Радецький Віталій Григорович — Вікіпедія

Радецький Віталій Григорович
	Радецький Віталій Григорович
2-й Міністр оборони України
	8 жовтня 1993 — 25 серпня 1994
Президент	Леонід Кравчук, Леонід Кучма
Попередник	Іван Біжан (в. о.)
Наступник	Валерій Шмаров (в. о.)
Народився	1 січня 1944 (80 років); Христинівка, Уманський ґебіт, Генеральна округа Київ, Райхскомісаріат Україна
Відомий як	державний службовець
Країна	Україна
Alma mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання	Генерал армії України
	Орден Вахтанга Горгасалі III ступеня
Підпис	Файл:Радецький Віталій Григорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Радецький.

Віталій Григорович Радецький (1 січня 1944, Христинівка, Уманський ґебіт, Генеральна округа Київ, Райхскомісаріат Україна) — генерал армії України (11.1993), кандидат історичних наук; начальник Національної академії оборони України (06.2005-2010); член Воєнно-наукової ради Міністерства оборони України.

З 8 жовтня 1993 по 25 серпня 1994 року — Міністр оборони України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1944 (м. Христинівка, сучасна Черкаська область); українець; батько Григорій Григорович (1910—1995) — залізничник; мати Марія Михайлівна (1915) — пенсіонерка; дружина Юлія Леонтіївна (1947) — економіст; син Олександр (1974) — військовослужбовець; син Сергій (1982) — студент.

Освіта: Київське вище загальновійськове командне училище (1964—1968); Військова академія ім. М.Фрунзе (1972—1975); Військова академія Генштабу ЗС СРСР (1987—1989); кандидатська дисертація «Розвиток воєнного мистецтва у війнах періоду другої половини XX століття» (Національний університет «Львівська політехніка», 2006).

1958—1963 — учень, Одеський механіко-технологічний технікум. 1963—1964 — майстер Одеського борошномельного комбінату.

1964—1968 — курсант Київського вищого загальновійськового командного училища. 1968—1969 — командир взводу, Прибалтійський військовий округ. 1969—1970 — командир мотострілецької роти. 1970—1971 — начальник штабу батальйону. 1971—1972 — командир мотострілецького батальйону, Далекосхідний військовий округ. 1975—1976 — заступник командира полку. 1976—1980 — командир мотострілецького полку, Група Радянських Військ у Німеччині.

09.1980 — 1984 — заступник командира мотострілецької дивізії. 09.1984 — 1987 — командир дивізії. 05.1989 — 1991 — 1-й заступник командувача 13-ї армії, Прикарпатський військовий округ. 05.1991 — 01.1992 — командувач 6-ї гвард. танкової армії, м. Дніпропетровськ, Одеський військовий округ. 01.1992 — 10.1993 — командувач військ Одеського військового округу. 10.1993 — 08.1994 — Міністр оборони України. 08.1995 — 08.2004 — головний інспектор Міністерства оборони України. З 05.2005 — в.о. начальника, начальник Національної академії оборони України.

03.1998 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 199, Черкаська область. З'яв. 78,0 %, за 9,2 %, 3 місце з 17 претендентів. На час виборів: головний інспектор Міністерства оборони України. 03.1998 — кандидат в народні депутати України від «Блоку дем. партій — НЕП», № 3 в списку.

04.2002 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 199, Черкаська область, висунутий Виборчим блоком політичних партій «Єдність». За 15,81 %, 2-й з 14 претендентів. На час виборів: головний інспектор Міністерства оборони України, безпартійний.

Ордени «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III (1986), II ст. (1991), I ст. (1992), Червоної Зірки (1971). Орден Богдана Хмельницького III (02.2001), II ст. (08.2006), І ст. (01.12.2009). Відзнака Міністерства оборони України «Доблесть і честь» (1996).

11 липня 2007 року Віталію Григоровичу Радецькому було присвоєне звання почесного громадянина міста Володимира-Волинського.^[1]

Праці[ред. | ред. код]

Автор близько 30 наукових статей.

Серед них:

Основи стратегії національної безпеки та оборони держави: підручник / В. Г. Радецький, О. П. Дузь-Крятченко, В. М. Воробйов, В. П. Грищенко, Ю. Г. Даник, Т. М. Дзюба; Нац. ун-т оборони України. — К., 2009. — 596 c.
Розвиток воєнного мистецтва у війнах періоду другої половини ХХ ст. : Автореф. дис… канд. іст. наук / В. Г. Радецький; Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л., 2006. — 19 c.
Миротворча діяльність України та ГУАМ / В. Г. Радецький // Вісн. Нац. ун-ту «Львів. політехніка». — 2008. — № 634. — С. 111—115

Володіє французькою мовою.

Захоплення: спорт, музика, історія.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Список громадян, яким присвоєно звання "Почесний громадянин міста «Володимира-Волинського». Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 24 серпня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Лідери України

Військові посади
Попередник: Іван Біжан	Міністр оборони 8 жовтня 1993 — 25 серпня 1994	Наступник: Валерій Шмаров
Попередник:	Командувач Одеського військового округу січня 1992 — жовтня 1993	Наступник: Шкідченко Володимир
Попередник:	Командувач 6-ї гвардійської танкової армії (Одеський військовий округ) травня 1991 — січня 1992	Наступник: Шкідченко Володимир

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Список громадян, яким присвоєно звання "Почесний громадянин міста «Володимира-Волинського». Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 24 серпня 2016.

[1]