French
DeutschБагата Ущелина — Вікіпедія
| село Багата Ущелина | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Бахчисарайський район |
| Рада | Голубинська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01020130030030071 |
| Облікова картка | Багата Ущелина |
| Основні дані | |
| Засноване | 1520 |
| Населення | ▼ 104 (2014) |
| Площа | 0.23 км² |
| Густота населення | 452.1 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 98474 |
| Телефонний код | +380 6554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°33′29″ пн. ш. 33°52′17″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря | 319 м |
| Водойми | річка Суаткан |
| Відстань до обласного центру | 60,6 км |
| Відстань до районного центру | 31,7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 98474, Бахчисарайський район, с. Голубинка, вул. Леніна, 12а |
| Карта | |
  Багата Ущелина | |
 Багата Ущелина | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Бага́та Уще́лина (до 1944 року — Коклуз, крим. Kokluz, рос. Богатое Ущелье) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Голубинській сільській раді.
Розташоване на півдні району. Багата Ущелина займає площу 23 гектари на яких в 58 будинках на 2007 рік проживало 130 чоловік[1]. Село популярно серед туристів, любителів гірського Криму, як останнє перед хребтами, звідки починаються багато маршрутів.
Географія[ред. | ред. код]
Багата Ущелина розташована на південному сході Бахчисарайського району, у глибині Другого пасма Кримських гір, у долині, утвореній лівим припливом Бельбека, — річкою Суаткан, в 5,5 кілометрах на південь від шосе E105 (Бахчисарай — Ялта). Відстань до Бахчисараю від села близько 32 кілометрів, найближча залізнична станція — Сирень, приблизно за 27 кілометрів.
Сусідні села: Путилівка в 1,5 кілометрах, Новопілля за 3 км і Поляна за 4,5 км (путівцем менше 2 км). Вершини навколо села перевищують 700м (гори Ак-яр, Печера, Два Татари, Караул та ін.), і покриті листяним лісом.
Назва[ред. | ред. код]
Історична назва села — Коклуз. Етимологія назви неясна, мабуть воно походить з однієї з мов, поширених в Криму в дотюркську епоху (грецького, готського, аланського, скіфського, таврського).[2]
Історія[ред. | ред. код]
Мангуп і Османська імперія[ред. | ред. код]
Рання історія Багатої Ущелини — Коклуза відома погано, археологічних і інших історичних досліджень на території села не проводилося, відомо тільки, що в середні віки село входило до складу князівства Феодоро і, очевидно, як і уся долина Суаткана будучи вотчиною володаря замку, що розташовувався в XIII—XV століттях на горі Сандик-Кая[3]. Залишки невеликої середньовічної фортеці збереглися на горі до наших днів[4].
Після падіння князівства Феодоро в 1475 році село було включене до складу Мангупського кадилик Кефинського еялету (провінції) Османської імперії, про що є письмові джерела[5].
У складі Кримського ханства село пробуло всього 9 років: від надбання ханством незалежності в 1774 році та до приєднання до Російської імперії в 1783 році, хоча економічні, та і інші зв'язки з іншим Кримом були дуже тісними, навіть «служити» місцеві чоловіки йшли у військо Кримського хана (називалися вони Тати, район — Татським Ілем і вважалися найкращими воїнами-піхотинцями в ханстві[6]). Присутність Османів обмежувалася в основному у зборі податків.
У 1778 році, після російсько-турецьких війни 1768—1774 років, за ініціативою російського командування за підтримки останнього митрополита Готфейсько-Кафайського Гната[7] грецькі жителі села (румеї і уруми), були виселені в Приазов'я.
Російська імперія[ред. | ред. код]
У 1784 році був виданий маніфест про приєднання Криму до Російської імперії, а 8 лютого 1784 року указом Катеринославському і Таврійському генерал-губернатору князеві Г. О. Потьомкіну на території Кримського Ханства була утворена Таврійська область. До того часу було складено Камеральний опис Криму, у якому, правда, назва Коклуз не фігурує, але, враховуючи, що писарі, уперше зіткнувшись з новими назвами на незнайомій мові, внесли в записи безліч помилок (на цю проблему звертав увагу у своїй роботі Генрік Янковський[2]).
На околицях Коклуза у складі Мангупського кадилику бакчисарайського каймакамства записані три села Маркур, два села Карло, дві Янісала (Енісале) і дві Янджо, стає очевидним, що Коклуз записаний під одним з цих імен[8]. У новій, Таврійської області колишній Мангупський кадилик був з 8 лютого 1784 року включений до складу Сімферопольського повіту[9]. Після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[10], а після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[11] у Махульдурскую волость Сімферопольського повіту. У 1829 році волості були реорганізовані і Коклуз віднесли в Байдарську, а в 1838 році після освячення нового Ялтинського повіту[12] і подальшою реорганізації, у знову утворену Богатирську волость, у складі якої село перебувало до радянської реформи адміністративного поділу в 1921 році[13].
