French
DeutschSikorsky S-61R — Вікіпедія
| S-61R/CH-3C/E HH-3E Jolly Green Giant HH-3F "Pelican" | |
|---|---|
.jpg) | |
| Вертоліт берегової охорони HH-3F "Pelican" з авіаційної бази берегової охорони у Сан-Франциско | |
| Призначення | Середній транспортний/рятувально-пошуковий вертоліт |
| Походження |  США |
| Виробник | Sikorsky Agusta |
| Перший політ | 1959 |
| Дата прийняття на службу | 1961 |
| Статус | На службі |
| Основні користувачі |  Повітряні сили США Берегова охорона США Італія Повітряні сили Туніс Повітряні сили Тунісу |
| Виробництво | 1959—1970-ті |
| Попередня модель | Sikorsky SH-3 Sea King |
Sikorsky S-61R — вертоліт із двома двигунами, який використовують як транспорт або як пошуково-рятувальний. Подальша розробка версії S-61/SH-3 Sea King, S-61R також будувала за ліцензією компанія Agusta під назвою AS-61R. S-61R знаходився на службі ВПС США під назвою CH-3C/E Sea King та HH-3E Jolly Green Giant, а у береговій охороні під назвою HH-3F «Pelican».[1]
Розробка[ред. | ред. код]
Sikorsky S-61R є подальшим розвитком моделі S-61/SH-3 Sea King. Він має перероблений фюзеляж з кормовою рампою, герметичний корпус замість човноподібного у S-61 і триопорне шасі. Фюзеляж було використано компанією Sikorsky для більших варіантів CH-53 і пізніше для S-92.
Sikorsky розробив і побудував прототип S-61R як приватну ініціативу, перший політ якого відбувся у 1963. Під час розробки, ВПС США замовили вертоліт який отримав назву CH-3C. ВПС використовували CH-3C для рятування збитих пілотів. Варіант CH-3E з більш потужними двигунами з'явився у 1965[2].
Пізніше з'явився варіант HH-3E, було побудовано 8 екземплярів, і усі 50 CH-3E були перероблені на цей стандарт.[3][4] Відомий під назвою Jolly Green Giant, HH-3E був оснащений бронею, паливними баками які самозатягуються, висувною штангою для дозаправки у повітрі, скидними зовнішніми паливними баками, високошвидкісною лебідкою та іншим спеціалізованим обладнанням[4].
У 1965 берегова охорона замовила версію під назвою HH-3F Sea King (більш відома під назвою «Pelican») для порятунку на морі за будь-якої погоди[2]. «Пелікан» мав пошуковий радар із носовою антеною, обтічник якої було переміщено у корму[1][4] і можливістю сідати на землю[2].
Італійська компанія Agusta побудувала ліцензійний варіант S-61R, названий AS-61R. Agusta випустила 22 вертольоти для ВПС Італії[2]. Компанія завила, що може відновити виробництво протягом 36 місяців вертольотів AS-61[5].
Історія використання[ред. | ред. код]
Сполучені штати[ред. | ред. код]
Варіанти ВПС США служили у чисельних ескадрильях з рятування, а також у підрозділах які рятували космонавтів, ескадрильях відновленнях Військового Вертолітного Командування (MAC), рятувальних ескадрильях Бойового повітряного командування (ACC) та у більшості командних підрозділах ВПС США по всьому світі. Вертольоти також використовували у чисельних рятувальних ескадрильях Резерву повітряних сил і Повітряних силах Національної гвардії. Усі вертольоти ВПС HH-3E були списані у 1990-х і були замінені на HH-60G Pavehawk.
HH-3F Pelican був надійною робочою конячкою берегової охорони США наприкінці 1960-х до списання наприкінці 1990-х. Усі HH-3F було замінено на HH-60J Jayhawk і всі ці вертольоти було оновлено до версії MH-60T Jayhawk.
