Вояджер-1 — Вікіпедія

Вояджер-1
«Вояджер»
Основні параметри
Повна назва	Voyager 1
COSPAR ID	1977-084A
Організація	США NASA
Виготівник	Jet Propulsion Laboratory
Оператор	NASA / JPL
Тип апарата	дослідження дальніх планет Сонячної системи
Проліт	Юпітер, Сатурн, Сонячна система
Дата прольоту	5 березня 1979, 12 листопада 1980
Нині рухається до	невідомо (на відстані більш як 24 млрд км від Землі)
Дата запуску	5 вересня 1977, 12:56:00 UTC
Ракета-носій	Titan IIIE / «Центавр»
Космодром	США мис Канаверал
Тривалість польоту	в польоті 46 років, 7 місяців, 18 днів
Технічні параметри
Маса	721,9
Розміри	Довжина-2,5 м. Діаметр-3,66 м.
Потужність	420 Вт
Джерела живлення	Радіоізотопний термоелектричний генератор
Час активного існування	приблизно 50 років
Вебсторінка
Вебсторінка	http://voyager.jpl.nasa.gov/

Вояджер-1 (англ. Voyager, що означає «мандрівник») — активний автоматичний роботизований космічний зонд, запущений NASA 5 вересня 1977 року для дослідження Сонячної системи та простору за її межами.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Вага «Вояджер-1» — 722 кг. Зонд перебуває в робочому стані і в рамках розширеної місії використовується для пошуку та дослідження меж Сонячної системи, включаючи пояс Койпера і далі. Початковим завданням було дослідження Юпітера та Сатурна; це був перший зонд, який зробив детальні зображення супутників цих планет.

«Вояджер-1» є найвіддаленішим від Землі створеним людиною об'єктом, який віддаляється як від Землі, так і від Сонця на порівняно більшій швидкості, ніж будь-який інший зонд^[1]. Попри те що двійник «Вояджер-2» було запущено на 16 днів раніше, «Вояджер-2» ніколи не наздожене «Вояджер-1». Зонд програми «Нью-Горайзонс», запущений до Плутона на більшій ніж обидва «Вояджери» швидкості, також не наздожене «Вояджер-1» або «Вояджер-2», оскільки «Вояджер-1» та «Вояджер-2» декілька разів застосували гравітаційне прискорення. Коли зонд «Нью-Горайзонс» досягне такої ж, як зараз у «Вояджера», відстані від Сонця, його швидкість буде приблизно 13 км/с, у порівнянні з 17 км/с у «Вояджера-1» та 16 км/с у «Вояджера-2».

Основними цілями «Вояджера-1» були планети Юпітер і Сатурн, їхні супутники та кільця. Після виконання програми дослідження цих планет місія зонда була перенацілена на виявлення геліопаузи та виміри елементарних частинок у сонячному вітрі та міжзоряному просторі.

Обидва зонди «Вояджер» надовго перевершили початкові очікування терміну використання. Кожен зонд отримує електричну енергію від трьох радіоізотопних термоелектричних генераторів, котрі, як очікується, вироблятимуть достатньо електричної енергії для зв'язку з Землею до 2025 року.

Хід місії[ред. | ред. код]

Станом на 22 вересня 2017 року, «Вояджер-1» перебував на відстані приблизно 140 а. о. (20,94 млрд км) від Сонця й увійшов до зони кордону між Сонячною системою та зовнішнім космосом — величезного простору, у якому вплив Сонця поступається впливу інших тіл у Галактиці. Поточне завдання полягає в дослідженні геліопаузи, відомої межі нашої зоряної системи. «Вояджер-1» залишився в робочому стані після виходу за межі геліопаузи (ставши першим зробленим людиною об'єктом, що вийшов за межі нашої зоряної системи). Науковці отримали результати перших безпосередніх вимірів умов у міжзоряному просторі, що може надати підказки до питань виникнення та природи Всесвіту. На цій відстані сигнали від «Вояджера-1» досягають центру керування Лабораторії реактивного руху (JPL) за майже 19,5 години.

Станом на 19 січня 2012 року, сигнал від «Вояджера-1» становив 10⁻¹⁶ Вт і надходив до Землі за 16 годин 38 хвилин^[2].

«Вояджер-1» рухається за гіперболічною траєкторією та досягнув третьої космічної швидкості, що означає, що його орбіта не повернеться до Сонячної системи. Як і «Піонер-10», «Піонер-11», «Вояджер-2» та «Нью-Горайзонс», «Вояджер-1» є міжзоряним зондом.

