Щуліпенко Ігор Михайлович — Вікіпедія

Ігор Щуліпенко
Народився	11 лютого 1937(1937-02-11) Київ, УРСР
Помер	26 листопада 2010(2010-11-26) (73 роки) Київ, Україна
Поховання	Берковецьке кладовище
Alma mater	Київський медичний інститут (1960)
Галузь	медицина (терапія)
Заклад	Санаторій-профілакторій «Поліграфіст» видавництва «Радянська Україна» (1966—1974) Київський медичний інститут (пізніше — Національний медичний університет імені О. О. Богомольця; 1974—2010) Українська військово-медична академія (2000—2010)
Посада	клінічний ординатор, головний лікар, доцент, професор
Вчене звання	професор (1996)
Науковий ступінь	доктор медичних наук (1993)
Членство	академік, голова Відділення фундаментальних проблем медицини, головний вчений секретар Академії наук вищої школи України, член Національної спілки журналістів України
Відомий завдяки:	першості в опрацюванні та обґрунтуванні концепцій наукової фітотерапії, енотерапії, апітерапії, методів їх застосування у клінічній медицині, розробці методичних основ фітотерапії хронічних хвороб людини
Нагороди	нагорода Ярослава Мудрого

Ігор Михайлович Щуліпенко (11 лютого 1937, Київ — 26 листопада 2010, Київ) — український лікар-терапевт, педагог. Доктор медичних наук (1993), професор (1996). Першим серед науковців України опрацював та обґрунтував концепції наукової фітотерапії, енотерапії, апітерапії, методи їх застосування у клінічній медицині, розробив методичні основи фітотерапії хронічних хвороб людини.

Понад 35 років — педагог Київського медичного інституту (пізніше — Національний медичний університет імені О. О. Богомольця; 1974—2010), 10 років — професор Української військово-медичної академії (2000—2010). Автор понад 200 наукових робіт, зокрема декількох авторських свідоцтв на винаходи. Учень професора Федора Примака^[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 11 лютого 1937-го року у Києві.

У 1960-му році закінчив Київський медичний інститут (КМІ), учень професора Федора Примака. Відтоді ж — клінічний ординатор кафедри пропедевтичної терапії, клінічний аспірант.

Після закінчення аспірантури був направлений на посаду головного лікаря дільничної лікарні Попільнянського району Житомирської області. З 1966-го по 1974-й рік — головний лікар санаторію-профілакторію «Поліграфіст» видавництва «Радянська Україна» у Києві^[2].

У 1970-му році здобув науковий ступінь кандидата медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Транспорт кислорода кровью и напряжение его в периферических тканях при хронических воспалительных заболеваниях желчных путей».

З 1974-го року — асистент, пізніше доцент кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 1 КМІ. У 1993-му році здобув науковий ступінь доктора медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Лекарственные растения в лечении гипертонической болезни».

У 1996-му році затверджений у вченому званні професора кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб. З 2000-го року — професор кафедри загальної практики—сімейної медицини Української військово-медичної академії^[1].

Донька — науковиця, кандидат медичних наук, співзасновниця фармацевтичної компанії «Біолабс» Леся Щуліпенко.

Помер на 74-му році життя 26 листопада 2010-го року. Похований на Берковецькому кладовищі (ділянка № 89, 50°29′34″ пн. ш. 30°23′33″ сх. д. / 50.4929139° пн. ш. 30.3925194° сх. д. / 50.4929139; 30.3925194).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор понад 200 наукових робіт, зокрема декількох авторських свідоцтв на винаходи. Першим серед науковців України опрацював та обґрунтував концепції наукової фітотерапії, енотерапії, апітерапії, методи їх застосування у клінічній медицині, розробив методичні основи фітотерапії хронічних хвороб людини. Дослідник проблеми гіпоксії в клініці внутрішніх хвороб^[1].

Академік, голова відділення фундаментальних проблем медицини, головний вчений секретар Академії наук вищої школи України. Член Національної спілки журналістів України та редакційної колегії часопису «Фітотерапія в Україні».

Лауреат нагороди Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України.

Науковий доробок (частковий)[ред. | ред. код]

• «Транспорт кислорода кровью и напряжение его в периферических тканях при хронических воспалительных заболеваниях желчных путей» [Текст]: диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук. (14754) / Киевский мед. ин-т им. А. А. Богомольца. — Киев: [б. и.], 1970.
• «Эффективность оздоровления в санаториях-профилакториях» // И. М. Щулипенко — Киев: Здоров'я, 1981—128 с.
• «Методические указания для преподавателей к практическим занятиям по уходу за больными в терапевтическом отделении» / Киевский медицинский институт им. акад. А. А. Богомольца, Кафедра пропедевтики внутренних болезней ; составители: профессор Б. М. Щепотин, доцент И. М. Щулипенко. — Киев: [б. и.], 1985. — 38, [1] с.
• «Применение лекарственных растений в комплексной фармакотерапии гипертонической болезни»: Метод. рекомендации / М-во здравоохранения УССР; [Щулипенко И. М. и др.]. — Киев: Б. и., 1990. — 20 с.
• «Лечебник» / И. М. Щулипенко. — Москва: Ин-т соц. и экон. интеграции ; Киев: Собеседник, 1996. — 379 с. : ил.
• «Пить или не пить? Пить!!! Напитки здоровья» // Игорь Щулипенко, Ярослав Ена, Ирина Шехтер / Киев, 1996: Довіра. — 271 с.
• «Фитотерапия гипертонической болезни: путь от иллюзий к реальности» // И. М. Щулипенко, Фитотерапия в Украине. — 1998, № 2-3. — С. 17-19
• «Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з основами валеології: навчально-методичний посібник для студентів медичних вузів і учнів медичних ліцеїв» / І. М. Щуліпенко ; М-во охорони здоров'я України, Центр, метод, каб. з вищ. мед. освіти, Нац. мед. ун-т ім. А. А. Богомольця, Укр. мед. ліцей. — Київ: Кий, 1998. — 383 с.
• «Пропедевтика внутрішньої медицини: Загальна семіотика і діагностика: навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації» / Ігор Михайлович Щуліпенко. — К. : Медицина, 2008. — 303 с.
• «Зелена аптека природи: минуле і сьогодення» / І. М. Щуліпенко, Л. І. Щуліпенко // Фітотерапія. — 2010. — № 4. — С. 5-9.
• «Вразливі ланки клініко-практичної підготовки студента-медика на пропедевтичній кафедрі медичного університету» / І. М. Щуліпенко // Медична наука України. — 2010. — № 3. — С. 164—166.

Авторські свідоцтва на винаходи[ред. | ред. код]

• 1997 — «Лікарський збір для лікування порушень серцевого ритму» (у співавторстві)
• 1998 — «Збір для лікування гіпертонічної хвороби (його варіанти)»
• 1998 — «Спосіб визначення співвідношення компонентів в лікарському зборі»

Примітки[ред. | ред. код]