French
DeutschШаповалов Євген Петрович — Вікіпедія
| Євген Петрович Шаповалов | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Евгений Петрович Шаповалов | |||||||||
 | |||||||||
| Народження | 25 грудня 1904 Таганрог | ||||||||
| Смерть | 8 листопада 1977 (72 роки) Київ | ||||||||
| Поховання | Лук'янівське військове кладовище | ||||||||
| Країна |  СРСР | ||||||||
| Приналежність |  Радянська армія | ||||||||
| Рід військ | піхота | ||||||||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе | ||||||||
| Роки служби | 1922—1955 | ||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||
| Звання |  Генерал-майор | ||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Євген Петрович Шаповалов (рос. Евгений Петрович Шаповалов; нар. 25 грудня 1904 — 8 листопада 1977) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1945), у роки німецько-радянської війни командир 23-ї гвардійської мотострілецької бригади 7-го гвардійського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту, гвардії підполковник.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 25 грудня 1904 року в місті Таганрозі (тепер Ростовської області Росії) в сім'ї робітника. Росіянин. Закінчив початкову школу. Працював шевцем.
В 1922 році призваний в ряди Червоної Армії. Закінчив Харківську школу червоних старшин, у 1925 році — кавалерійську школу.
У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. У 1944 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Воював на 1-му Українському фронті.
Відзначився у квітні-травні 1945 року в боях за Берлін. Бригада при форсуванні річок Нейсе, Шпрее, Тельтов-каналу і у вуличних боях знищила значну кількість бойової техніки і військ супротивника, взяла в полон понад 1200 солдатів і офіцерів, звільнила табір військовополонених.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за зразкове командування бригадою і проявлені при цьому особисті мужність і героїзм гвардії підполковникові Євгену Петровичу Шаповалову присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6548).
Після війни продовжував службу в Радянській Армії. З липня 1945 року — командир 23-о гвардійського мотострілецького полку (в який була переформована колишня 23-тя гвардійської мотострілецька бригада) в 7-ї гвардійської танкової армії Групи радянських окупаційних військ у Німеччині. З квітня 1948 року — заступник командира 6-го гвардійського кадрового механізованого полку там же. З листопада 1949 року — заступник командира 6-ї гвардійської механізованої дивізії в ГРВН.
З липня 1950 року — заступник командира 2-ї гвардійської танкової дивізії Ленінградського військового округу.
У 1951 році закінчив академічні курси удосконалення командного складу при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ Радянської Армії імені І. В. Сталіна, далі служив у тій же посаді.
З жовтня 1953 року — командир 72-ї гвардійської механізованої дивізії Забайкальського військового округу.
З березня 1955 генерал-майор Є.П. Шаповалов у запасі.
У 1960—1965 роках був директором радгоспу у Фастівському районі Київської області. З 1965 року — на пенсії. Жив у Києві. Помер 8 листопада 1977 року. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі.
Нагороди[ред. | ред. код]
Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, медалями.
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988 (рос.);
- Они прославили Родину. Книга 2. Ростов-на-Дону, 1975 (рос.).
| |||||||