Вихід за межі геліосфери[ред. | ред. код]

14 червня 2012 року апарат вийшов на кордон зоряного простору Сонця. Прилади автоматичної станції зафіксували різке зростання рівня галактичних космічних променів — високоенергетичних заряджених частинок міжзоряного походження та різке зниження кількості заряджених частинок, що виходять від Сонця^[3].

25 серпня 2012 року, коли «Вояджер-1» перебував на відстані 122 а. о. від Сонця, його прилади зареєстрували значне зростання кількості іонів високих енергій і обвальне зниження кількості іонів низьких енергій. Однак для незалежного підтвердження були потрібні дані про напруженість магнітного поля і про щільність плазми в області польоту КА. Їх вдалося отримати 9 квітня 2013 року, під час сонячного спалаху, коли прилад для вимірювання плазмових хвиль PWS вловив коливання плазми з частотою 2,6 кГц, яка відповідала щільності електронної плазми 0,08/см³. Зростання цього параметра у 40 разів порівняно з попереднім значенням визнали достатнім підтвердженням серпневих даних про концентрації іонів. Додаткова обробка результатів вимірювань за листопад і жовтень 2012 року дала змогу виявити аналогічні коливання та остаточно підтвердити висновок про досягнення «Вояджером-1» кордону геліосфери.

12 вересня 2013 року агенція NASA офіційно підтвердила, що на основі даних, отриманих за серпень 2013 року, можна стверджувати, що «Вояджер-1» став першим в історії людства космічним апаратом, який покинув геліосферу і вийшов у міжзоряний простір. Вплив геліосфери хоча й ослабнув, але все ж зберігається^[4].

Після підтвердження інформації NASA про вихід «Вояджера-1» за межі геліосфери, значна кількість ЗМІ помилково оголосила про вихід апарата також за межі Сонячної системи, що насправді може статися лише через 30 тисяч років. Річ у тому, що Сонячна система — це сфера в космічному просторі, де гравітація Сонця домінує над гравітацією будь-якої іншої зорі, а геліосфера — це набагато менша сфера всередині Сонячної системи, де сонячний вітер переважає над випромінюванням будь-якого іншого космічного об'єкта. «Вояджер-1» нині подолав лише 1/7 від відстані до орбіти карликової планети Седна, до якої ще близько 250 років подорожі. Основна ж частина хмари Оорта, яка є джерелом комет у Сонячній системі, взагалі розташовується на відстані 1—2 світлових роки від Сонця (10—20 трлн км)^[5].

3 грудня 2017 року NASA вдалося запустити двигуни космічного апарата, які востаннє запускали в 1980 році. Двигуни використовуватимуть для коригування орієнтації апарата, щоб його антени були спрямовані на Землю. Сигнал до космічного апарата йшов 19 годин 35 хвилин^[6].

Вихід за межі Сонячної системи[ред. | ред. код]

Станом на початок травня 2022 року, «Вояджер-1» покинув межі Сонячної системи й перебуває в міжзоряному просторі на відстані 23,3 млрд км від Землі. Сигнал із Землі до апарату прямує 20 годин 33 хвилини, і стільки ж часу потрібно, щоб отримати відповідь. Космічний апарат, попри те, що знаходиться в космічному польоті 45 років, продовжує надсилати наукові дані та працює у звичайному режимі. Проте, згідно повідомлення в Space, у нього спостерігаються проблеми з системними даними. Показання системи артикуляції та контролю положення Attitude Articulation and Control System (AACS), яка підтримує правильну орієнтацію в просторі та допомагає підтримувати зв'язок із Землею, не показують того, що насправді відбувається з апаратом. Все вказує на те, що система AACS все ще працює, але дані телеметрії, які повертає система, є хибними. Вченим команди, що супроводжують місію, здається, що «Вояджер-1» заплутався у визначенні свого розташування. Проте він не перейшов у безпечний режим роботи й не подав сигнал тривоги на Землю та продовжує подавати сигнали у звичайному режимі^[7].

Збої в роботі[ред. | ред. код]

20 жовтня 2023 року, на борти «Вояджера-1» та «Вояджера-2» було передано оновлення програмного забезпечення (ПЗ), яке розробила Лабораторія реактивного руху NASA. Джерело проблеми було відстежено в системі AACS, яка відповідає за підтримання вирівнювання антени зонда щодо Землі. Хоча апаратне забезпечення AACS залишалося неушкодженим і працювало, воно незрозумілим чином спрямовувало свої телеметричні дані через бортовий комп'ютер, який не працював, що призводило до спотворення переданих даних. Очікується, що оновлення ПЗ вирішить проблему з пошкодженими даними^[8].