Трансатлантичний переліт[ред. | ред. код]
У період з 31 травня по 1 червня 1967, два вертольоти HH-3E ВПС США зробили перший безпосадковий переліт через Атлантичний океан. Вирушивши у ранні часи з Нью-Йорку два вертольоти прибули у 1967 на виставку у Ле Бурже через 30 годин 46 хвилин польоту.[6][7] Переліт потребував 9 дозаправок у польоті.[7] Обидва вертольоти були пізніше втрачені під час бойових дій Південно-східній Азії у 1969 та 1970.[6]
Нагороди[ред. | ред. код]
Через особливість бойових операцій, особливо у Південно-східній Азії, багато екіпажів H-3 отримали почесті і нагороди. Найвищою американською військовою нагородою, Медаллю Пошани, було нагороджено капітана Геральда Янга, ВПС США, 9 листопада 1967. Янг пілотував вертоліт HH-3E, AF серійний номер 66-13279, з 37-ї пошуково-рятувальною аерокосмічної ескадрильї у спробі врятувати розвідувальну групу спеціальних сил армії США яка втрапила під ворожий вогонь у Лаосі. Коли його вертоліт було збито, він вибрався з-під охоплених полум'ям уламків і, не зважаючи на поранення, протягом 17 годин ухилявся від потрапляння до полону до того як його врятували. Завдяки зусиллям капітана Янга, ті хто вижив у падінні, а також загиблі були пізніше врятовані.[8]
Італія[ред. | ред. код]
Італійська компанія Agusta почала випуск у 1974 і поставили 22 вертольоти для заміни Grumman HU-16 Albatross який використовували для пошуково-рятувальних операцій ()ПРО на морі. Італійський вертоліт AS-61R виконував пошуково-рятувальні операції під назвою HH-3F у мирний час і C/SAR (Combat SAR) у воєнний час. Усі вертольоти розділені на 5 підрозділів 15° Stormo Stefano Cagna і розташовані на 4 базах по Італії.
З 1993 15° Stormo почали виконувати завдання по евакуації цивільних під час природних катастроф і стихійних лих в Італії. 15º Stormo також використовували у ПРО у ворожих зонах у кількох операціях де використовувалися ВПС Італії — Сомалі, Албанія, Боснія, Косово, Ірак і Афганістан.
ВПС Італії списали вертольоти HH-3F 26 вересня 2014 замінивши їх на вертольоти AgustaWestland AW139[9]
Варіанти[ред. | ред. код]
- S-61R
- Військовий транспортний вертоліт, нумерація компанії Сікорський.
- HR3S-1
- Пропонований КМП транспортний вертоліт, скасовано
- S-61R-10
- Робочий прототип Сікорського, піднявся у повітря 17 червня 1963.
- S-61R-12
- Один вертоліт створений за стандартами HH-3F для ВПС Аргентини.
- CH-3C
- Транспортний військовий вертоліт дальнього радіуса дії для ВПС США, побудовано 75.
- CH-3E
- Транспортний військовий вертоліт дальнього радіуса дії для ВПС США, побудовано 45.
- HH-3E Jolly Green Giant
- Пошуково-рятувальний вертоліт дальнього радіуса дії для ВПС США, побудовано 10 і перероблено з CH-3E.
- MH-3E
- Версія для спеціальних операцій ВПС США.
- VH-3E
- Транспорт для VIP-осіб ВПС США.
- HH-3F «Pelican»
- Пошуково-рятувальний вертоліт дальнього радіуса дії для берегової охорони, побудовано 40.
- AS-61R (HH-3F Pelican)
- Пошуково-рятувальний вертоліт будувався з 1974 за ліцензією в Італії компанією Agusta, побудовано 22.
Оператори[ред. | ред. код]
Військові оператори[ред. | ред. код]
Цивільні оператори[ред. | ред. код]
Колишні оператори[ред. | ред. код]
- Департамент шерифу округу Сан-Бернардіно[16]
- Повітряні сили США[17][18]
- Берегова охорона США[19]
Вертольоти-пам'ятники[ред. | ред. код]
Аргентина[ред. | ред. код]
- S-61R-12 H-02 колишній президентський вертоліт у Національному музеї аеронавтики у Мороні, Аргентина[20]
США[ред. | ред. код]
- CH-3E AF Ser. No. 62-12578 знаходиться на зберіганні у Повітряному музеї Янкі у Чино, Каліфорнія[21]
- CH-3E AF Ser. No. 62-12581 на виставці авіабази Едвардс, Каліфорнія
- CH-3E AF Ser. No. 63-9676 у Національному музеї повітряних сил США, на авіабазі Райт-Паттерсон, Огайо[22]
- CH-3E AF Ser. No. 65-5690 в Аерокосмічному музеї Каліфорнії, аеропорт Макклін (колишня авіабаза Макклін), Сакраменто, Каліфорнія[23]
- CH-3E AF Ser. No. 65-0799 на виставці авіабази Девіс-Монтен, Аризона, але демонструється з хвостовим номером/AF Ser. No. 65-5692, Позивний PONY 12.
