French
DeutschРозенбушит — Вікіпедія
| Розенбушит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[d][1][2] |
| Абревіатура | Rbs[3] |
| Хімічна формула | Ca₆Zr₂Na₆ZrTi(Si₂O₇)₄(OF)₂F₄[1] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.BE.22 |
| Dana 8 | 56.2.4.8 |
| Ідентифікація | |
| Колір | оранжевий, сірий |
| Сингонія | триклінна |
| Просторова група | кристалографічна група 1d[4] |
| Твердість | 5,5—6,5 |
| Блиск | скляний |
| Густина | 3,3 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Карл Генрих Фердинанд Розенбуш[5] |
| Типова місцевість | Langesundsfjord[5] |
 Розенбушит у Вікісховищі | |
Розенбуши́т (рос. розенбушит; англ. rosenbuschite; нім. Rosenbuschit m) — складний флуорсилікат острівної будови.
Загальний опис[ред. | ред. код]
1. За Є. Лазаренком: NaCa2(Zr, Ti)[F|O|Si2O7].
2. За «Fleischer's Glossary» (2004): (Ca, Na)3(Zr, Ti)Si2O8F.
Склад у %(з родовища Баркевік, Норвегія): Na2O — 10,15; CaO — 25,38; ZrO2 — 18,69; TiO2 — 7,59; SiO2 — 31,53; F — 0,20. Домішки: Fe2O3, La2O3, MnO.
Сингонія триклінна. Утворює призматичні або голчасті кристали.
Спайність досконала.
Густина 3,3.
Твердість 5,5—6,5.
Колір помаранчевий, сірий.
Блиск скляний.
Розчиняється в HCl.
Зустрічається в нефелінових сієнітах (особливо ґренландського типу) та їх пегматитах.
Супутні мінерали: ловеніт, мозандрит, ринкіт, евколіт, астрофіліт.
Знахідки: Лангезунд-Фіорд (Норвегія), Норра-Керр (Швеція), Ловозеро (Кольський півострів, РФ).
За прізвищем німецького мінералога Г. Розенбуша (H. Rosenbusch), W. C. Brögger, 1887.
Синоніми: циркон-пектоліт.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (November 2016) — 2016.
- ↑ Sokolova E. V., Cámara F. The seidozerite supergroup of TS-block minerals: nomenclature and classification, with change of the following names: rinkite to rinkite-(Ce), mosandrite to mosandrite-(Ce), hainite to hainite-(Y) and innelite-1T to innelite-1A // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2017. — Vol. 81. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MINMAG.2017.081.010
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ а б Brøgger W. C. Forelöbig meddelelse om mineralerne på de sydnorske augit- og nefelinsyeniters grovkornige gange // Geologiska Föreningens i Stockholm Förhandlingar — Taylor & Francis, Geologiska föreningen, 1887. — Vol. 9. — P. 247–274. — ISSN 1103-5897; 0016-786X; 2000-0863
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Розенбушит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Розенбушит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Rosenbuschite Webmin [Архівовано 12 лютого 2010 у Wayback Machine.]
