Ракло — Вікіпедія

Ракло — українське вульгарне слово, запозичене з німецької мови[1][2], поширене на Харківщині та Полтавщині, що означає: шахрай, босяк, злодій, «дрібний злочинець з села».

Народна етимологія виводить походження від імені св. Іраклія[3], вигаданого покровителя харківської бурси в XVIII столітті. За легендою вічно голодні бурсаки після занять збігали з гори, де була розташована бурса, прямо на Благовіщенський базар. Там вони здобули специфічну славу — і заодно отримали таке дивне для невтаємничених збірне ім'я — ракли, яке пізніше стало прозивним[4].

Лайка набула поширення в жаргонах російських злодіїв[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. нім. Rekel «великий пес, неотесана людина, вайло». Ракло // Етимологічний словник української мови. — К.: Наук. думка, 2006. — Т. 5. — С. 20.
  2. Форум перекладачів (рос.)
  3. Див. переповідання місцевої легенди: Василь Минко. Повісті. Оповідання. Нариси. П'єси. — К., 1962. — С. 40.
  4.  Харьковские истории. Выпуск 15: «Продолжение следует» на YouTube
  5. Словарь воровского языка: слова, выражения, жесты, татуировки. — 1991, — С. 86: «Ракло(уст.) — вор; босяк; дурак».

Посилання[ред. | ред. код]