Іспано-франко-марокканська війна — Вікіпедія

Рифська війна
Міжвоєнний період
(за годинниковою стрілкою з верхнього лівого кута) Іспанський Renault FT-17, що застряг у воронці Альфонсо XIII оглядває війська Атака іспанських легіонерів Іспанські генерали, які спостерігають за боєм з гори Гуругу Солдати полку Сан-Фернандо піднімаються на оборонну стіну Підводні човни класу B іспанського флоту
Дата: 1921–1926 Місце: Риф, Марокко Результат: Перемога Іспанії та Франції Ліквідація Рифської республіки
Сторони
Іспанія Франція (1925–1926)	Рифська республіка
Командувачі
Мануель Сільвестре  † Дамасо Беренгер Хосе Мільян-Астрай Террерос  (ПУБ) Мігель Прімо де Рівера Альфредо Кінделан Хосе Санхурхо Філіпп Петен Юбер Ліоте	Абд аль-Крім
Військові сили
60 000–100 000 солдат[1] 160 000[2] (1925)[1] 200+ літаків [3]	Іспанські та французькі оцінки: 75 000–125 000 осіб[1][4] Інші джерела: Осінь 1925: 35 000–50 000[5] Березень 1926: менше ніж 20 000[5]
Втрати
43 500–50 000 втрат[6][7] 10 000–18 000 втрат[6][7]	30 000 втрат[7](10 000 загиблих)[6][8]

Іспа́но-фра́нко-марокка́нська війна, Рифська війна (1921—1926)  — колоніальна війна Королівства Іспанія і Французької республіки(з травня 1924) проти Рифської республіки, створеної в результаті повстання в Північному Марокко.

Очолювані Абд аль-Крімом, берберські рифські племена спочатку завдали кілька поразок іспанським військам, застосувавши партизанську тактику, з використанням трофейної європейської зброї. 19 вересня 12 берберських племен утворили Рифську республіку, яку очолив Мухаммед ібн Абд аль-Крім аль-Хаттабі. Його армія (до 60 000 осіб) була непогано озброєна і відрізнялася високою маневреністю^[9].

Розвиток конфлікту і його завершення збіглися з правлінням Прімо де Рівери, який взяв на себе командування кампанією з 1924 по 1927 рік. Крім того, в 1925 році в конфлікт втрутилася Франція, яка налагодила співпрацю з Іспанією, що завершилася висадкою десанту в Алусемасі, яка стала переломним моментом війни. До 1926 року ситуація в регіоні була врегульована; того ж року Абд аль-Крім капітулював перед французами, і Іспанія зрештою отримала ефективний контроль над територією протекторату.

Цей розділ потребує доповнення.

Цей розділ потребує доповнення.

1. ↑ ^{а б в} Timeline for the Third Rif War (1920–25) [Архівовано 2011-12-20 у Wayback Machine.] Steven Thomas
2. ↑ David S. Woolman, p. 186 "Rebels in the Rif", Stanford University Press
3. ↑ Pennell, C. R.; p. 214
4. ↑ David S. Woolman, pp. 149–151 "Rebels in the Rif", Stanford University Press
5. ↑ ^{а б} David E. Omissi: Air Power and Colonial Control: The Royal Air Force, 1919–1939, Manchester University Press, 1990, ISBN 0-7190-2960-0, p. 188.
6. ↑ ^{а б в} Rif War. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 7 листопада 2022.
7. ↑ ^{а б в} Micheal Clodfelter: Warfare and armed conflicts: a statistical reference to casualty and other figures, 1500–2000, McFarland, 2002, ISBN 0-7864-1204-6, p. 398.
8. ↑ Meredith Reid Sarkees, Frank Whelon Wayman: Resort to war: a data guide to inter-state, extra-state, intra-state, and non-state wars, 1816–2007, CQ Press, 2010, ISBN 0-87289-434-7, p. 303.
9. ↑ Douglas Porch, "Spain's African Nightmare," MHQ: Quarterly Journal of Military History (2006) 18#2 pp 28–37.

Це незавершена стаття про війну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.