- HH-3E AF Ser. No. 64-14232 на виставці авіабази Кіртланд, Нью-Мексико.
- HH-3E AF Ser. No. 65-12784 у Польовому повітряному парку Гарлбарт, Гарлбарт Філд, Флорида[24]
- HH-3E AF Ser. No. 65-12797 у Каролінському Авіаційному музеї, міжнародний аеропорт Шарлотт Дуглас, Шарлотт, Північна Кароліна
- HH-3E AF Ser. No. 66-13290, на якому Ліланд Т. Кеннеді отримав перший з двох своїх Хрестів Повітряних сил, на виставці бази Національної гвардії Фресіс С. Габрескі, Нью-Йорк
- HH-3E AF Ser. No. 67-14703 у експозиції Музею Авіації, авіабаза Робінсон, Джорджія[25]
- HH-3F USCG 1455 у залі авіаційної слави Нью-Джерсі, Тетерборо, Нью-Джерсі
- HH-3F USCG 1476 в експозиції музею. Pima Air & Space, поруч з авіабазою Девіс-Монтен у Туксоні, Аризона[26]
- HH-3F USCG 1484 виступає гостьовою спальнею на курорті Вінвіан у Моррісі, Коннектикут
- HH-3F USCG 1486 у Національному музеї військово-морської авіації, військово-морська база Пенсакола, Флорида[27]
Льотно-технічні характеристики (HH-3E)[ред. | ред. код]
Джерело: Evergreen,[28] Globalsecurity[29]
Основні характеристики
- Екіпаж: 3
- Пасажиромісткість: 28 пасажирів
- Довжина: 22,3 м
- Висота: 5,51 м
- Діаметр несучого гвинта: 18,9 м
- Маса порожнього: 6051 кг
- Максимальна злітна маса: 10000 кг
- Силова установка: 2 × турбовальний General Electric T58-10 1500 кс ( 1119 кВт)
- Повітряний гвинт: 5 лопатей
Льотні характеристики
- Практична дальність: 1254 км
- Швидкопідйомність: 400-670 м/хв
Озброєння
- Різне обладнання в залежності від країни-оператора
- Різне кулеметно-гарматне обладнання для дверей
Див. також[ред. | ред. код]
- Схожі розробки
- Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б United States Department of Defense.
- ↑ а б в г Apostolo, Giorgio.
- ↑ «Sikorsky HH-3E Jolly Green Giant» [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ а б в Chant, Christopher (1996).
- ↑ Donald, David, ed.
- ↑ а б «HH-3E» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ а б «Paris Week» [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ «Vietnam War Medal of Honor Recipients» [Архівовано 24 квітня 2008 у Wayback Machine.].
- ↑ а б «Il portale dell'Aeronautica Militare — Cerimonia di phase-out dell'HH-3F» [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ «World Air Forces 2013» [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.] (PDF).
- ↑ «A 21st Century S-61» [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] (PDF).
- ↑ «Ericson fleet» [Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.]. ericksonaviation.com.
- ↑ «World Air Forces 1981 pg. 40» [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.]. flightglobal.com.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 21 листопада 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ «Italian Air Force retires HH-3F».
- ↑ "S.B. Sheriff's Dept. [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ «USAF Sikorsky s-61 H-3» [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ «World Air Forces 1981 pg. 100» [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.]. flightglobal.com.
- ↑ «HH-3F Pelican Medium Range Recovery (MRR)» [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.]. globalsecurity.org.
- ↑ picture. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 21 листопада 2016.
- ↑ Sikorsky S-61R (CH-3C) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] Yanks Air Museum.
- ↑ «Sikorsky CH-3E.». Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 21 листопада 2016.
- ↑ «Sikorsky CH-3E Jolly Green Giant.». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 21 листопада 2016.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 21 листопада 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 21 листопада 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 травня 2015. Процитовано 21 листопада 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 21 листопада 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ S-61R specifications [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.]. EvergreenAviation.com
- ↑ HH-3 specifications. GlobalSecurity.org
Посилання[ред. | ред. код]
- Sikorsky HH-3E Jolly Green Giant [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.] — National Museum of the United States Air Force
- Sikorsky products [Архівовано 19 червня 2008 у Wayback Machine.]
- US Coast Guard history page [Архівовано 16 травня 2008 у Wayback Machine.]
- CH-3 [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.], HH-3 [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] and HH-3F Pelican pages on GlobalSecurity.org [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- HELIS.com Sikorsky S-61/H-3/HSS-2 Database [Архівовано 9 березня 2017 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
