Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Скородинці, ПЦУ) — Вікіпедія

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Скородинці)

49°04′46″ пн. ш. 25°45′09″ сх. д. / 49.079694° пн. ш. 25.752667° сх. д. / 49.079694; 25.752667Координати: 49°04′46″ пн. ш. 25°45′09″ сх. д. / 49.079694° пн. ш. 25.752667° сх. д. / 49.079694; 25.752667
Статус діюча
Країна  Україна
Розташування Скородинці, Тернопільська область, Чортківський район
Конфесія Православна церква України
Єпархія Тернопільсько-Теребовлянська єпархія ПЦУ
Тип будівлі церква
Матеріал цегла
Побудовано на кошти громади
Будівництво 1728
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Скородинці, ПЦУ). Карта розташування: Україна
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Скородинці, ПЦУ)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Скородинці, ПЦУ) (Україна)
Мапа

CMNS: Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Скородинцях — парафія і храм православної громади Чортківського деканату Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної церкви України в селі Скородинці Чортківського району Тернопільської области.

Історія[ред. | ред. код]

  • 1728 — у селі Скородинці збудували дерев'яну церкву святого Архістратига Михаїла. Після побудови нового храму Успіння Пресвятої Богородиці стару церкву в 1913 році продали в село Майдан Чортківського району.
  • 1914 — освятили новий кам'яний храм.
  • 1976 — місцевий художник розписав святиню та намалював Хресну Дорогу.
  • 1983—1984 — бучацькі майстри пофарбували церкву ззовні.
  • 1994 — поновлено розпис.
  • 1996 — храм поновили іконою Почаївської Матері Божої.
  • 2006—2007 — збудували нову дзвіницю. 2006 знайшли дзвін «Нестор», найбільший із дзвонів, які знайшли під час війни. На престольний празник відвідав єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло.
  • 15 грудня 2018 — храм і парафія перейшли до ПЦУ[1].

Парохи[ред. | ред. код]

  • о. Дмитерко
  • о. Теодор Лопушинський
  • о. Володимир Чижевський
  • о. Василь Мельник
  • о. Нестор Погорецький (11 квітня 1927 — 15 березня 1935)[джерело?]
  • о. Володимир Переволоцький (1930—1940)
  • о. Іван Гайдукевич (служив 25 років)
  • о. Богданець
  • о. Валігура
  • о. Михайло Онук
  • о. Деонізій Швигар
  • о. Роман Левенець
  • о. Михайло Симець (1981—1987)
  • о. Богдан Заяць (1987—1999)
  • о. Мирон Заяць (від 1999 донині)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]