French
DeutschФортеця Суда — Вікіпедія
| Фортеця Суда | |
|---|---|
|
| |
| 35°29′18″ пн. ш. 24°09′08″ сх. д. / 35.48833333336111195° пн. ш. 24.152222222249999817° сх. д.Координати: 35°29′18″ пн. ш. 24°09′08″ сх. д. / 35.48833333336111195° пн. ш. 24.152222222249999817° сх. д. | |
| Тип | фортеця |
| Країна |  Греція |
| Розташування | Chania Municipalityd |
  Фортеця Суда (Греція) | |
 | |
 Фортеця Суда у Вікісховищі | |
.JPG)
Фортеця Суда — венеційська фортеця на острові Суда в однойменній бухті грецького острова Крит, яка контролювала вузький прохід шириною 2,6 км і довжиною 8 км[1].
Історія[ред. | ред. код]
Фортеця розташована на острові Суда, назва якого перекладається як «вузький перевал». Перша фортеця була побудована на острові в XIV ст., а венеційці під керівництвом Латино Орсіні перебудували укріплення в 1573 році для контролю над затокою в якій розташовувався порт міста Суда[en]. Роботи по укріпленню фортеці здійснювались аж до 1645 року, коли османи напали на Ханью. Після захоплення міста османи в 1946 році атакували острівну фортецю ще до того як вона буда добудована і мала очевидні слабкі місця в периметрі оборони. Обстріли турецької артилерії знищили склади та казарми, але не призвели до здачі укріплень, адже в проміжку між обстрілами венеційці під проводом комадора Джеролано Дона відбудовували укріплення.[2][3]
Фортеця протрималась аж до 1669 року, коли після захоплення Іракліону у венеційців з османами було домовлено залишити контроль над островом Суда за ними, тож фортеця стала притулком для критських повстанців та неофіційною столицею Королівства Кандія[en], і отримала назву «Око королівства». В 1692 році в фортеці мешкало 600 осіб, а пізніше їх кількість зросла до 800 осіб. Венеційці володіли островом до 27 вересня 1715 року, аж до завершення чергової облоги, яка тривала 72 дні в рамках османсько-венеційської війни (1714–1718) років. Основними причинами здачі фортеці вважається відсутність підтримки з боку Венеційської республіки, а не невдала оборона укріплень.[3]
Османи володіли островом допоки не залишили Крит у 1898 році. У цей період острів з фортецею були військово-морською базою османів. У листопаді 1898 року останні 100 турецьких вояків залишили укріплення. В період з 1898 по 1913 роки під час Критської держави на острові побудували храм Святого Миколая.[3]
Під час Другої світової війни фортеця використовувалась як порт для логістичного забезпечення англійського флоту.[3]
Після Другої світової війни укріплення використовувались Збройними силами Греції для оборони порту та бази ВМС, розташованої поблизу. В 1966 році військові висадили на острові дерева, які до цього були відсутні. З 2007 року двічі на тиждень фортецю дозволено відвідувати з туристичними цілями.[1][2]
Архітектура[ред. | ред. код]
Фортеця вписана в структуру островка, висотою в найвищій точці 29 м, та її укріплення охоплювали його береги і були спрямовані як на захист зі сторони моря, так і зі сторони суші. Загальна площа фортеці становила 85 гектарів. У 1630 році гарнізон фортеці мав на озброєнні 44 гармати різного калібру з 9 185 ядрами до них. У північній частині була розташована пристань та бастіон Михаїла. Також там були невеликі ворота, які ведуть в середину острова, де розташоване кладовище, бастіон Моценіго та резервуар для води. На східній стороні укріплень розташовувались казарми, біля яких склади, сад і церква. На південно-західній стороні укріплень розташовувалися ворота фортеці та бастіон Орсіні, які слугували основним входом до укріплень. Бастіони між собою були поєднані прямими відрізками стін, вписаними в рельєф місцевості. На західній стороні були вітряк, склади боєприпасів, а також військовий тренувальний полігон. Також у межах фортеці були житлові будівлі, лікарня та в'язниця.[2]
Фортеця отримувала воду з резервуарів, де накопичувалась вода, зокрема й дощова, що дозволяло забезпечувати 500 солдат протягом 8 місяців. Проте під час однієї з облог внаслідок турецького обстрілу було віднайдено джерело питної води.[3] В фортеці були храм при монастирі, присвячений Святому Августину, датований 1585 роком. В османські часи церкву перетворили на мечеть, присвячену султану Ахмеду І.[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Παπαθανασίου, Μανώλης. Φρούριο Σούδας. Καστρολόγος (гр.). Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 3 січня 2022.
- ↑ а б в г Papathanassiou, Manolis. Souda Fortress. Καστρολόγος (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
- ↑ а б в г д Παπαθανασίου, Μανώλης. Φρούριο Σούδας. Καστρολόγος (гр.). Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 13 жовтня 2021.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpeg)