Щербанівка — Вікіпедія

село Щербанівка
Герб
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Обухівський
Громада Українська міська громада
Код КАТОТТГ UA32120150080068774
Основні дані
Засноване 1196
Перша згадка 1196 (828 років)
Населення 227
Площа 18 км²
Поштовий індекс 08723
Телефонний код +380 4572
Географічні дані
Географічні координати 50°05′52″ пн. ш. 30°44′10″ сх. д. / 50.09778° пн. ш. 30.73611° сх. д. / 50.09778; 30.73611Координати: 50°05′52″ пн. ш. 30°44′10″ сх. д. / 50.09778° пн. ш. 30.73611° сх. д. / 50.09778; 30.73611
Середня висота
над рівнем моря
101 м
Місцева влада
Адреса ради с.Щербанівка, вул.Шевченка,32
Карта
Щербанівка. Карта розташування: Україна
Щербанівка
Щербанівка
Щербанівка. Карта розташування: Київська область
Щербанівка
Щербанівка
Мапа
Мапа

CMNS: Щербанівка у Вікісховищі

Щербані́вка — село в Україні, в Обухівському районі Київської області. Входить до складу Української міської громади. Населення становить 227 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване село трипільською родиною Щербаків, з якої вийшов митрополит Київський і Московський Тимофій Щербацький: від прізвища Щербаків і пішла назва Щербанівка. Перші писемні згадки про неї як про хутір припадають на початок XIX століття. У 1923 році було створено сільськогосподарську артіль. 1930 року проведено колективізацію. В селі було створено колгосп «Більшовик», при цьому розкуркулено 8 сімей. Під час Голодомору в Щербанівці було 163 двори, проживало 814 мешканців. Померло з голоду близько 300 осіб. Опитуванням встановленні імена 83 осіб. На цей час відомо одне поховання жертв на сільському цвинтарі. Там у 2000 році встановлено хрест[1].

У селі встановлено пам'ятний знак козакам та старшинам Щербанівської сотні Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого[2].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Щербанівка. Національна Книга пам'яті жертв Голодомору (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2015. Процитовано 17 грудня 2015.
  2. Під Києвом відкрили пам'ятний знак повстанцям отамана Зеленого. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 17 грудня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]