженерія нервової тканини Індуковані плюрипотентні стовбурові клітини Біоматеріали Друк органів Психоделічна психотерапія Роботизована хірургія Системна біологія Системна нейробіологія Трикордер Трансплантація мозку Штучна утроба Нейронаука Нейровізуалізація Молекулярна нейронаука Нейрохімія Ноотропи Наномедицина Наносенсор Наноматеріали Когнітивна нейробіологія Посилення інтелекту Когнітивістика Дидактика Нейрохакінг Системна нейробіологія Конектоміка Конектом Нейропластичність Психопластогени Біомедична інженерія Генотерапія Редагування генома Біомолекулярна електроніка Біоматеріали Тканинна інженерія Інженерія нервової тканини Друк органів Нейроінженерія Нейроінформатика Нейрокібернетика Нейрокомп'ютерний інтерфейс Завантаження свідомості Нейропротезування Електронний імплантат Зоровий нейропротез Імплантат сітківки Штучний мозок Екзокортекс Категорія Перелік

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ ^{а б} Конституція Всесвітньої організацї охорони здоров'я. https://www.who.int/. 1948. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
2. ↑ ^{а б} Scliar, Moacyr (2007-04). História do conceito de saúde. Physis: Revista de Saúde Coletiva. Т. 17, № 1. с. 29—41. doi:10.1590/s0103-73312007000100003. ISSN 0103-7331. Процитовано 19 серпня 2022.
3. ↑ Duarte, Danilo Freire (2005-02). Uma breve história do ópio e dos opióides. Revista Brasileira de Anestesiologia. Т. 55, № 1. doi:10.1590/s0034-70942005000100015. ISSN 0034-7094. Процитовано 19 серпня 2022.
4. ↑ Stokes, Joseph; Noren, Jay; Shindell, Sidney (1982-09). Definition of terms and concepts applicable to clinical preventive medicine. Journal of Community Health. Т. 8, № 1. с. 33—41. doi:10.1007/bf01324395. ISSN 0094-5145. Процитовано 12 серпня 2022.
5. ↑ World Health Organization. International Organization. Т. 12, № 3. 1958. с. 391—394. doi:10.1017/s0020818300031210. ISSN 0020-8183. Процитовано 12 серпня 2022.
6. ↑ Alwan, Ala (1 січня 2016). Ethics and health research in WHO Regional Office for the Eastern Mediterranean. Eastern Mediterranean Health Journal. Т. 22, № 1. с. 3—3. doi:10.26719/2016.22.1.3. ISSN 1020-3397. Процитовано 12 серпня 2022.
7. ↑ Karstadt, Myra (1984). Women and occupational health risks: Report on a WHO meeting. EURO reports and studies 76. World Health Organization, Regional Office for Europe; Copenhagen (1982); 49 pages. Price: $3.00. American Journal of Industrial Medicine. Т. 5, № 5. с. 411—412. doi:10.1002/ajim.4700050512. ISSN 0271-3586. Процитовано 12 серпня 2022.
8. ↑ Thinking Geographically About Primary Health Care. Primary Health Care: People, Practice, Place. Routledge. 8 квітня 2016. с. 17—36.
9. ↑ Harper, Ray (4 серпня 2014). How do you eat an elephant? A summary of the SharePoint Evolution Conference in Manchester, UK. Library Hi Tech News. Т. 31, № 6. с. 1—4. doi:10.1108/lhtn-06-2014-0045. ISSN 0741-9058. Процитовано 12 серпня 2022.
10. ↑ Jadad, Alejandro R. (2016-11). Creating a pandemic of health: What is the role of digital technologies?. Journal of Public Health Policy. Т. 37, № S2. с. 260—268. doi:10.1057/s41271-016-0016-1. ISSN 0197-5897. Процитовано 12 серпня 2022.
11. ↑ Kotha, Rani; Jadad, Alejandro (2015-04). Creating a Pandemic of Health: Opportunities and Lessons for a University Initiative at the Intersection of Health, Equity, and Innovation. HPHR Journal. doi:10.54111/0001/f4. Процитовано 12 серпня 2022.
