Теодор Бланк — Вікіпедія

Теодор Бланк
нім. Theodor Blank
Народився 19 вересня 1905(1905-09-19)[1][2][…]
Ельц, Лімбург-Вайльбург, Гіссен, Гессен, Німеччина[1]
Помер 14 травня 1972(1972-05-14)[1][2][…] (66 років)
Бонн, ФРН[1]
Поховання St. Evergislus (Plittersdorf)d
Країна  Німеччина
 ФРН[4]
Діяльність політик
Alma mater Ганноверський університет і Вестфальський університет імені Вільгельма
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна
Посада член бундестагу Німеччиниd[2], member of the Landtag of North Rhine-Westphaliad, міністр оборони[d][5][6], член бундестагу Німеччиниd, член бундестагу Німеччиниd, член бундестагу Німеччиниd, член бундестагу Німеччиниd і член бундестагу Німеччиниd
Військове звання Оберлейтенант резерву
Партія Християнсько-демократичний союз
Брати, сестри Joseph Blankd
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»

Теодор «Тео» Антон Бланк (нім. Theodor „Theo“ Anton Blank; 19 вересня 1905, Ельц — 14 травня 1972, Бонн) — німецький політик і офіцер, оберлейтенант резерву вермахту, перший міністр оборони ФРН, міністр праці і громадських справ ФРН у 1957—1965 роках. Один із засновників партії ХДС у 1945 році, після закінчення Другої світової війни.

У 1949—1972 роках був членом німецького бундестагу, в якому в 1965—1969 служив заступником лідера фракції ХДС/ХСС.

У 1950—1955 роках Бланк очолював так званий «порожній офіс» (або офіс Бланка), офіційно відповідаючи за відносини з окупаційними військами союзників, а насправді під керівництвом канцлера Конрада Аденауера ведучи приховану підготовку до відновлення німецьких збройних сил. У 1954 році противники переозброєння перешкоджали його публічним виступам криком і шумом. Після того як переозброєння вийшло на офіційний рівень, він став першим післявоєнним міністром оборони Німеччини з 1955 по 1956 роки, а потім міністром праці і громадських справ з 1957 по 1965 роки.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Бланка названі казарми авіабази Райне-Бентланге (Theodor-Blank-Kaserne) і вулиця в Дортмунді (Theodor-Blank-Allee).

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Theodor Blank: Vom Ahlener Programm zu den Düsseldorfer Leitsätzen – Zur Dogmengeschichte der CDU. In: Alfred Müller-Armack (Hrsg.): Wirtschafts- und Finanzpolitik im Zeichen der sozialen Marktwirtschaft. Festgabe für Franz Etzel. Seewald, Stuttgart 1967, S. 31ff.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Arnold Sommer: Blank, Theodor Anton (Theo). In: Hans Bohrmann (Hrsg.): Biographien bedeutender Dortmunder. Menschen in, aus und für Dortmund. Band 3, Klartext, Essen 2001, ISBN 3-88474-954-4, S. 32f.
  • Stadtanzeiger Dortmund. Ostanzeiger, 19. Januar 2011

Посилання[ред. | ред. код]