Червяк Петро Іванович — Вікіпедія

Червяк Петро Іванович
Народився 27 серпня 1948(1948-08-27) (75 років)
Стайки
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Діяльність винахідник
Alma mater Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Посада головний патологоанатом МОЗ України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України Почесна грамота Верховної Ради України
Грамота Верховної Ради України
Грамота Верховної Ради України
Грамота Верховної Ради України
Грамота Верховної Ради України

Петро́ Іва́нович Червяк (нар. 27 серпня 1948, с. Стайки, Київська область) — український вчений-патоморфолог, енциклопедист, історик медицини, академік Української академії наук (1995), дійсний член Міжнародної академії патології, Заслужений діяч науки і техніки України (1999). нагороджений Почесною грамотою (2012) та Грамотами (2002, 2004) Верховної Ради України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1948 року в селі Стайки (Ржищівський — сучасний Кагарлицький район Київської області) у робітничій родині. Медичну освіту здобув на лікувальному факультеті Львівського державного медичного інституту (1972) (нині — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького). У 1972—1973 роках навчався в інтернатурі за фахом «патологічна анатомія» на базі Львівської обласної клінічної лікарні.

Протягом 1973—1976 років працював в Стрийській міській лікарні лікарем-патологоанатомом. У 1976—1977 роках — асистент кафедри патологічної анатомії, Львівський медичний інститут.

В 1977—1991 роках працював у Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії на посадах молодшого наукового співпрацівника (1977—1978), старшого наукового співпрацівника (1978—1979), завідувача (1979—1991) лабораторії патоморфології. 1978 року захистив кандидатську дисертацію «Деякі аспекти патоморфології і патогенезу посттромбофлебітичного синдрому нижніх кінцівок».

1988 року здобув вчений ступінь доктора медичних наук — робота «Регенерація та структурні перестановки в області анастомозів виконуваних при хірургічних втручаннях на шлунку».

Професор (1996).

Від 1992 до 2008 р. — начальник патологоанатомічного відділення Військово-медичного управління Служби безпеки України та професор кафедри криміналістики Національної академії Служби безпеки України.

В 1986—1988 роках одночасно очолював патологоанатомічну службу Києва.

У 1998—2009 рр.  — головний патологоанатом МОЗ України.

Перший віце-президент Асоціації патологів України; заступник голови та голова відділення медико-біологічних та хімічних наук УАН.

Головний редактор «Українського журналу патології».

В його науковому доробку — понад 150 праць. Наукові напрями:

  • вивчення патоморфологічних змін в анастомозах шлунка і прямої кішки;
  • дослідження структурних змін при посттромбофлебітичному синдромі нижніх кінцівок, післяопераційному панкреатиті, калькульозному холециститі, виразковій хворобі шлунка, стенозуючих захворюваннях великого сосочка дванадцятипалої кишки;
  • медична енциклопедистика;
  • історія медицини.

Першим описав нозологічну форму — ліпідоз жовчного міхура.

Видано дві його роботи — «Російсько-український словник медичної термінології» (1996) та «Російсько-український медичний словник» (1997). Автор 2-х праць — «Азбука українця — мова» (2001) та « Нариси з етно- та соціолінгвістики» (2005).Є редактором та співавтором підручника з патологічної анатомії для медичних ВНЗ «Патологічна анатомія» (1997). Автор першої в історії медицини України «Медичної енциклопедії» (2001, 2010, 2012), яка містить статті з усіх галузей теоретичної і практичної медицини та споріднених із медициною знань. Автор монографії «Патологічна анатомія України» (2012) та низки історичних розвідок.

Серед винаходів: «Спосіб детоксикації організму», 1987; співавтори Дем'ян Горбатюк, В. А. Дєєв, Людвиг Кейсевич, М. А. Ничитайлс, В. П. Никитчин.

У 1999 році присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Лауреат Премії Української академії наук (2004), Міжнародної премії імені Григорія Сковороди (2010), Всеукраїнської премії імені Бориса Грінченка (2013) та Премії імені Івана Нечуя-Левицького (2013).

Дружина Жучкова Ніна Віталіївна — завідувачка патологоанатомічного відділення Київської міської клінічної лікарні № 6. Доньки Олена та Світлана — також медики.

Джерела[ред. | ред. код]