12. ↑ Health and Behavior. 18 вересня 2001. doi:10.17226/9838. Процитовано 3 вересня 2022.
13. ↑ Taylor, David; Bury, Michael (6 лютого 2007). Chronic illness, expert patients and care transition. Sociology of Health & Illness. Т. 29, № 1. с. 27—45. doi:10.1111/j.1467-9566.2007.00516.x. ISSN 0141-9889. Процитовано 3 вересня 2022.
14. ↑ Wells, Jennie L; Dumbrell, Andrea C (2006-01). Nutrition and aging: assessment and treatment of compromised nutritional status in frail elderly patients. Clinical Interventions in Aging. Т. 1, № 1. с. 67—79. doi:10.2147/ciia.2006.1.1.67. ISSN 1176-9092. Процитовано 3 вересня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
15. ↑ Morden, Andrew; Jinks, Clare; Ong, Bie Nio (14 грудня 2011). Rethinking ‘risk’ and self-management for chronic illness. Social Theory & Health. Т. 10, № 1. с. 78—99. doi:10.1057/sth.2011.20. ISSN 1477-8211. Процитовано 3 вересня 2022.
16. ↑ Ludvigsson, Jonas F; Card, Timothy R; Kaukinen, Katri; Bai, Julio; Zingone, Fabiana; Sanders, David S; Murray, Joseph A (2015-04). Screening for celiac disease in the general population and in high‐risk groups. United European Gastroenterology Journal. Т. 3, № 2. с. 106—120. doi:10.1177/2050640614561668. ISSN 2050-6406. Процитовано 3 вересня 2022.
17. ↑ Lionetti, Elena; Gatti, Simona; Pulvirenti, Alfredo; Catassi, Carlo (2015-06). Celiac disease from a global perspective. Best Practice & Research Clinical Gastroenterology. Т. 29, № 3. с. 365—379. doi:10.1016/j.bpg.2015.05.004. ISSN 1521-6918. Процитовано 3 вересня 2022.
18. ↑ Yaxley, Alison; Crotty, Maria; Miller, Michelle (11 вересня 2015). Identifying Malnutrition in an Elderly Ambulatory Rehabilitation Population: Agreement between Mini Nutritional Assessment and Validated Screening Tools. Healthcare. Т. 3, № 3. с. 822—829. doi:10.3390/healthcare3030822. ISSN 2227-9032. Процитовано 3 вересня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
19. ↑ Lam, Wai Yin; Fresco, Paula (2015). Medication Adherence Measures: An Overview. BioMed Research International. Т. 2015. с. 1—12. doi:10.1155/2015/217047. ISSN 2314-6133. Процитовано 3 вересня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
20. ↑ Brown, Marie T.; Bussell, Jennifer K. (2011-04). Medication Adherence: WHO Cares?. Mayo Clinic Proceedings. Т. 86, № 4. с. 304—314. doi:10.4065/mcp.2010.0575. ISSN 0025-6196. Процитовано 3 вересня 2022.
21. ↑ Wingard, D. L.; Berkman, L. F.; Brand, R. J. (24 листопада 1994). A multivariate analysis of health-related practices: a nine-year mortality follow-up of the Alameda County Study. Psychosocial Processes and Health. Cambridge University Press. с. 273—289.
22. ↑ Candau, Marcolino Gomes, (30 May 1911–25 Jan. 1983), Director-General Emeritus, World Health Organization, Geneva, since 1973. Who Was Who. Oxford University Press. 1 грудня 2007. Процитовано 12 серпня 2022.
23. ↑ Basic needs and the right to health. The United Nations World Water Development Report 2003. UN. 25 квітня 2003. с. 99—125. ISBN 978-92-1-004701-2.
24. ↑ Bjork, J; Albin, M; Grahn, P; Jacobsson, H; Ardo, J; Wadbro, J; Ostergren, P-O; Skarback, E (1 квітня 2008). Recreational values of the natural environment in relation to neighbourhood satisfaction, physical activity, obesity and wellbeing. Journal of Epidemiology & Community Health. Т. 62, № 4. с. e2—e2. doi:10.1136/jech.2007.062414. ISSN 0143-005X. Процитовано 12 серпня 2022.