13 грудня 2023 року, за повідомленням NASA, в роботі космічного зонда «Вояджера-1» стався черговий збій. А саме, система польотних даних «Вояджера-1» Flight Data System (FDS), яка збирає бортову інженерну інформацію і дані від наукових інструментів космічного апарата перестала належним чином зв'язуватися з телекомунікаційним блоком зонду (TMU). Проте апарат все ще може приймати команди із Землі^[9][10], а NASA продовжує спроби розв’язати існуючу проблему^[11].

15 лютого 2024 року, видання Live Science повідомило, що космічний зонд «Вояджер-1» має проблему з системою зв'язку, і команда управління польотом побоюється, що більше ніколи не зможе відновити контакт з ним^[12][13].

Станом на початок березня 2024 року «Вояджер-1» продовжує передавати на Землю стійкий радіосигнал, проте з листопада 2023 року він не приносить жодних корисних даних, що вказує на проблему з одним із трьох його бортових комп'ютерів. 3 березня 2024 року, за повідомленням телеканалу CNN, «Вояджер-1» надіслав на Землю сигнал не у звичному форматі, який інженерам з Deep Space Network NASA, на тлі інших безладних даних, вдалося розшифрувати^[14][15].

13 березня 2024 року, як повідомило NASA, інженери знайшли джерело проблеми на «Вояджері-1»: одна з мікросхем пам’яті FDS була пошкоджена. “Інженери не можуть з упевненістю визначити, що спричинило цю проблему. Дві можливості: мікросхема могла бути пошкоджена енергійною частинкою з космосу або ж вона просто могла зноситися за 46 років”, — йдеться в повідомленні. Проте зазначається, що існує обхідний шлях, щоб запустити FDS без мікросхеми, яка вийшла з ладу – відновити вихідні дані космічного апарату і дозволити йому продовжувати надсилати читабельну інформацію з поза меж Сонячної системи^[16].

20 квітня 2024 року, після декількох місяців надсилання незрозумілого набору інформації через поломку, «Вояджер-1» успішно передав на Землю чіткі дані про стан своїх систем^[17].

Див. також[ред. | ред. код]

Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:

Космічний апарат Вояджер-1 поки не залишив Сонячну систему

• Вояджер-2
• Список штучних космічних об'єктів, які покинули межі Сонячної системи
• Pale Blue Dot — бліда блакитна точка, найвіддаленіше фото Землі.

Посилання[ред. | ред. код]

• Сайт програми NASA Вояджер [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Voyager Spacecraft Lifetime [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.] — interstellar mission coverage.
• Voyager 1 Mission Profile by NASA's Solar System Exploration
• Voyager 1 (NSSDC Master Catalog) [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Spacecraft Escaping the Solar System — поточне положення та діаграми
• Weekly Mission Reports [Архівовано 5 липня 2006 у Wayback Machine.] — містить інформацію про поточний стан апарата
• We Are Here: The Pale Blue Dot. [Архівовано 17 жовтня 2007 у Wayback Machine.] Короткометражний фільм про зображення блакитної точки зроблене Вояджером. Укладений Карлом Саганом.

Примітки[ред. | ред. код]

