Портал:Геологія — Вікіпедія
ГЕОЛОГІЧНИЙ ПОРТАЛ | Над чим працюємо |
Географія | Мінералогія | Землезнавство | Геоморфологія | Екологія | Гідрометеорологія | Гідрологія | Океанологія | Етнологія | Туризм | Україна |
Про науку | Тематичний тиждень |
Геоло́гія (від дав.-гр. γῆ — Земля, і λογος — наука) — комплекс природничих наук про тверду оболонку Землі — літосферу, її будову, речовинний склад (гірські породи та мінерали), рухи та історію розвитку а також, процеси, що її створили. Галузь геології охоплює вивчення складу, структури, фізичних властивостей, динаміки та історії земних матеріалів, що їх складають, а також процесів, за допомогою яких вони формуються, переміщуються і змінюються. Геологія є основною академічною дисципліною, яка також важлива для видобутку корисних копалин і вуглеводнів, знань про небезпечні природні явища та пом'якшення їх наслідків, деяких областей геотехнічної інженерії та розуміння минулих кліматичних умов і довкілля. |
Вибрана стаття архів · пропозиції | Вибране зображення архів ·пропозиції |
О́стрів Коко́с або Коко́совий о́стрів (ісп. Isla del Coco) — острів Тихого океану, розташований за 500 км від західного узбережжя Коста-Рики. Близько 650 км на південний захід від острова розташовані Галапагоські острови. Не слід плутати острів з Кокосовими (Кілінговими) островами, розташованими в Індійському океані. Його площа — 23,85 км². Він має приблизно прямокутну форму 8 на 3 км. Його периметр близько 21 км. Найвищою точкою є гора Серро-Іґлесіас. Уперше острів виявив іспанський мореплавець Хуан Кабесас. Входить до складу 10-го департаменту кантону Пунтаренас провінції Пунтаренас, Коста-Рика. Острів прославили легенди про заховані на ньому кілька дорогоцінних скарбів піратів, які так і не були ще знайдені. За свої унікальні природні характеристики острів 1978 року став національним парком під назвою «Національний парк Острів Кокос», який 1997 року ЮНЕСКО занесла до списку Світової спадщини. |
Добра стаття архів · пропозиції | Вибрана карта архів ·пропозиції |
О́стрів Маде́йра (порт. Ilha da Madeira) — найбільший острів однойменного архіпелагу, що знаходиться у північній частині Атлантичного океану біля північно-західного узбережжя Африки. Розташований на Африканській літосферній плиті. Острів був відкритий 1419 року португальською експедицією Жуау Гонсалвеш Зарку та Тріштау Важ Тейшейри, яка потрапила у шторм під час дослідження берегів Західної Африки. Мадейра вже майже шість століть етнічно, культурно, політично й економічно цілком відноситься до Європи. Разом з іншим заселеним островом архіпелагу, — Порту-Санту, та островами Дезерташ і Селваженьш утворює автономний регіон Португалії зі столицею у місті Фуншалі. Кріплене вино мадера, було назване на честь острова. Мадейра — батьківщина відомого футболіста Кріштіану Роналду. |
Вибраний список архів · пропозиції | Вибрана схема архів ·пропозиції |
Сім нови́х чуде́с приро́ди (англ. New seven wonders of nature) — сучасна спроба створити список 7 найдивовижніших природних місць за допомогою всесвітнього народного голосування. Організована швейцарською неприбутковою організацією «Корпорація Нового Відкритого Світу» (англ. New Open World Corporation; NOWC), після успіху в організації вибору Семи нових чудес світу, де розглядалися лише штучні споруди. Проєкт був відкритий для номінацій до 31 грудня 2008 року, після чого Рада Експертів створила список з 21 фіналіста, який був опублікований в січні 2009 року. Влітку 2010 року після проведення голосування, в результаті якого обрали 7 сучасних чудес природи. |
Геологічна термінологія Акумуляція в геології — нагромадження на поверхні суші або на дні водойми мінеральних частинок чи органічних залишків в результаті діяльності вітру, текучих вод, льодовиків, вулканів, моря та інших геол. факторів. Процес, протилежний денудації і залежний від неї. Області акумуляції — це найчастіше тектонічні прогини та западини, а також денудаційні долини й улоговини. Розрізняють акумуляцію наземну (гравітаційну, річкову, льодовикову, водно-льодовикову, морську, озерну, еолову, біогенну, вулканогенну) і підводну (підводно-зсувну, прибережно-морську, дельтову, рифоґенну, вулканічну, хемоґенну тощо). З процесами акумуляції пов'язане утворення різних типів екзоґенних родовищ корисних копалин..::::::::::::::::читати далі |
Обрані магматичні гірські породи Магнетит (рос. магнетит, англ. magnetite, magnetic iron ore, ferroferrite, нім. Magneteisenerz n, Magneteisenstein m, Magnetit m) — мінерал заліза класу оксидів та гідрооксидів.
|
Обрані осадові гірські породи Пісо́к, піски — осадова уламкова гірська порода і штучний матеріал, що складається із зерен гірських порід. Часто зерна піску представлені майже винятково кварцем. Дрібноуламкові пухкі осадові гірські породи, що складаються з уламків різних мінералів (частіше всього кварцу) або гірських порід величиною від 0,05 до 2(3) мм (за іншими класифікаціями, 0,1—1 мм). Піщані зерна (sand grains, sandy particles) — результат вивітрювання, розмивання або абразії осадових або деяких магматичних гірських порід. За умовами утворення піски поділяють на річкові, озерні, морські, водно-льодовикові та інші..::::::::::::::::читати далі |
Обрані метаморфічні гірські породи Доломі́т — породоутворюючий мінерал класу карбонатів, подвійна вуглекисла сіль кальцію і магнію та осадова карбонатна гірська порода, що цілком або переважно складається з мінералу доломіту(бл. 95%), звичайно з домішками кальциту, іноді гіпсу, ангідриту та оксидів заліза. Виділяють два типи доломіту:
Формула: CaMg(CO3)2, або MgCO3 • CaCO3. Містить 30,4% CaO; 21,8% MgO і 47,8% CO2. Домішки: Fe2+, Mn2+, Co2+, Pb, Zn. Твердість 3,5—4,0; густина 2,9—3,2 г/см3. Сингонія тригональна. Колір сірувато-білий. Блиск скляний..::::::::::::::::читати далі |
Обрані мінерали Грюнерит, ґрюнерит( рос. грюнерит, англ. grunerite, нім. Grünerit m) – мінерал, гідроксилалюмосилікат заліза, залізисто-магніїстий амфібол ланцюжкової будови, групи амфіболів. Названий на честь французького геолога і металурга швейцарського походження Емануеля-Луї Грюнера. Основні характеристики: Склад: 2[(Fe2+)7Si8O22(OH)]. Інша версія хім. формули (Є. Лазаренко): (Fe2+, Mg)7[(OH)] |
Обрані горючі корисні копалини Горю́чі сла́нці (рос. горючие сланцы, англ. petroliferous shale; oil (bituminous) shale, нім. Brennschiefer, Ölschiefer) — тверді горючі корисні копалини, осадові породи, що містять в основному аквагенну органічну речовину (вимерлих морських і озерних тварин, альгу тощо), що ріднить їх з нафтою. Сланцевий газ і нафтоподібна рідина, умовно звана сланцевою нафтою, добуваються з горючих сланців. За оцінками фахівців загальні запаси горючих сланців у світі становлять близько 650 трлн тонн. З них можна отримати до 26 трлн тонн сланцевої нафти. Таким чином, обсягу нафтоподібної сировини, що міститься в сланцях, і умовно званої сланцевою нафтою, ймовірно в 13 разів більше, ніж запасів традиційної нафти. Однак запасів сланцевої нафти, видобуток якої економічно виправданий, набагато менше..::::::::::::::::читати далі |
Обрані рудні корисні копалини Марганцеві руди (рос. марганцевые руды, англ. manganese ores; нім. Manganerze n pl) — мінеральні утворення з вмістом манґану у таких кількостях, при яких його доцільно вилучати за сучасного рівня розвитку техніки. М.р. почали використовуватися в кінці XVIII ст. для виготовлення фарб і медичних препаратів. У природі відомо близько 160 мінералів, що вміщують манґан. Основні з них (вміст манґану до 72%) — псиломелан (45-60%), брауніт (69%), піролюзит (63,2%), манґаніт (62,5%), родохрозит (47,8%), гаусманіт (72%), манґанокальцит (7-25%), родоніт (32-41%), вернадит (44-52%), олігоніт (23-32%). Розрізняють такі М.р.:
|
Обрані нерудні корисні копалини Вапня́к (рос. известняк, англ. limestone, нім. Kalkstein) — осадова гірська порода, що складається головним чином з кальциту з домішками глинистого матеріалу, кремнезему, оксидів заліза та інших. Найпоширеніший різновид карбонату кальцію. Вапняк утворюється на дні морів внаслідок нагромадження органічних решток (переважно черепашок) та осадження СаСО3 з морської води. За походженням розрізняють біоґенні, хемоґенні, перекристалізовані, уламкові та змішаного генезису. Назви вапнякам звичайно надаються в залежності від особливостей компонентів або структур, що входять до їх складу (оолітові, уламкові, черепашкові, рифові тощо).
|
Обрані родовища та басейни горючих корисних копалин Нафтогазоносний басейн Перської затоки — область унікальної концентрації нафти й газу. Запаси нафти 53 млрд т, газу — 26.7 трлн. м³.
|
Обрані родовища та басейни рудних корисних копалин Криворізький залізорудний басейн — найбільший в Україні басейн з покладами багатих залізних руд, головний гірничовидобувний центр країни, розташований на території Дніпропетровської області. Промислове освоєння залізних руд басейну почалося у другій половині XIX ст. Початок використання залізних руд пов'язано з ім'ям Олександра Миколайовича Поля (1832—1890), що організував в 1873 р. «Товариство криворізьких залізних руд». Першим місцем видобутку руди було урочище Дубова балка, що належала Полю. Першу геологічну карту Кривбасу створив С. О. Конткевич.::::::::::::::::читати далі |
Обрані родовища та басейни нерудних корисних копалин Завадівське родовище доломіту — родовище, розташоване за 500 метрів на південний захід від села Завадівка Монастириського району Тернопільської області. Корисна копалина — доломіти девонського віку, сірі, темно-сірі до чорних, масивні, бітумінозні з прожилками і гніздами кальциту. Доломіти придатні для використання у металургійній промисловості, виробництва соди, окремі пачки — для виробництва скла, а також як будівельне каміння.::::::::::::::::читати далі |
Обрані геологічні структури Землі Східноєвропейська платформа (Руська платфо́рма) — одна з найбільших, відносно стійких ділянок континентальної земної кори, що належить до числа давніх (дорифейських) платформ. Займає значну частину Сх. і Півн. Європи, від Скандинавських гір до Уралу і від Баренцового до Чорного і Каспійського морів. Межа платформи проходить вздовж Тіманського кряжу і по узбережжю Кольського п-ова, а також по лінії, що перетинає Середньоєвропейську рівнину поблизу Варшави і йде через Балтійське море і південну частину п-ова Ютландія.::::::::::::::::читати далі |
Геологічні списки |
Категорії
|
Обраний життєпис геології. Еволюційні геологи Жорж-Луї Леклерк де Бюффон (фр. Georges-Louis Leclerc de Buffon), також просто Бюффон, нар. 7 вересня 1707, Монбар, Бургундія — пом. 16 квітня 1788, Париж) — французький натураліст, біолог, математик, геолог, письменник і перекладач XVIII століття . Основна праця Бюффона — «Природнича історія» в 36 томах. Висловив ідею про єдність рослинного і тваринного світу. Автор так званої задачі Бюффона. Член Паризької академії наук. Бюффон народився 7 вересня 1707 року в бургундському містечку Монбар як старший син Бенжамена-Франсуа Леклерка, що був головою Соляної палати (фр. président du grenier à sel) в Монбарі. Мати Бюффона — Анн-Крістін Марлен — була освіченою жінкою й походила з дуже заможної родини. Зразу після народження сина вона одержала великий спадок. У 1714 році помер її дядько, Жорж Луї Блазон, який був збирачем податків для герцога Савойського. Після смерті вдови Блазон мати Бюффона одержала ще один великий спадок. Тож у 1718 році її чоловік вклав гроші, придбавши неподалік від Монбара садибу Бюффон. Невдовзі він також купив посаду парламентського радника в Діжоні, куди родина й переїхала..::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис геології. Мінералоги Кліффорд Фрондел (англ. Clifford Frondel) (8 січня 1907 Квінз, Нью-Йорк — † 12 листопада 2002 Вінчестер, Массачусетс, США) — американський мінералог з Гарвардського університету. Фрондел народився у Мангеттені. У ранньому віці він переїхав у Квінз. Навчався гірничої справи та геології у Колорадській гірничій школі імені Артура Лейкса, котру закінчиі у 1929 році. Закінчив Колумбійський університет, отримав ступінь магістра у 1936 році. Отримав у 1939 році ступінь доктора наук в Массачусетському технологічному інституті під керівництвом Мартіна Джуліана Бюргера. Був одним з перших, хто тримав у руках мінерали, привезені з Місяця. У його честь за імені та прізвищем були названі мінерали кліффордіт і фронделіт. З 1949 року Фрондел був професором мінералогії та кристалографії в Гарвардському університет. Обіймав посаду голови Департаменту геологічних наук з 1965-1969.[1] .::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис геології. Літологи Ткачу́к Лук'я́н (* 15 (28) жовтня 1902, Немиринці — † 20 червня 1981, Київ) — український радянський вчений в галузі літологічного, петрологічного і петрогенетичного вивчення осадових, осадово-вулканогенних і магматичних гірських порід, доктор геологомінералогічних наук (з 1945 року), професор (з 1945 року), академік АН УРСР (з 17 березня 1972 року[2]). Народився 15 (28 жовтня) 1902 року в селі Немиринцях (тепер Ружинського району Житомирської області) в селянській родині. З 1923 року навчався на факультеті професійної освіти геолого-географічного циклу Вінницького інституту народної освіти, а потім перейшов до Київського інституту народної освіти, який закінчив у 1926 році. У 1926–1929 роках навчався в аспірантурі при Інституті геологічних наук..::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис геології. Петрологи Седергольм Якоб Йоханнес (20 липня 1863, Гельсінкі, — 26 червня 1934, там же) — фінський геолог і петрограф. Директор геологічної комісії Фінляндії (1893—1933 рр.). Геологія і петрографія докембрійських гірських порід Фінляндії. Увів у петрографію термін «мігматит» (1907) і опрацював вчення про мігматити. На честь Якоба Седергольма названо мінерал з групи піротину — седерхольміт (селенід нікелю b-NiSe)..::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис геології. Седиментологи Сеньковський Юрій Миколайович (* 20 квітня 1931, Львів) — український геолог, учений у галузі генетичної літології, теоретичної мінералогії, геологічної та геохімічної палеоокеанографії. Завідувач відділу седиментології провінцій горючих копалин Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України (з 1980), доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор, член-кореспондент НАН України (1997), лауреат премії імені В. І. Вернадського НАН України (1994)[3], член Наукового товариства імені Шевченка, член Регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини.::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис геології. Геологи корисних копалин Етьєн Шарль де Монтбрет Кокьюбет (фр. Charles Coquebert de Montbret) (народився в Парижі 3 липня 1755. Помер у Парижі 9 квітня 1831) — консул Франції в Гамбурзі до і професор статистики в Школі видобутку корисних копалин після Великої французької революції (1789—1799). Редактор першого у світі гірничого журналу Annales des Mines (1794).
Етьєн Шарль де Монтбрет Кокьюбет викладає курс з фізичної географії та родовищ корисних копалин в гірничому училищі в 1796—1797 рр., а також викладає в інших школах..::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис наук про Землю. Геохронологи та стратиграфи [[Файл:|120пкс|праворуч]] Сергій Вікторович Мейєн (нар. 17 грудня 1935 — † 30 березня 1987) — геолог, еволюционіст, палеоботанік, доктор геолого-мінералогічних наук (1969). В 1958–1987 роках співробітник Геологічного інституту АН СРСР (нині — РАН). Висунув принцип хронологічної взаємозамінності ознак в стратиграфії і концепцію глобального флорогенезу, засновану на аналізі всього викопного матеріалу щодо наземних рослин. Розвинув концепцію номогенезу. Сергій Вікторович Мейєн народився в Москві 17 грудня 1935 року в родині нащадка голландських емігрантів.::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис геології. Інженери-геологи Гіві Дмитрович Джавахішвілі (груз. გივი ჯავახიშვილი; 18 грудня 1912 - 10 листопада 1985) - грузинський радянський державний діяч. Голова Ради міністрів Грузинської РСР (1953-1975). Народився в родині лікаря Дмитра Джавахішвілі й Ганни Магалашвілі. 1934 закінчив Закавказький індустріальний інститут, за фахом – інженер-геолог. У 1934-1941 роках був начальником гідрогеологічних партій. У 1942-1944 роках завідував відділом Держплану Раднаркому Грузинської РСР. Після цього був інструктором відділу пального та енергетики ЦК КП(6) Грузії. З 1945 до 1947 року - заступник завідувача відділу пального та енергетики ЦК КП(6) Грузії. У 1947-1948 роках обіймав посаду заступника секретаря ЦК КП(б) Грузії з паливно-енергетичної промисловості та завідувача паливно-енергетичного відділу ЦК КП(б) Грузії. З 1948 до 1952 року - завідувач відділу важкої промисловості ЦК КП(б) Грузії.::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис геології. Математикогеологи Вільям Крумбейн (англ. William Christian Krumbein) (1902–1979) — відомий американський геолог. На його честь названа медаль Міжнародної асоціації математичної геології (англ. Association for Mathematical Geology) — IAMG. Ця медаль була заснована на 25-му Міжнародному геологічному конгресі в Сіднеї, в 1976 році. Вільям Крумбейн був одним із засновників IAMG. Крумбейн народився в Бівер-Фолс, Пенсильванія, США, в січні 1902 року і помер 18 серпня 1979 року.::::::::::::::::читати далі |
Обраний життєпис геології. Астрогеологи Юджин Шумейкер (англ. Eugene Merle Shoemaker; 28 квітня 1928, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США — 18 липня 1997, Аліс-Спрингс, Австралія) — американський вчений-геолог, планетолог. Засновник наукового напрямку — астрогеології. Один з першовідкривачів комети Шумейкерів-Леві 9, яка врізалася в Юпітер. У 19 років отримав диплом бакалавра Каліфорнійського технологічного інституту. Спочатку працював у геологічній службі США, розвідував поклади урану в Колорадо та Юті. 1951 року одружився з Керолін Спеллман. Після відвідин Аризонського метеоритного кратера (1952 року) зацікавився походженням кратерів на Місяці. Виконав порівняльне дослідження невеликого кратера, що утворився внаслідок ядерного вибуху в Юті, з Аризонським кратером. 1954 року отримав диплом фахівця. Докторський ступінь отримав 1960 року за дослідження Аризонського кратера..::::::::::::::::читати далі |
Обрані геологічні пам'ятки Долина монументів або Долина пам'ятників (навахо Tsé BiiNdzisgaii, англ. Monument Valley) — унікальне геологічне утворення, розташоване на північному сході штату Аризона і на південному сході штату Юта (США), вздовж кордону між штатами, на території резервації індіанського племені навахо, один з національних символів Сполучених Штатів Америки. Долина монументів розташована в районі так званих «Чотирьох кутів» на кордоні штатів Аризона і Юта, на захід від кордону штатів Колорадо та Нью-Мексіко. Долина розташована на вистоті 1900 м і є частиною плато Колорадо. Температура в Долині монументів коливається від - 3 °C узимку до 30 °C улітку. Опади, щостановлять на рік близько 20 см, перепади температури та вітер є основними факторами вивітрювання порід, які сприяли утворенню Долини монументів. Верхній шар рівнини, що складається з м'яких осадових порід, був повністю зруйнований, але над рівною пустельною поверхнею залишився ряд скель-останців, складених з менш вразливого щодо вивітрюванню червоного пісковика..::::::::::::::::читати далі |
Геологічна періодика
|
Геологічна література
} |
Обрані науково-дослідні геологічні експедиції
|
Корисні шаблони
|
Примітки[ред. код]
- ↑ Фрондел, Кліффорд, 1907-2002(англ.)
- ↑ Сайт Національної академії наук України
- ↑ Сайт Національної академії наук України
- ↑ а б в (Mather та Mason, 1967)
- ↑ Dean, Dennis R. (1992). James Hutton and the history of geology. Ithaca: Cornell University Press. с. 30–83. ISBN 9780801426667.
- ↑ Online facsimile
Чим Ви можете допомогти | Редагують зараз | ||
Ви можете писати як власні статті, так і редагувати, доповнювати, покращувати статті, що вже існують. Завітайте на сторінку тематичного проєкту, оберіть цікаву тему над розбудовою якої вже працюють, долучайтесь до спільної праці з однодумцями. Або ж, якщо така тема відсутня, то створіть її власноруч. Серед незавершених статей можете знайти такі, що потребують саме Вашої уваги і доробки. Щоб створити нову статтю, наберіть потрібну назву терміна, науковця, про якого бажаєте створити статтю, у панелі вводу «Пошук», що знаходиться вгорі сторінки ліворуч, і натисніть значок лупи, або просто натисніть клавішу «Enter» на клавіатурі. Система пошуку може динамічно запропоновувати Вам ряд статей, що починаються на ті самі літери, що ви їх уводите. Якщо стаття з такою назвою відсутня, можете створити її, перейшовши за червоним посиланням на сторінці пошуку, або подати запит на створення такої статті більш досвідченим користувачам. Основні пропоновані напрямки роботи: розставляння і повноцінне заповнення карток у статтях про гірські породи та науковців-геологів, ілюстрування статей світлинами з Вікісховища, або власними. Список відсутніх, але запитуваних статей можна знайти на цій сторінці. | Автоматично згенерований список статей, пов'язаних з порталом «Геологія», які редагуються на даний момент. Список призначений для комфорту патрулювання і не відображає вже відпатрульовані статті. |
Сестринські проєкти і портали | ||