25. ↑ White, Mathew P.; Alcock, Ian; Grellier, James; Wheeler, Benedict W.; Hartig, Terry; Warber, Sara L.; Bone, Angie; Depledge, Michael H.; Fleming, Lora E. (13 червня 2019). Spending at least 120 minutes a week in nature is associated with good health and wellbeing. Scientific Reports. Т. 9, № 1. doi:10.1038/s41598-019-44097-3. ISSN 2045-2322. Процитовано 12 серпня 2022.
26. ↑ Велика країна: 39% людей в світі мають зайву вагу, в Україні - 58%. www.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 28 липня 2020.
27. ↑ Bendich, Adrianne; Deckelbaum, Richard J. (2015). Preventive Nutrition: the Comprehensive Guide for Health Professionals. Part of the book series: Nutrition and Health (NH) (вид. 5th ed. 2015). Cham. ISBN 978-3-319-22431-2. OCLC 941064939.
28. ↑ Editors: Norman J. Temple, Ted Wilson, David R. Jacobs, Jr., George A. Bray (2023). NUTRITIONAL HEALTH: strategies for disease prevention. Part of the book series: Nutrition and Health (NH). [S.l.]: Humana. ISBN 3-031-24662-4. OCLC 1366124249.
29. ↑ Humphries, Debbie L.; Scott, Marilyn E.; Vermund, Sten H. (2021). Nutrition and infectious diseases: shifting the clinical paradigm. Part of the book series: Nutrition and Health (NH). Cham. ISBN 978-3-030-56913-6. OCLC 1228650322.
30. ↑ ^{а б} Dreher, Mark L. (2018). Dietary patterns and whole plant foods in aging and disease. Part of the book series: Nutrition and Health (NH). Cham, Switzerland. ISBN 978-3-319-59180-3. OCLC 1023426648.
31. ↑ Міністерство Охорони Здоров'я України (27 серпня 2018). Скільки води треба пити дорослим і дітям. moz.gov.ua.
32. ↑ DeAnn Liska, Eunice Mah, [...], and Lawrence L. Spriet (2019 Jan). Narrative Review of Hydration and Selected Health Outcomes in the General Population. Nutrients.
33. ↑ EFSA Panel on Dietetic Products, Nutrition, and Allergies (NDA) (2010-03). Scientific Opinion on Dietary Reference Values for water. EFSA Journal. Т. 8, № 3. doi:10.2903/j.efsa.2010.1459. Процитовано 4 серпня 2022.
34. ↑ ^{а б} Dagfinn Aune, Edward Giovannucci, Paolo Boffetta, Lars T Fadnes, NaNa Keum, Teresa Norat, Darren C Greenwood, Elio Riboli, Lars J Vatten, Serena Tonstad (Червень 2017). Fruit and vegetable intake and the risk of cardiovascular disease, total cancer and all-cause mortality—a systematic review and dose-response meta-analysis of prospective studies. https://doi.org/10.1093/ije/dyw319. International Journal of Epidemiology, Volume 46, Issue 3, June 2017, Pages 1029–1056. Процитовано 1 грудня 2022.
35. ↑ Fan, Huiya; Han, Xiaotong; Shang, Xianwen; Zhu, Zhuoting; He, Mingguang; Xu, Guihua; Chen, Zilin; Deng, Ruidong (27 березня 2023). Fruit and vegetable intake and the risk of cataract: insights from the UK Biobank study. Eye (англ.). с. 1—9. doi:10.1038/s41433-023-02498-9. ISSN 1476-5454. Процитовано 1 квітня 2023.
36. ↑ Carter, Patrice; Gray, Laura J.; Troughton, Jacqui; Khunti, Kamlesh; Davies, Melanie J. (19 серпня 2010). Fruit and vegetable intake and incidence of type 2 diabetes mellitus: systematic review and meta-analysis. BMJ (англ.). Т. 341. с. c4229. doi:10.1136/bmj.c4229. ISSN 0959-8138. PMC 2924474. PMID 20724400. Процитовано 1 квітня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
37. ↑ Boeing, Heiner; Bechthold, Angela; Bub, Achim; Ellinger, Sabine; Haller, Dirk; Kroke, Anja; Leschik-Bonnet, Eva; Müller, Manfred J.; Oberritter, Helmut (1 вересня 2012). Critical review: vegetables and fruit in the prevention of chronic diseases. European Journal of Nutrition (англ.). Т. 51, № 6. с. 637—663. doi:10.1007/s00394-012-0380-y. ISSN 1436-6215. PMC 3419346. PMID 22684631. Процитовано 1 квітня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
38. ↑ Schincaglia, Raquel; Pimentel, Gustavo; Mota, João (2 грудня 2017). Nuts and Human Health Outcomes: A Systematic Review. Nutrients (англ.). Т. 9, № 12. с. 1311. doi:10.3390/nu9121311. ISSN 2072-6643. Процитовано 5 серпня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
39. ↑ Schwingshackl, Lukas; Hoffmann, Georg; Missbach, Benjamin; Stelmach-Mardas, Marta; Boeing, Heiner (2017). An Umbrella Review of Nuts Intake and Risk of Cardiovascular Disease. Current Pharmaceutical Design. Т. 23, № 7. с. 1016—1027. doi:10.2174/1381612822666161010121356. ISSN 1873-4286. PMID 27748190. Процитовано 1 квітня 2023.
40. ↑ ^{а б} Guo-Chong Chen, Xing Tong, Jia-Ying Xu, Shu-Fen Han, Zhong-Xiao Wan, Jia-Bi Qin, Li-Qiang Qin (25 Травня 2016). Whole-grain intake and total, cardiovascular, and cancer mortality: a systematic review and meta-analysis of prospective studies. academic.oup.com (eng) . The American Journal of Clinical Nutrition, Volume 104, Issue 1, July 2016, Pages 164–172.
41. ↑ Liu, Lihua; Wang, Shan; Liu, Jianchao (2015-01). Fiber consumption and all-cause, cardiovascular, and cancer mortalities: A systematic review and meta-analysis of cohort studies. Molecular Nutrition & Food Research (англ.). Т. 59, № 1. с. 139—146. doi:10.1002/mnfr.201400449. Процитовано 1 грудня 2022.
42. ↑ ukas Schwingshackl, Carolina Schwedhelm, Georg Hoffmann, Anna-Maria Lampousi, Sven Knüppel, Khalid Iqbal, Angela Bechthold, Sabrina Schlesinger, Heiner Boeing (Червень 2017). Food groups and risk of all-cause mortality: a systematic review and meta-analysis of prospective studies. https://doi.org/10.3945/ajcn.117.153148 (eng) . The American Journal of Clinical Nutrition, Volume 105, Issue 6. Процитовано 1 грудня 2022.
43. ↑ ^{а б} Zhang, Y.; Zhuang, P.; He, W.; Chen, J. N.; Wang, W. Q.; Freedman, N. D.; Abnet, C. C.; Wang, J. B.; Jiao, J. J. (2018-10). Association of fish and long-chain omega-3 fatty acids intakes with total and cause-specific mortality: prospective analysis of 421 309 individuals. Journal of Internal Medicine (англ.). Т. 284, № 4. с. 399—417. doi:10.1111/joim.12786. Процитовано 1 квітня 2023.
44. ↑ Petsini, Filio; Fragopoulou, Elizabeth; Antonopoulou, Smaragdi (20 липня 2019). Fish consumption and cardiovascular disease related biomarkers: A review of clinical trials. Critical Reviews in Food Science and Nutrition. Т. 59, № 13. с. 2061—2071. doi:10.1080/10408398.2018.1437388. ISSN 1040-8398. PMID 29420061. Процитовано 1 квітня 2023.
45. ↑ Hustad, K. S.; Rundblad, A.; Ottestad, I.; Christensen, J. J.; Holven, K. B.; Ulven, S. M. (2021-05). Comprehensive lipid and metabolite profiling in healthy adults with low and high consumption of fatty fish: a cross-sectional study. British Journal of Nutrition (англ.). Т. 125, № 9. с. 1034—1042. doi:10.1017/S0007114520002305. ISSN 0007-1145. Процитовано 1 квітня 2023.
