Югра (земля) — Вікіпедія

Югра (Югорський край) — найменування територій на Північному Уралі та узбережжі Північного Льодовитого океану від протоки Югорський Шар до гирла річки Таз, на яких мешкали угорські хантийські і частково мансійські племена^[1]. Назва використовувалася в московських джерелах XII—XVII століть.

У польських джерелах XVI століття Югра розташована на північний схід від Московського князівства за Волгою і є найпівнічнішою частиною «Скіфії», що лежить на узбережжі Північного океану. За цими уявленнями безпосередньо в Югрі розташовувалася давня батьківщина угорців^[2].

Топонім «Югра» зберігся в географічних назвах на крайньому Північному Сході Європи, таких як протока Югорський Шар і півострів Югорський в Ненецькому автономному окрузі.

Василь Татищев писав: «Від Двіни на схід югри і югдори річкою Юг, народ був великий і сильний. Їхнє володіння поширювалося в Галицьку область, місто Унжа було їх володінням. Мали своїх князів. Нині головні міста їхні Устюг Великий, Кевроль і Мезень»^[3] .

На початку XXI століття назву «Югра» почали використовувати для означення території Ханти-Мансійського автономного округу і офіційно закріпили в його назві.

Історія[ред. | ред. код]

У 1032 в поході на «Залізні Ворота» новгородців очолив воєвода Улеб^[4].

Нестор Літописець писав зі слів новгородця Юрія Тароговича в «Повісті временних літ» (бл. 1110—1118) про збір новгородськими ратниками данини у племені югра, що живе за річкою Печорою в «північних країнах», що говорив невідомою мовою: «Се же хочю сказати, яже слышах прежде сих четырех лет, я же сказа ми Юря Тарогович Новгородец, глаголя яко послах отрок мой в Печру по дань, иже дают тамо живящеи Новугороду. И пришед тамо, и оттуда иде с нами в Югру…».

У 1193 році на Урал з метою силою змусити Югру до сплати данини вирушив загін новгородського воєводи Ядрея, який був майже повністю винищений, у тому числі завдяки зраді якогось Савки — представника приватних новгородських підприємців, який «переветы дръжаше с князем югорскым»^[5][6][7].

З кінця XII століття і до 1470-х років Югра була колоніальним володінням Новгородської республіки, з якого нерегулярно брали данину хутром, рибою, моржевою кісткою тощо.

З кінця XII століття відомо про повстання племен Югри, об'єднаних у дрібні князівства, що тривали до XV століття включно. Найбільше повстання відбулося 1445 року.

У XIV столітті в Новгороді було створено окрему корпорацію — «Югорщина», члени якої були пов'язані з Югрою торгівлею та збором данини.

З кінця XIV століття у боротьбу з Новгородом за володіння північними та північно-західними землями, включаючи і Югру, вступає Велике князівство Московське. З другої половини XV століття починається поступове завоювання Югри Москвою в результаті походів 1465 та 1483 років .

У 1499—1500 роках був здійснений великий похід за Урал кількох воєвод: князя Семена Курбського, разом з князями Петром Федоровичем Ушатим і Василем Івановичем Заболоцьким-Бражником з 5000 устюжан, двінян і вятчан, для підкорення Югорської землі, тобто вогулів (мансі), які мешкали в пониззі річок Тобол і Об. Вони водним шляхом досягли Печори, де заклали фортецю Пустозерськ, а потім на лижах перетнули Урал. Московське військо дійшло містечка Ляпіна. Взяли 40 містечок, понад тисячу полонених і 50 князів. Тоді місцеві князі підкорилися Москві. З 1502 року московські князі стали додавати до своїх титулів слова «Обдорські та Югорські»^[8]. Більшість напівнезалежних хантійських і мансійських князівств було знищено до кінця XVI століття, останні були скасовані в 1640-х роках. У джерелах термін «Югра» зустрічається востаннє 1606 року.

У XII—XVII століттях югрою називалися також місцеві хантійські та мансійські народи, що населяли Югру^[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Бахрушин С. В. Научные труды. — М., 1955—1956. — Т. 3, Ч. 1—2.
• Бушен А. Б. фон. Опыт исследования о древней Югре // Вестник Русского географического общества. — СПб., 1855. — Т. 4, вип. 14, № 2 (21 квітня). — С. 167—190.
• История Сибири с древнейших времён до наших дней. — Ленинград, 1968. — Т. 1—2.
• Напольских В. В. Йӧгра. (Ранние обско-угорско—пермские контакты и этнонимия) // Антропологический форум. — СПб., 2005. — № 3 (21 квітня). — С. 240—268.
• Напольских В. В. Географическая привязка и этноязыковая идентификация летописной Югры.
• Югра // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)