French
Deutsch2С17-2 «Нона-СВ» — Вікіпедія
| 2С17-2 "Нона-СВ" | |
|---|---|
 | |
| Тип | Самохідна артилерійська установка Схема: Класична |
| Історія використання | |
| Оператори |  Україна |
| Війни | Російське вторгнення в Україну (з 2022) |
| Характеристики | |
| Довжина ствола | 25 калібрів |
| Обслуга | 4 ос. |
| | |
| Калібр | Нарізна 120-мм напівавтоматична гаубиця-міномет калібром 2А51 |
| Підвищення | -4..+80 |
| Траверс | -35..+35 |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 12,5 км. |
| Приціл | 1П8 |
| | |
Головне озброєння | боєкомплект: 41 снаряд |
| Підвіска | Індивідуальна торсіонна з гідравлічними амортизаторами |
| Дорожній просвіт | 400 мм. |
| Швидкість | шосе: 65 км/год бездоріжжя: 7 км/год на плаву |
| Прохідність | підйом: 35° |
| | |
 2С17-2 «Нона-СВ» у Вікісховищі | |
2С17-2 «Нона-СВ» — радянський проєкт самохідної артилерійської установки. Являв собою спробу встановлення башти та гармати 2С9 «Нона-С» на шасі 2С1 або БРМ-1К.
У 2021 році стало відомо про виробництво Шепетівським ремонтним заводом машини з корпусом БРМ-1К[уточнити: ком.] та баштою 2С9, що фактично реалізує проєкт 2С17-2[1].
Історія створення[ред. | ред. код]
Після розробки 120-мм установки 2С9 керівництво Міністерства оборони СРСР ухвалило рішення про необхідність наявності подібної зброї в сухопутних військах ЗС СРСР. Було відкрито ряд робіт на тему встановлення гармати 2А51 на шасі для сухопутних військ: 2С17 «Нона-СВ» на базі 2С1 «Гвоздика» та 2С17-2 «Нона-СВ» на базі БРМ-1К (існувала тільки в стадії технічного проєкту).
Роботи за «Нона-СВ» на гусеничному ході було припинено у 1982 році на користь проєктів «Обжимка» та «Нона-2».
Україна[ред. | ред. код]
З березня 2021 року відомо про створення аналогічної машини українським Шепетівським ремонтним заводом, який почав встановлювати башти наявних 2С9 «Нона» на шасі БРМ-1К. Можливо, це було пов'язано з проблемним ремонтом[2] оригінального шасі БМД-1 та уніфікацією шасі з БМП-2 Січеславської 25 ОПДБр, яка була єдиним оператором 2С9 на той момент[1].
Опис конструкції[ред. | ред. код]
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. |
Основним завданням «Нона-СВ» мало бути підвищення вогневої потужності та ефективності в порівнянні з причіпною артилерією, а також підвищення живучості при діях на заражених територіях
Броньовий корпус та башта[ред. | ред. код]
Машина 2С17-2 мала розміщуватися на гусеничному шасі бойової розвідувальної машини «Об'єкт 676». Корпус машини, моторно-трансмісійне відділення, ходова частина та відділення управління мали залишитися без змін.
У середній частині корпусу розміщувалося бойове відділення. У бойовому відділенні розташовувалися два члени екіпажу (зарядник і навідник), озброєння, боєукладка та обладнання. Замість башти та озброєння базової машини повинна була встановлюватися башта з гарматою 2А51 та прицілом 1П8, повністю ідентична башті 2С9 «Нона-С». У правому борту повинен був бути люк для подачі пострілів з ґрунту.
Засоби спостереження та зв'язку[ред. | ред. код]
Для стрільби із закритих позицій та прямим наведенням повинен був використовуватися перископічний приціл 1П8, запозичений із САУ 2С9 «Нона-С»
Оператори[ред. | ред. код]
Україна: деяка кількість аналогічних машин створена Шепетівським ремонтним заводом. У грудні 2022 року одна така машина була помічена на фронті російсько-української війни[2].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б У Шепетівці «схрещують» НОНА та БМП - Мілітарний. web.archive.org. 8 червня 2022. Архів оригіналу за 8 червня 2022. Процитовано 26 лютого 2023.
- ↑ а б На передовій засвітися український гібрид БРМ та "Нони" - Мілітарний. web.archive.org. 26 грудня 2022. Архів оригіналу за 26 грудня 2022. Процитовано 26 лютого 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
Шварьов Р. Я. 2С17-2 ПЗ. 120-мм самоходное артиллерийское орудие 2С17-2 «Нона-СВ». Пояснительная записка к техническому проекту. — 10 прим.