46. ↑ Song, Mingyang; Fung, Teresa T.; Hu, Frank B.; Willett, Walter C.; Longo, Valter D.; Chan, Andrew T.; Giovannucci, Edward L. (1 жовтня 2016). Association of Animal and Plant Protein Intake With All-Cause and Cause-Specific Mortality. JAMA Internal Medicine. Т. 176, № 10. с. 1453—1463. doi:10.1001/jamainternmed.2016.4182. ISSN 2168-6106. Процитовано 2 грудня 2022.
47. ↑ Schwingshackl, Lukas; Hoffmann, Georg (1 жовтня 2014). Monounsaturated fatty acids, olive oil and health status: a systematic review and meta-analysis of cohort studies. Lipids in Health and Disease. Т. 13, № 1. с. 154. doi:10.1186/1476-511X-13-154. ISSN 1476-511X. PMC 4198773. PMID 25274026. Процитовано 1 грудня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
48. ↑ Vijay, Amrita; Valdes, Ana M. (2022-04). Role of the gut microbiome in chronic diseases: a narrative review. European Journal of Clinical Nutrition (англ.). Т. 76, № 4. с. 489—501. doi:10.1038/s41430-021-00991-6. ISSN 1476-5640. Процитовано 12 квітня 2023.
49. ↑ Xu, Zhenjiang; Knight, Rob (2015-01). Dietary effects on human gut microbiome diversity. British Journal of Nutrition (англ.). Т. 113, № S1. с. S1—S5. doi:10.1017/S0007114514004127. ISSN 0007-1145. Процитовано 17 листопада 2022.
50. ↑ Lozupone, Catherine A.; Stombaugh, Jesse I.; Gordon, Jeffrey I.; Jansson, Janet K.; Knight, Rob (13 вересня 2012). Diversity, stability and resilience of the human gut microbiota. Nature. Т. 489, № 7415. с. 220—230. doi:10.1038/nature11550. ISSN 0028-0836. PMC 3577372. PMID 22972295. Процитовано 17 листопада 2022.
51. ↑ Heiman, Mark L.; Greenway, Frank L. (5 березня 2016). A healthy gastrointestinal microbiome is dependent on dietary diversity. Molecular Metabolism. Т. 5, № 5. с. 317—320. doi:10.1016/j.molmet.2016.02.005. ISSN 2212-8778. PMC 4837298. PMID 27110483. Процитовано 17 листопада 2022.
52. ↑ ^{а б} Matricciani, Lisa; Bin, Yu Sun; Lallukka, Tea; Kronholm, Erkki; Wake, Melissa; Paquet, Catherine; Dumuid, Dorothea; Olds, Tim (2018-08). Rethinking the sleep-health link. Sleep Health. Т. 4, № 4. с. 339—348. doi:10.1016/j.sleh.2018.05.004. ISSN 2352-7226. PMID 30031526. Процитовано 4 серпня 2022.
53. ↑ Mason, Ivy C.; Grimaldi, Daniela; Reid, Kathryn J.; Warlick, Chloe D.; Malkani, Roneil G.; Abbott, Sabra M.; Zee, Phyllis C. (22 березня 2022). Light exposure during sleep impairs cardiometabolic function. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 119, № 12. с. e2113290119. doi:10.1073/pnas.2113290119. ISSN 0027-8424. PMC 8944904. PMID 35286195. Процитовано 3 серпня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
54. ↑ Troynikov, Olga; Watson, Christopher G.; Nawaz, Nazia (2018-12). Sleep environments and sleep physiology: A review. Journal of Thermal Biology. Т. 78. с. 192—203. doi:10.1016/j.jtherbio.2018.09.012. ISSN 0306-4565. PMID 30509635. Процитовано 4 серпня 2022.
