Наукові ступені і вчені звання в Україні — Вікіпедія

	Освіта в Україні
	Рівні освіти в Україні
	Загальна середня освіта: Початкова загальна середня освіта; Базова загальна середня освіта • Повна загальна середня освіта; Вища освіта: Неповна вища освіта • Базова вища освіта; Повна вища освіта; Післядипломна освіта: Перепідготовка • Друга вища освіта; Розширення профілю; (Підвищення кваліфікації • Аспірантура • Докторантура); Інше: Дошкільна освіта • Позашкільна освіта
	Рівні навчальних закладів України
	Рівні дошкільних навчальних закладів освіти; Ясла • Дитячий садок • Ясла-садок
	Рівні Загальноосвітніх навчальних закладів України; I рівень: Початкова школа • Навчально-виховний комплекс; II рівень: Основна школа • Гімназія; Навчально-виховний комплекс; III рівень:Старша школа • Гімназія • Ліцей; Навчально-виховний комплекс
	Акредитаційні рівні закладів вищої освіти України; I рівень: Технікум • Училище; II рівень: Коледж; III рівень: Інститут • Консерваторія; IV рівень: Інститут • Консерваторія • Академія • Університет
	Кваліфікації в освіті та науці України
	Академічні ступені в Україні; Освітньо-кваліфікаційні рівні: Молодший спеціаліст • Бакалавр; Спеціаліст • Магістр; Наукові ступені: Кандидат наук • Доктор наук
	Вчені звання; Старший науковий співробітник • Доцент • Професор

Наукові ступені і вчені звання — кваліфікаційна система в науковій та науково-педагогічній діяльності, державне визнання рівня кваліфікації вченого, що є критеріями ранжування наукових і науково-педагогічних працівників. В Україні присуджують наукові ступені — кандидата і доктора наук. Вчені звання доцента (по кафедрі), професора (по кафедрі, за спеціальністю) та старшого наукового співробітника (за спеціальністю) — присвоюють за рішенням вченої ради Міністерством освіти і науки України. Вчені звання доцента та старшого наукового співробітника присвоюють кандидатам і докторам наук, а вчене звання професора, як правило, — докторам наук.

Наукові ступені[ред. | ред. код]

Законом України «Про вищу освіту»^[1] визначено, що науковими ступенями в Україні є:

Доктор філософії / Доктор мистецтва (кандидат наук). Присудження наукового ступеня кандидата наук тривало до 31 грудня 2020 року (після проведення захисту кандидатських дисертацій особами, які вступили в аспірантуру 2015 року)^[2]^[3].
Доктор наук

Наукові ступені присуджують спеціалізовані вчені ради на підставі прилюдного захисту дисертацій. Рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів затверджуються Міністерством освіти і науки України. Наукові ступені доктора філософії і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Вчені звання[ред. | ред. код]

Сюди перенаправляється запит «Вчене звання». На цю тему потрібна окрема стаття.

Законом України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 р.^[1] визначено, що вченими званнями в Україні є:

Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дипломи кандидата і доктора наук, атестати старшого дослідника, доцента і професора видаються Міністерством освіти і науки України. Наявність відповідного наукового ступеня та вченого звання є кваліфікаційною вимогою для обіймання науковим працівником відповідної посади.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

З 1993 до 2016 року в Україні було захищено близько 18 тисяч докторських^[4] і більше 153 тисяч кандидатських дисертацій^[5]. З 1 серпня 2016 до 1 липня 2017 року Міністерство освіти і науки видало 956 дипломів доктора наук і 5 615 дипломів кандидатів наук, таким чином загальна кількість захищених дисертацій доктора наук у 1993—2017 роках досягла майже 19 тисяч, а кандидатських — близько 159 тисяч^[6]. При цьому лише у 2001—2016 роках вчене звання професора отримали 11 486 осіб, а вчене звання доцента — 47 621 особа^[7].

Ситуація з присудженням наукових ступенів і вчених звань в Україні на початку XXI століття є невтішною. За різними оцінками, до третини всіх дисертацій є сфальшованими дослідженнями, містять плагіат та псевдонауку. Найвідомішими прикладами плагіату серед українських політиків є Віктор Янукович-молодший, Арсеній Яценюк, Катерина Кириленко^[8].

Проведене у 2016 році дослідження виявило 46 фірм, які пишуть дисертації та наукові роботи на замовлення^[9].