Сахро Петро Юрійович — Вікіпедія

Сахро Петро Юрійович
Народження 10 липня 1918(1918-07-10)
Рожнів, Косівський район, СРСР
Смерть 26 липня 1987(1987-07-26) (69 років)
  Коломия, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Австро-Угорщина
 ЗУНР
 Польська Республіка
 СРСР
Жанр жанрове малярство, портрет і пейзаж
Навчання Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша
Діяльність художник
Вчитель Новаківський Олекса Харлампійович
Член Спілка радянських художників України
Роботи в колекції Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського і Музей мистецтв Прикарпаття

Петро Юрійович Сахро (10 липня 1918, Рожнів — 26 липня 1987, Коломия) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 липня 1918 року в селі Рожнові (нині Косівський район Івано-Франківської області, Україна). У 1932 році закінчив місцеву семирічну школу і вступив до Коломийської школи деревного промислу, де опановував рисунок, різьблення і живопис. У 1935 році навчався у Львові, у мистецькій студії Олекси Новаківського, протягом 1937—1940 років — у Львівському інституті пластичних мистецтв[2].

З 1940 року проходив строкову службу у Червоній армії, служив червоноармійцем у Мелітопольській військовій авіашколі. Під час німецько-радянської війни, 1 серпня 1942 року, заарештований і звинувачений у намірі перейти на бік ворога. Особливою нарадою при НКВС СРСР 15 січня 1944 року засуджений на 10 років позбавлення волі (реабілітований 23 грудня 1996 року). Протягом 1947—1951 років проживав у Самарканді, де працював художником у Художньому фонді Узбецької РСР[2].

У 1951 році повернувся на Станіславщину, оселився у Коломиї, де влаштувався на роботу художником-живописцем філії Станіславського обласного Товариства художників; у 1961 році працював художником-живописцем в Художньому фонді при Спілці художників Косова; з 1962 року — в Івано-Франківських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР[2].

Мешкав у Коломиї в будинку на вулиці Міцкевича, № 46[3]. Помер в Коломиї 26 липня 1987 року, після важкої хвороби[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису, створював жанрові картини, пейзажі, портрети. Серед робіт:

  • «Іван Франко і Михайло Коцюбинський серед гуцулів у Криворівні в 1910 році» (1951);
  • «Скеля Івана Франка в Криворівні» (1954);
  • «Іван Франко і Михайло Черемшина в горах» (1955);
  • «Іван Франко та Михайло Коцюбинський в Криворівні» (1956);
  • «Портрет гуцула (письменник Сав'юк)» (1956);
  • «Іван Франко, Леся Українка, Ольга Кобилянська та Климентій Квітка у Буркуті в 1901 році» (1956);
  • «Старий гуцул» (1959);
  • «Леся Українка в Буркуті» (1960);
  • «Гуцулка» (1962);
  • «Іван Франко та Леся Українка на Сокільській скелі, 1901 рік» (1964);
  • «Старий гуцул з парасолею» (1964);
  • «З весілля» (1969);
  • «Гуцульська церква» (1970);
  • «Довбуш з опришками взимку» (1974);
  • «Співці знедоленого краю (Марко Черемшина та Василь Стефаник)» (1974);
  • «Портрет дударя Косовича» (1979);
  • «Зустріч Михайла Коцюбинського з Іваном Франком в Криворівні» (1981);
  • «Гуцульське весілля» (1982);
  • триптих «Гуцульське весілля» (1984);
  • «Портрет Івана Франка» (1986).

Також написав портрети багатьох майстрів народного мистецтва Гуцульщини: різьбярів Юрія і Семена Корпанюків (1975), Дмитра Шкрібляка (1979); гончарів Михайла Волощука, Михайла Рощиб'юка (1971)[2],

Брав участь у мистецьких виставках в Івано-Франківську з 1950 року, у Львові, Києві, інших містах України з 1957 року, багатьох вернісажах країн близького зарубіжжя з 1972 року, зокрема у Польщі, Румунії, Чехословаччині, Канаді, США, Японії. Посмертні персональні виставки відбулися в Івано-Франківську у 1988 році та Коломиї у 1989 році[1].

Роботи художника зберігаються у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського (12 робіт)[1], Музеї мистецтв Прикарпаття (28 робіт, 23 з яких намальовано на полотні, а 5 — на картоні олійними фарбами; майже всі вони закуплені музеєм у 1980-х роках, одну з них подаровано, а дві — передано з Івано-Франківського краєзнавчого музею)[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Сахро Петро Юрійович / Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського.
  2. ↑ а б в г д е Тетяна Маник. Життя І Творчість Петра Сахра / Музей Мистецтв Прикарпаття.
  3. ↑ Сахро Петро Юрійович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 560.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сахро_Петро_Юрійович&oldid=41786307