55. ↑ ^{а б в} West, Kathleen E.; Jablonski, Michael R.; Warfield, Benjamin; Cecil, Kate S.; James, Mary; Ayers, Melissa A.; Maida, James; Bowen, Charles; Sliney, David H. (2011-03). Blue light from light-emitting diodes elicits a dose-dependent suppression of melatonin in humans. Journal of Applied Physiology (Bethesda, Md.: 1985). Т. 110, № 3. с. 619—626. doi:10.1152/japplphysiol.01413.2009. ISSN 1522-1601. PMID 21164152. Процитовано 4 серпня 2022.
56. ↑ ^{а б} Wahl, Siegfried; Engelhardt, Moritz; Schaupp, Patrick; Lappe, Christian; Ivanov, Iliya V. (2019-12). The inner clock-Blue light sets the human rhythm. Journal of Biophotonics. Т. 12, № 12. с. e201900102. doi:10.1002/jbio.201900102. ISSN 1864-0648. PMC 7065627. PMID 31433569. Процитовано 4 серпня 2022.
57. ↑ Akerstedt, T.; Fröberg, J. E. (1979-02). Sleep and stressor exposure in relation to circadian rhythms in catecholamine excretion. Biological Psychology. Т. 8, № 1. с. 69—80. doi:10.1016/0301-0511(79)90005-x. ISSN 0301-0511. PMID 465621. Процитовано 4 серпня 2022.
58. ↑ Figueiro, Mariana G.; Pedler, David (1 вересня 2020). Red light: A novel, non-pharmacological intervention to promote alertness in shift workers. Journal of Safety Research (англ.). Т. 74. с. 169—177. doi:10.1016/j.jsr.2020.06.003. ISSN 0022-4375. Процитовано 4 серпня 2022.
59. ↑ Leung, Tsz Wing; Li, Roger Wing-Hong; Kee, Chea-Su (2017). Blue-Light Filtering Spectacle Lenses: Optical and Clinical Performances. PloS One. Т. 12, № 1. с. e0169114. doi:10.1371/journal.pone.0169114. ISSN 1932-6203. PMC 5207664. PMID 28045969. Процитовано 4 серпня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
60. ↑ Jalilolghadr, Shabnam; Afaghi, Ahmad; O'Connor, Helen; Chow, Chin Moi (2011-06). Effect of low and high glycaemic index drink on sleep pattern in children. JPMA. The Journal of the Pakistan Medical Association. Т. 61, № 6. с. 533—536. ISSN 0030-9982. PMID 22204204. Процитовано 4 грудня 2022.
61. ↑ Здоровий сон: 5 найефективніших порад. bioda.com.ua (uk-UA) . Архів оригіналу за 4 грудня 2022. Процитовано 4 грудня 2022.
62. ↑ Stoyan Dimitrov (University of Tuebingen) Tanja Lange (Universität zu Lübeck) Klaus Nohroudi (University of Cologne) Jan Born (May 2007). Number and Function of Circulating Human Antigen Presenting Cells Regulated by Sleep. doi:10.1093/sleep/30.4.401.
63. ↑ Strobl, J. S.; Thomas, M. J. (1994-03). Human growth hormone. Pharmacological Reviews. Т. 46, № 1. с. 1—34. ISSN 0031-6997. PMID 8190748. Процитовано 4 серпня 2022.
64. ↑ Drake, Christopher; Roehrs, Timothy; Shambroom, John; Roth, Thomas (15 листопада 2013). Caffeine Effects on Sleep Taken 0, 3, or 6 Hours before Going to Bed. Journal of Clinical Sleep Medicine (англ.). Т. 09, № 11. с. 1195—1200. doi:10.5664/jcsm.3170. ISSN 1550-9389. PMC 3805807. PMID 24235903. Процитовано 9 серпня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
65. ↑ Ekman, A. C.; Leppäluoto, J.; Huttunen, P.; Aranko, K.; Vakkuri, O. (1993-09). Ethanol inhibits melatonin secretion in healthy volunteers in a dose-dependent randomized double blind cross-over study. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. Т. 77, № 3. с. 780—783. doi:10.1210/jcem.77.3.8370699. ISSN 0021-972X. PMID 8370699. Процитовано 4 грудня 2022.