п о р НАСА Політика США у галузі космосу та історія Історія НАКА (1915) Національний закон щодо аеронавтики і космосу[en] (1958) Група завдань з космосу[en] (1958) Т.Пейн[en] (1986) Роджерс[en] (1986) Райд[en] (1987) Ініціатива космічних досліджень[en] (1989) Августин[en] (1990) Космічна політика США[en] (1996) КМАПСШ[en] (2002) КРАШК[en] (2003) Візія космічних досліджень[en] (2004) КПРПДКСШ[en] (2004) Огустін[en] (2009) Головне Космічні перегони Список адміністраторів НАСА[en] Головний науковець НАСА[en] Служба астронавтів НАСА[en] (Звання і посади астронавтів[en] Голова офісу астронавтів[en]) Бюджет[en] Супутні технології[en] NASA+[en] NASA TV NASA Social[en] Програма Launch Services[en] Космічний центр імені Кеннеді Будівля вертикальної збірки LC-39 Центр управління запусками[en] Космічний центр імені Ліндона Джонсона Контроль місій[en] Лабораторія зразків з Місяця[en] Роботизовані космічні програми Минулі Hitchhiker[en] Марінер Mariner Mark II[en] MESUR[en] Mars Surveyor 98[en] New Millennium[en] Lunar Orbiter Піонер Planetary Observer[en] Рейнджер Сервеєр Вікінг Проєкт «Прометей»[en] Mars Scout Поточні Жити з зорею[en] Програма Lunar Precursor Robotic[en] Система спостереження за Землею[en] Великі обсерваторії Експлорер Small explorer Вояджер Discovery New Frontiers Mars Exploration Rover Пілотований космічний політ Минулі X-15 (суборбітальний політ) Меркурій Джеміні Аполлон Союз—Аполлон (з Радянською космічною програмою) Скайлаб Спейс Шаттл Мир — Шаттл[en] (з Роскосмосом) Сузір'я Поточні Міжнародна космічна станція Commercial Orbital Transportation Services (COTS) Commercial Crew Development (CCDev) Оріон Окремі місії (пілотовані або роботизовані) Минулі COBE Аполлон-11 Меркурій-Редстоун-3 Меркурій-Атлас-6 Магеллан Піонер-10 Піонер-11 Галілео GALEX GRAIL WMAP Спейс Шаттл Соджорнер Спіріт LADEE MESSENGER Акваріус[en] Кассіні Кеплер Поточні MRO Марс Одіссей Dawn New Horizons Міжнародна космічна станція Габбл Спітцер RHESSI Swift THEMIS[en] Mars Exploration Rover К'юріосіті хронологія Оппортьюніті GOES 14[en] Lunar Reconnaissance Orbiter GOES 15[en] RBSP[en] SDO Юнона Марсіанська наукова лабораторія NuSTAR Вояджер-1/2 WISE Mars Atmosphere and Volatile Evolution MMS OSIRIS-REx Джеймс Вебб Майбутні JPSS[en] Wide Field Infrared Survey Telescope InSight Марс 2020 NISAR[en] TESS Europa Clipper Програма космічної комунікації і навігації Канберра Атомний годинник для глибокого космосу Мережа далекого космічного зв'язку НАСА (Голдстоун Мадрід Близька система зв'язку Будівля здійснення космічних операцій) Система зв'язку у космосі Списки НАСА Астронавтів (за ім'ям за роком) Астронавти Аполлон Список повітряних засобів НАСА Список місій НАСА непілотовані місії Список підрядників НАСА Список ракет США Список скасованих місій Список польотів космічних човників (екіпажі) Світлини і графічні роботи НАСА Схід Землі Блакитна іграшкова куля Сімейний портрет Бліда блакитна цятка Стовпи творіння Містична гора Сімейний портрет Сонячної системи День, коли Земля посміхнулась Полеглий астронавт Місячні пластинки Пластинки «Піонера» Золотий диск «Вояджера» Лого НАСА Медальйони НАСА місій Аполлон і Джеміні Емблеми місій NASA

п о р Юпітер Характеристика Атмосфера (Велика червона пляма · Білі овали · Овал BA) · Магнітосфера · Кільця · Рентгенівські плями Супутники Внутрішні Метіда · Адрастея · Амальтея · Теба Галілеєві Іо · Європа · Ганімед · Каллісто Нерегулярні Група Гімалії · Група Карме · Група Ананке · Група Пасіфе Троянці Грецька група · Троянська група Дослідження Піонер (Піонер-10  · Піонер-11) · Вояджер (Вояджер-1  · Вояджер-2) · Улісс · Галілео · Кассіні — Гюйгенс · Нові обрії · Юнона · JUICE · EJSM Інше Комета Шумейкерів—Леві 9 · Падіння на Юпітер небесного тіла (2009) · Список астероїдів, що перетинають орбіту Юпітера · Бог Юпітер · Юпітер у фантастиці · Колонізація · Колонізація супутників (Європа) · Тераформування Європи Категорія:Юпітер  · Портал:Астрономія

п о р Титан Головне Атмосфера Титана Клімат Титана Життя на Титані Списки Рідина на Титані Список деталей поверхні Титана Озера і моря Моря Кракенове море Море Лігеї Море Пунги Озера Абая Больсена Фейя Хаммар Цзінбо Ківу Коітере Ладога Маккай Мюггель Ней Онтаріо Сотонера Альбано Річки Від Елівагар Сухі озера Лакуна Ейр Лакуна Нгамі Лакуна Войтчугга Деталі поверхні Адірі Рівнина Арракіс Дільмун Гора Дум Гора Еребор Макула Ґанеші Гуабоніто Гори Іренсага Острів Майда Менрва Меццорамія (Титан) Гори Міндоллуїн Гори Місті Гори Мітрім Полоси Перкунаса Шангрі-Ла Факула Сікоку Патера Сотра Гори Танікветіль Цегіхі Область Туї Ксанаду Макула Полазника Дослідження Минулі Програма «Піонер» Піонер-11 Програма «Вояджер» Вояджер-1 Вояджер-2 Кассіні — Гюйгенс Гюйгенс Запропоновані AVIATR Dragonfly Explorer of Enceladus and Titan Journey to Enceladus and Titan TALISE Titan Mare Explorer Titan Saturn System Mission Oceanus Заплановані Dragonfly Інше Список позаземних пам'ятників Титан у фантастиці Колонізація Титана