Дамаський протокол — Вікіпедія

Дамаський протокол — таємний документ, переданий 23 травня 1915 року Фейсалу I, сину Хусейна бін Алі, короля Хіджаза і шаріфа Мекки, представниками підпільних арабських організацій Аль-Фатат і Аль-Ахд під час його другого візиту до Дамаска в ході проведення місії з консультації з османськими чиновниками в Константинополі. Керівництва таємних спільнот оголошували, що підтримують повстання Хусейна бін Алі проти Османської імперії, у разі його виникнення. У протоколі була викладена низка вимог, які вважалося будуть передані британцям, що визначали про створення на Близькому Сході незалежної арабської держави. Аль-Фатат і Аль-Ахд наполягали на тому, що усі землі Османської імперії, які лежать у Західній Азії південніше 37-ї паралелі, мають бути передані арабам для створення власної країни. Пізніше вимоги, викладені у Дамаському протоколі, стали основою у листуванні Макмагона-Хусейна.

Ключові пункти Дамаського протоколу:

визнання Великою Британією незалежності арабських земель, що становлять сучасні Ірак, Сирію, Ліван, Йорданію, Ізраїль, Палестину, Саудівську Аравію, Ємен та інші країни Аравійського півострова^{[Прим. 1]};
скасування режиму капітуляції, надання іноземцям виняткових прав;
оборонний союз між британською та арабською державами;
«надання економічних переваг» британцям.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски

↑ У перекладі Дамаського протоколу від 1938 року визначалися наступні кордони арабської держави:
Північний: лінія Мерсін—Адана, до 37-ї паралелі й далі по лінії Біреджик—Урфа—Мардін—Мідьят—Джизре—Амадей до кордону з Персією;
Східний: поздовж перського кордону на південь до Перської затоки;
Південний: Індійський океан (з виключенням британської провінції Аден, чий статус мав бути збережений;
Західний: Червоне та Середземне моря на північ до Мерсіна.

Примітки

Література[ред. | ред. код]

Fromkin, David (1990). A Peace To End All Peace. Avon Books, New York. ISBN 0-8050-6884-8
Herzog, Jacob David (1975). A People That Dwells Alone: Speeches and Writings of Yaacov Herzog. Weidenfeld and Nicolson.
Ismael, Tareq Y. (1991). Politics and Government in the Middle East and North Africa. University of Florida Press. ISBN 0-8130-1043-8
Paris, Timothy J. (2003). Britain, the Hashemites and Arab Rule, 1920—1925: The Sherifian Solution. London: Routledge. ISBN 0-7146-5451-5

Посилання[ред. | ред. код]

Damascus Protocol (1915) [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]
The McMahon-Hussein Correspondence [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Meet the Elusive Man Responsible for Today's Middle East Mayhem [Архівовано 12 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Дамасский протокол

Перша світова війна Історія Право

[1] У перекладі Дамаського протоколу від 1938 року визначалися наступні кордони арабської держави:
Північний: лінія Мерсін—Адана, до 37-ї паралелі й далі по лінії Біреджик—Урфа—Мардін—Мідьят—Джизре—Амадей до кордону з Персією;
Східний: поздовж перського кордону на південь до Перської затоки;
Південний: Індійський океан (з виключенням британської провінції Аден, чий статус мав бути збережений;
Західний: Червоне та Середземне моря на північ до Мерсіна.

[Прим. 1]