66. ↑ Röjdmark, S.; Wikner, J.; Adner, N.; Andersson, D. E.; Wetterberg, L. (1993-08). Inhibition of melatonin secretion by ethanol in man. Metabolism: Clinical and Experimental. Т. 42, № 8. с. 1047—1051. doi:10.1016/0026-0495(93)90021-f. ISSN 0026-0495. PMID 8345809. Процитовано 4 грудня 2022.
67. ↑ Wetterberg, L; Aperia, B; Gorelick, D A; Gwirtzman, H E; McGuire, M T; Serafetinides, E A; Yuwiler, A (1992-11). Age, alcoholism and depression are associated with low levels of urinary melatonin. Journal of Psychiatry and Neuroscience. Т. 17, № 5. с. 215—224. ISSN 1180-4882. PMC 1188459. PMID 1489763. Процитовано 4 грудня 2022.
68. ↑ Ekman, A. C.; Vakkuri, O.; Ekman, M.; Leppäluoto, J.; Ruokonen, A.; Knip, M. (1996-07). Ethanol decreases nocturnal plasma levels of thyrotropin and growth hormone but not those of thyroid hormones or prolactin in man. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. Т. 81, № 7. с. 2627—2632. doi:10.1210/jcem.81.7.8675588. ISSN 0021-972X. PMID 8675588. Процитовано 4 грудня 2022.
69. ↑ DeAnn Liska, Eunice Mah, [...], and Lawrence L. Spriet (2019 Jan). Narrative Review of Hydration and Selected Health Outcomes in the General Population. Nutrients.
70. ↑ ^{а б} Rivera, Alyssa M.; Huberman, Andrew D. (6 квітня 2020). Neuroscience: A Chromatic Retinal Circuit Encodes Sunrise and Sunset for the Brain. Current biology: CB. Т. 30, № 7. с. R316—R318. doi:10.1016/j.cub.2020.02.090. ISSN 1879-0445. PMC 8407369. PMID 32259506. Процитовано 4 серпня 2022.
71. ↑ T A Bedrosian and R J Nelson (2017 Jan 7(1)). Timing of light exposure affects mood and brain circuits. Translational Psychiatry.
72. ↑ Holick, Michael F. (2016-03). Biological Effects of Sunlight, Ultraviolet Radiation, Visible Light, Infrared Radiation and Vitamin D for Health. Anticancer Research. Т. 36, № 3. с. 1345—1356. ISSN 1791-7530. PMID 26977036. Процитовано 4 серпня 2022.
73. ↑ Ruegsegger, Gregory N.; Booth, Frank W. (1 липня 2018). Health Benefits of Exercise. Cold Spring Harbor Perspectives in Medicine (англ.). Т. 8, № 7. с. a029694. doi:10.1101/cshperspect.a029694. ISSN 2157-1422. PMID 28507196. Процитовано 3 серпня 2022.
74. ↑ The Effects of Acute Exercise on Mood, Cognition, Neurophysiology, and Neurochemical Pathways: A Review. Center for Neural Science, New York University, New York, NY, USA. 2017 2(2). {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
75. ↑ Woodcock, J.; Franco, O. H.; Orsini, N.; Roberts, I. (1 лютого 2011). Non-vigorous physical activity and all-cause mortality: systematic review and meta-analysis of cohort studies. International Journal of Epidemiology (англ.). Т. 40, № 1. с. 121—138. doi:10.1093/ije/dyq104. ISSN 0300-5771. Процитовано 23 червня 2022.
76. ↑ Cotman, Carl W.; Berchtold, Nicole C. (1 червня 2002). Exercise: a behavioral intervention to enhance brain health and plasticity. Trends in Neurosciences (English) . Т. 25, № 6. с. 295—301. doi:10.1016/S0166-2236(02)02143-4. ISSN 0166-2236. PMID 12086747. Процитовано 6 березня 2023.
77. ↑ Physical activity (eng) . World Health Organization (WHO). 26 листопада 2020. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
78. ↑ Sustainability study shows that women consume more energy. web.archive.org. 12 вересня 2021. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2022.

Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.