French
DeutschУріель Акоста — Вікіпедія
| Уріель Акоста | ||||
|---|---|---|---|---|
| порт. Gabriel da Costa Fiuza | ||||
| Західна філософія | ||||
 Уріель Акоста та юний Б.Спіноза | ||||
| Народження | 1585 Порту | |||
| Смерть | 1640 Амстердам Самогубство | |||
| Громадянство (підданство) |  Нідерланди.svg){kind=small} Португальське королівство | |||
| Знання мов | | |||
| Ім'я при народженні | Gabriel da Costa | |||
| Псевдонім | Uriel da Costa | |||
| Школа / Традиція | релігійна філософія · вільнодумство · раціоналізм | |||
| Основні інтереси | релігія · метафізика | |||
| Значні ідеї | смертність людської душі, природне походження душі | |||
| Вплинув | Спіноза | |||
| Літературний напрям | західна філософія | |||
| Історичний період | Філософія Нового часу | |||
| Рід | Curiel familyd | |||
| | ||||
 Уріель Акоста у Вікісховищі | ||||
Акоста Уріель (або Габріель да Коста, Адам Ромес (лат. Acosta Uriel)) (1585, Порту, — 1640, Амстердам) — португальський філософ єврейського походження, раціоналіст, скептик, теологічний критик та вільнодумець.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у сім'ї маранів (євреїв, які, як правило, під політичним тиском прийняли християнство), отримав католицьку освіту й виховання, але у 29-річному віці оголошує намір повернутися до юдаїзму як віри пращурів, для чого переїздить у Нідерланди, в яких панувала віротерпимість. У 1616 р. пише як послання венеціанським раввінам «Тези проти традиції», в яких виступає проти низки раввінських настанов, а зрештою і проти встановлення будь-яких нових релігійних законів після утвердження Мойсеєвих. За цю працю був підданий херему («малому» відлученню від общини). У 1624 р. публікує працю «Дослідження традиції фарисеїв у порівнянні з писаним законом та відповідь брехливому наклепнику Самуїлу да Сільва», в якій проголошує смертність людської душі, заперечуючи загробне життя, визначає смисл людського існування із земного. Душа, за Акостою — це «тваринні духи» у крові людини, вона має природне походження. За цю працю Акосту засуджено до офіційного відлучення від общини, усі книги знищено. У 1633 р. на прохання Акости відлучення знімають. Акоста по суті не відрікся від своїх ідей, за що у цьому ж році вдруге офіційно відлучено від общини. У 1640 р. відлучення знято, Акоста пройшов принизливий обряд каяття, після якого покінчив життя самогубством.
Філософські ідеї Уріеля Акости[ред. | ред. код]
Акоста визнавав зверхність законів суспільства («законів людської природи») на основі природного розуму над релігійними, вроджений закон любові над ближнім є загальнолюдським і не залежить від релігійних настанов. Божество — це лише найвищий принцип, який закладений у природі. Висловив сумнів у божественному походженні Біблії, заперечував релігії Одкровення, які спотворили і замістили собою природну релігію. Ідеї Акости знайшли продовження у філософії Б. Спінози.
Праці[ред. | ред. код]
- «Тези проти традиції» (1616)
- «Дослідження традиції фарисеїв у порівнянні з писаним законом та відповідь брехливому наклепнику Самуїлу да Сільва» (1624)
- «Приклад людського життя» (1640, опубл. 1687)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела і посилання[ред. | ред. код]
- Акоста, Уріель // Велика українська енциклопедія, т. 1 / Упорядник д. і. н. Киридон А. М. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2016. — С. 520—521.
- Луппол И. Уриэль Дакоста // Дакоста Уриэль «О смертности души человеческой» и другие произведения. — М.: Издательство Академии Наук СССР, 1958.
- Gutzkow K. Uriel Acosta. Drama, 1846.
- Tradizione e illuminismo in Uriel da Costa. Fonti, temi, questioni dell'Exame das tradiçoẽs phariseas / ed. by O. Proietti e G. Licata [Atti del Convegno internazionale, Macerata 29-30 settembre 2015]. — Macerata: EUM, 2016
