Альбін Дунаєвський — Вікіпедія

Альбін Дунаєвський
Народився1 березня 1817(1817-03-01)[1][2]
Станиславів, Австрійська імперія
Помер18 червня 1894(1894-06-18) (77 років)
Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Похованнякатедра святих Станіслава і Вацлава
Країна Республіка Польща
 Австрійська імперія
 Долитавщина
Діяльністьполітик, католицький священник, католицький єпископ
Alma materюридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка і ЛНУ ім. І. Франка
Знання мовпольська
ЧленствоPolskie Towarzystwo Tatrzanskied
Посадакардинал[3], посол до Галицького сейму[d], bishop of Krakowd і член Палати панів Імперської Ради[d][4]
Конфесіякатолицька церква[3]
РідQ63532340?
Брати, сестриЮліян Дунаєвськийd
Автограф

Герб Дунаєвського

Альбін Дунаєвський гербу Сас (пол. Albin Dunajewski; 1 березня 1817(18170301), Станиславів18 червня 1894, Краків) — польський римсько-католицький релігійний і громадський діяч, єпископ. Краківський єпископ у 1879—1894 роках, кардинал-священник з 1890, а також жертводавець.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у шляхетській родині Дунаєвських гербу Сас, син Шимона та Антоніни з Блажовських. Він був старшим братом Юліана, який пізніше став професором економіки та ректором Ягеллонського університету, президентом Кракова та міністром фінансів Австрії. Після отримання атестата про середню освіту в Новому Сончі та чотирилітнього навчання в духовній семінарії закінчив юридичний факультет університету імені Франца I у Львові. За діяльність у незалежних організаціях австрійський суд засудив його до смертної кари, але змінив вирок на 8 років ув'язнення. Отримавши амністію 1848 року, він влаштувався на роботу в судовій системі.

Після смерті нареченої вступив до Вищої духовної семінарії у Кракові, де 1861 року був висвячений у священники. 1862 р. його було призначено ректором Вищої митрополичої духовної семінарії у Варшаві. 1865р. повернувся до Кракова і виконував там різні пастирські та куріяльні обов'язки. 1877 р. отримав звання папського прелата.

1879 р. його було призначено єпархіальним єпископом Краківської архідієцезії. 18 червня 1879 у Кракові він отримав титул єпископа з рук нунція Австрії Лодовіко Якобіні. 1882 р. Альбін Дунаєвський посвятив Брата Рафаїла Калиновського у священника Ордену босих кармелітів. 1991 р. Папа Римський Іоан Павло ІІ канонізував Батька Рафаїла.

8 вересня 1883 Дунаєвський коронував образ Богоматері Піщанської у церкві босих кармелітів, що у Кракові (перша коронація образу в єпархії Кракова), а 1887 р. він коронував образ Богоматері Кальварійської. 1889 р. отримав титул князя для себе та своїх наступників від Імператора Франца Йосифа І. 1890 року він отримав титул кардинала від Папи Лева XIII.

25 червня 1892 року Кардинал Дунаєвський заклав наріжний камінь для будівництва Церкви Святої Діви Марії з Люрда, заснованої Лазаристами в районі Кроводжа. Її будівництво велося два роки під керівництвом Дунаєвського. 18 червня 1894 року Альбін Дунаєвський помер перед самим посвяченням церкви, що відбулося 16 липня 1894 року. Його поховано в соборі на Вавелі, під конфесією Святого Станіслава.

Сучасниця Дунаєвського, Марія Кетлінська (1843—1927), писала про нього у своїй книзі «Спогади»: «Альбін Дунаєвський, секретар Адама Потоцького, був частим та завжди бажаним гостем у домі моїх батьків. Він був вельми хорошим, розумним чоловіком з м'яким характером, до того ж веселим, справедливим та щирим; у нього були гарна постава, біляве волосся та красива густа борода, а шкіра сяюча й ніжна». Авторка також наводить драматичні обставини прийняття ним остаточного рішення щодо церковної кар'єри (одна його наречена покінчила життя самогубством, а інша померла від тифу) та кілька веселих історій з життя Дунаєвського, коли він був єпископом (наприклад, відмова від користування каретами).

Ім'ям Альбіна Дунаєвського названо одну з вулиць у Рудаві, що недалеко від Кракова.

Попередник Єпископ Кракова Наступник
Кароль Скорковський 1879-1894 Ян Маурицький Павел Пузина де Кошельсько

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]