French
DeutschАлуніт — Вікіпедія
| Алуніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1987 s.p. |
| Абревіатура | Alu[2] |
| Хімічна формула | KAl₃(SO₄)₂(OH)₆[3] |
| Клас мінералу | Сульфати (мінерали) |
| Nickel-Strunz 10 | 7.BC.10[4][5] |
| Dana 8 | 30.2.4.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | білий, сірий, жовтий, зеленкуватий |
| Форма кристалів | кубічна, товстотаблитчаста |
| Сингонія | тригональна |
| Просторова група | кристалографічна група 166d[3] |
| Злам | нерівний, раковистий |
| Твердість | 3,5—4 |
| Блиск | скляний до перламутрового |
| Прозорість | прозорий |
| Колір риси | білий |
| Густина | 2,6 — 2,9 |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Подвійне променезаломлення | δ = 0,020 |
| Інші характеристики | |
| Радіоактивність | 136,78 |
| Названо на честь | галуни природні (латина)[5] |
| Особливі характеристики | сильний піроелектрик |
 Алуніт у Вікісховищі | |
Алуні́т або галуняк (від лат. alun — галун, галунний камінь) — мінерал з групи сульфатів, основний сульфат алюмінію та калію острівної будови.
Історія[ред. | ред. код]
Назва алуніт, похідна від "Alum" (з латинської «alumen»). Вперше мінерал був видобутий у 15 ст. в Тольфа, що поблизу Риму для виробництва алюмінію під контролем пап. У 1707 році він був описаний франц. хіміком і геологом Жаном-Клодом Деламетерієм як Алюмініліт, який потім був скорочений в 1824 році франц. геолог і мінералог Франсуа Салліс Бедан в Алуніт. Альбрехт Дюрер зобразив на його гравюрі Меленколію I (1514) і назвав алюнітний кристал[6].
Загальний опис[ред. | ред. код]
Склад: KAl3 [SO4]2(OH)6. Містить (%): K2O — 11,37; Al2O3 — 36,92; SO3 — 38,66; H2O — 13,05.
Сингонія тригональна. Зустрічається у вигляді тонкозернистих і землистих мас та дрібних кристалів.
Колір з сіруватим, жовтуватим або червонуватим забарвленням. Просвічує до прозорого. Блиск скляний, іноді перламутровий полиск. Риса біла.
Кристали кубічні або товстотаблитчасті, звичайно в тонкозернистих, землистих, іноді волокнистих масах.
Густина 2,6-2,8, твердість 3,5-4.
Використовується для одержання галуну, сульфату, алюмінію, рідше — металевого алюмінію.
Утворюється при дії сірчистої пари на кислі вивержені гірські породи, а також при дії сульфатних поверхневих вод на глиноземисті породи.
Родовища алуніту відомі в Україні (на Закарпатті), в Казахстані, в Азербайджані. Використовують для одержання сульфату алюмінію.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- алуніт залізний (відміна алуніту, яка містить до 5% Fe2O3),
- алуніт натріїстий (відміна алуніту, яка містить 4,41% Na2O).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (May 2015) — 2015.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Bayliss P., Kolitsch U., Nickel E. H. et al. Alunite supergroup: recommended nomenclature // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2010. — Vol. 74, Iss. 5. — P. 919–927. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MINMAG.2010.074.5.919
- ↑ Alunite: Alunite mineral information and data
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ El enigmático poliedro de Alberto Durero en ’Melancolía I’. Una nueva interpretación mineralógica (PDF) (ісп.). Архів оригіналу (PDF) за 10 вересня 2016. Процитовано 2 вересня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Алуніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Алуніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Алуниты Закарпатья [ Сб. ] / Ю. А. Лейе, М. А. Клитченко, А. М. Авгитов, Э. П. Тихоненков. — М.: Недра, 1971. — 176 с.
- Кашкай М. А. Алуниты, их генезис и использование : в 2-х томах. — М.: Недра, 1970. — Т. 1. — 318-400 с.
- Кашкай Ч. М. Физико-химические условия алунитообразования. — Б.: Элм, 1972. — 81 с.
- http://rruff.info/doclib/hom/alunite.pdf [Архівовано 15 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Mineral Galleries
- http://www.mindat.org/min-161.html [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
