French
DeutschАрдаров Григорій Павлович — Вікіпедія
| Ардаров Григорій Павлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 28 березня (9 квітня) 1888 | |||
| Помер | 17 лютого 1956 (67 років) Казань, РРФСР, СРСР | |||
| Громадянство |  Російська імперія СРСР | |||
| Діяльність | актор театру, театральний режисер | |||
| Вчителі | Морська Марія Іванівна | |||
| Заклад | Казанський державний академічний російський Великий драматичний театр імені Василя Качаловаd | |||
| Нагороди та премії | ||||
   | ||||
| | ||||
Григорій Павлович Арда́ров (рос. Григорий Павлович Ардаров; справжнє прізвище — Богданович; нар. 9 квітня 1888 — пом. 17 лютого 1956, Казань) — російський театральний актор, режисер.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 28 березня [9 квітня] 1888 року. 1907 року закінчив Одеську театральну школу Марії Морської.
Дебютував у 1908 році в антрепризі Миколи Собольщикова-Самаріна в Ростові-на-Дону. Працював у театрах Харкова, Баку, Тбілісі. Упродовж 1920—1924 років — актор і режисер театру «Комедія» в Одесі, Одеського російського драматичного театру; у 1925—1926 роках — організатор і головний режисер «Колективу драми Подільського об'єднання». Працював у Кам'янці-Подільському, Могилеві-Подільському, Проскурові, Вінниці. У 1936—1956 роках — у Казанському драматичному театрі. Помер у Казані 17 лютого 1956 року.
Тіорчість[ред. | ред. код]
- зіграв ролі
- Кречинський («Весілля Кречинського» Олександра Сухово-Кобиліна);
- цар Іоан («Смерть Іоана Грозного» Олексія Толстого);
- Сатін («На дні» Максима Горького);
- Арбенін («Маскарад» Михайла Лермонтова);
- Отелло («Отелло» Вільяма Шекспіра);
- Філіп («Дон Карлос» Фрідріха Шиллера);
- Уріель Акоста («Уріель Акоста» Карла Гуцкова);
- Берсенєв («Розлом» Бориса Лавреньова);
- Таланов («Навала» Леоніда Леонова);
- Макферсон («Російське питання» Костянтина Симонова);
- Стессель («Порт-Артур» Олександра Степанова та Івана Попова);
- Георгій Димитров («Лейпциг, 1933», Лева Компанійця і Леоніда Кронфельда).
- поставив вистави
- «Професор Полежаєв» («Тривожна старість») Леоніда Рахманова;
- «Ревізор» Миколи Гоголя;
- «Цар Федір Іоаннович» Олексія Толстого;
- «Російський народ» Костянтина Симонова;
- «Дворянське гніздо» за Іваном Тургенєвим.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Народний артист Татарської АРСР з 1939 року[1];
- Заслужений артист РРФСР з 1940 року[1];
- Народний артист РРФСР з 1954 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Ардаров Григорий Павлович / kino-teatr.ru. [Архівовано 17 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Ардаров [Богданович] Григорий Павлович // Театральная энциклопедия. Том 1 / Главный редактор С. С. Мокульский — Москва: Советская энциклопедия, 1961. — 1214 стб.(рос.);
- О. М. Мартиненко. Ардаров Григорій Павлович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 76. — ISBN 5-88500-27-1.;
- О. М. Мартиненко. Ардаров Григорій Павлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.
|