У 1805 році, згідно з Відомістю про усі селища, у що Сімферопольському повіті полягають. у селі Коклуз переписано 33 будинки в яких проживало 157 чоловік кримських татар[14]. У 1817 році в селі вже 37 будинків[15], у 1842 — 97[16].
У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 г». у Коклузі записані 92 двори, 401 житель і діюча мечеть, а на карті 1865 року зафіксовані 80 дворів[17]. У складеній за даними X ревізії 1887 року «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889г» в селі було 128 дворів і 625 жителів[18] (на карті в 1890 року дворів 121 з кримськотатарським населенням[19]).
За Всеросійського перепису 1897 року в селі Коклуз нараховувалося 660 чоловік, з них 652 кримські татари[20] .
Новий час[ред. | ред. код]
Після встановлення Радянської влади волості були скасовані (замінені радами[21])
18 жовтня 1921 року була створена Кримська АРСР, а в 1923 році повіти перетворені в райони. На 1926 рік, за новим адміністративним поділом, Коклуз віднесли до Бахчисарайського району, а саме село було центром Коклузької сільради[22].
У 1930 році західна частина Ялтинського району була виділена в новий Фотисальський, перейменований в 1933 році в Куйбишевський[23].
Після звільнення Криму, у Другу світову війну, згідно з Постановою ГКО № 5859 від 11 травня 1944 року 18 травня 1944 року усі кримські татари Коклуза були виселені в Середню Азію, а в порожні будинки заселили переселенців з України[24].
21 серпня 1945 року, керуючись указом Президії Верховної Ради РРФСР[25] село Коклуз було перейменовано у Багату Ущелину, а Коклузька сільрада — у Богатоущельську.
Україна[ред. | ред. код]
У 1960-х роках сталося укрупнення сільрад, Богатоущельський був влитий в Голубинський; у грудні 1962 році Указом Президії Верховної Ради України, ліквідований Куйбишевський район, а села передані Бахчисарайському[26].
У селі відновлена старовина мечеть Коклуз Джума Джамі.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 112 осіб, з яких 56 чоловіків та 56 жінок[27].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 144 особи[28].
Динаміка чисельності населення[ред. | ред. код]
- 1520 — 54 чол.
- 1542 — 60 чол.[5]
- 1805 — 157 чол. (всі кримські татари)
- 1864 — 401 чол.
- 1887 — 625 чол.
- 1897 — 660 чол. (652 кримських татарина)
- 1926 — 639 чол. (626 кримських татар)
- 1939 — 403 чол.
- 1989 — 112 чол.
- 2001 — 166 чол.
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[29]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| кримськотатарська | 50,00 % |
| російська | 43,98 % |
| українська | 4,82 % |
| інші | 1,20 % |
Адреса органу місцевого самоуправління[ред. | ред. код]
98474, Україна, АРК, Бахчисарайський район, село Голубинка вул. Леніна, 12а
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Голубинська сільрада[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ а б Henryk Jankowski, A Historical — Etymological Dictionary of Pre — Russian Habitation Names of the Crimea, Brill, Leiden — Boston, 2006
- ↑ Т. М. Фадєєва, А. До. Шапошников. Князівство Феодоро і його князі. Сімферополь, 2005 р. ISBN 966-648-061-1
- ↑ Землі князівства Феодоро. Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ а б Yücel Öztürk. Osmanlı Hakimiyetinde Kefe 1475—1600. Kültür ve Turizm Bakanlığı Yayınları; Ankara, 2000.
- ↑ Евлія Челебі. Книга подорожей. Видавництво 1999 р.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Життя митрополита Ігнатія. Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Камеральний Опис Криму л. А. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Автономна Республіка Крим[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Крим 1783—1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про нове розділення держави на губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Крим в 1784—1917 рр.[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Ялта З 1771 року[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ Прохоров В. В. Діяльність Сімферопольської окружної міліції в початковий період Непу[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомка полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 г».[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Захід.gif «Карта Таврійської губ. по рекогносцируванню, 1865 року, лист 12»[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889г[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Крим 1892. Коклуз-Біюк_Муском'я[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Населені місця Російської імперії в 500 і більше жителів. по перепису населення 1897 р. стор. 216–218. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Представницьких і виконавчих органів місцевого самоврядування.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Крим 1783—1998 рр., стор. 308. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Крим в 1917—1991 рр.[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Про переселення колгоспників в Крим. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 р. Архів оригіналу за 13 березня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР 30 грудня 1962 р.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
- Багата Ущелина на картах [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Багата Ущелина на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з лютого 2019]
- Бахчисарайський район. Карта: старі і нові назви
