Чорноморський флот Російської імперії — Вікіпедія

Чорноморський флот Російської імперії
Черноморский флот Российской империи
Чорноморський флот у Феодосії напередодні Кримської війни. Картина Івана Айвазовського
На службі 1783 — 1856
кінець XIX ст. — 1918
Країна  Російська імперія
Вид  Російський імператорський флот
Тип військово-морський флот
Гарнізон/Штаб Севастополь
Війни/битви Російсько-турецька війна (1787—1792)
Війна другої коаліції
Російсько-турецька війна 1806—1812
Російсько-турецька війна 1828—1829
Кримська війна
Революція 1905—1907
Перша світова війна

Медіафайли на Вікісховищі

Чорноморський флот Російської імперії веде свій початок від російського військового флоту, створеного на Чорному морі після анексії Криму Російською імперією з кораблів Азовської і Дніпровської флотилій.

Створення флоту[ред. | ред. код]

Вранці 1 травня 1783 року 16 великих вітрильних кораблів Дніпровської флотилії увійшли в Ахтіарську гавань і стали на якорях у теперішній Севастопольській головній бухті. Наступного дня, 2 травня, в бухту ввійшла Азовська флотилія Ф. Клокачова. За козацьким звичаєм Сидір Білий вітав побратимів з Дону гарматним салютом, а потім бенкетом на своєму флагманському кораблі[1].

У 1785 році був затверджений перший штат Чорноморського флоту у складі 12 лінійних кораблів, 20 фрегатів, 5 шхун, 23 транспортних судів, особового складу — 13,5 тисяч чоловік. Для управління флотом в Херсоні було створено Чорноморське адміралтейство.

Вітрильний флот — розвиток і бойове використання[ред. | ред. код]

У XVIIIXIX століттях Чорноморський флот успішно діяв у війнах Російської імперії з Османською імперією, Францією і іншими державами. Будівництво і перемоги Чорноморського флоту пов'язані з іменами видатних флотоводців : Ф. Ф. Ушакова, Д. М. Сенявіна, М. П. Лазарєва, П. С. Нахімова, М. І. Войновича та інших.

Російсько-турецька війна 1787—1792[ред. | ред. код]

Незважаючи на чисельну перевагу турецького флоту, Чорноморський флот завдав йому великих поразок у битвах у Фідонісі (1788), в Керченській битві (1790), біля Тендри (1790) і біля мису Каліакрія (1791). У війні яскраво проявилося мистецтво адмірала Ф. Ф. Ушакова, що командувало ескадрою, а в 1790 -1798 — усім Чорноморським флотом. У 1789 році в Миколаєві була закладена кораблебудівна верф, і сюди з Херсону було переведено Чорноморське адміралтейство.

Війна з Францією[ред. | ред. код]

Під час війни з Францією ескадра Чорноморського флоту під командуванням Ушакова вела в 1798 -1800 роках бойові дії в Середземному морі, звільнила Іонічні острови, Корфу острова Корфу.

Російсько-турецька війна 1806—1812[ред. | ред. код]

битва (А. П. Боголюбова) Афона.

У 1807 році ескадра під командуванням віце-адмірала Д. М. Сенявіна, діючи в Егейському морі, розгромила турецький флот в Дарданельській і Афоні битвах.

Російсько-турецька війна 1828—1829[ред. | ред. код]

Чорноморський флот сприяв наступу військ на Балканському і Кавказькому театрах військових дій. Нев'янучою славою покрив себе бриг «Меркурій», що отримав перемогу у бою з двома турецькими лінійними кораблями. До середини XIX століття Чорноморський флот був найкращим вітрильним флотом у світі і включав 14 вітрильних лінійних кораблів, 6 фрегатів, 4 корвети, 12 бригів, 6 пароходофрегатів та ін.

Кримська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Кримська війна

Кримська війна 1853—1856 велася Росією з коаліцією Франції, Османською імперією, Великою Британії і Сардинії за панування на Балканах, у басейні Чорного моря, на Кавказі. Під час кримської війни ескадра під командуванням віце-адмірала П. С. Нахімова розгромила турецьку ескадру в Синопській битві 1853 року. Під час Севастопольської оборони 1854—1855 чорноморських моряків під керівництвом адмірала В. О. Корнілова, віце-адмірала П. С. Нахімова і В. І. Істоміна героїчно билися на суші. Частина кораблів була затоплена, інші надавали артилерійську підтримку сухопутним військам. У Кримській війні Росія зазнала серйозної поразки. За Паризьким мирним договором 1856 Російська імперія була позбавлена права мати військовий флот на Чорному морі. Це обмеження було скасоване в 1871 році.

Відродження флоту[ред. | ред. код]

Спуск броненосця «Чесма» в Севастополі. 1886 рік (А. К. Беггров).

У кінці XIX століття Чорноморський флот був відроджений як паровий броненосний флот, який був збудований у Миколаєві і Севастополі броненосці були потужнішими і більшими, чим кораблі аналогічного класу на Балтиці. Причина цього криється в тому, що міжнародні угоди забороняли прохід військових кораблів через Босфор і Дарданелли, і в штабах регулярно будувалися плани по їх захопленню, а контролююча їх Османська імперія і Велика Британія, що стоїть за нею вважалися імовірнішими супротивниками, ніж дуже віддалена Японія або дружня Німеччина. До того ж на Балтиці значна частина коштів йшла на будівництво крейсерів — винищувачів торгівлі, а броненосці довго не могли позбавитися від ярлика кораблів берегової оборони. Таким чином, аж до кінця 90-х років Чорноморський флот мав в розпорядженні куди повноцінніші лінкори, ніж Балтійський, і усього до початку XX століття у складі Чорноморського флоту було вже 7 ескадрених броненосців, 1 крейсер, 3 мінних крейсера, 6 канонерських човнів, 22 міноносця та ін.

1905—1907[ред. | ред. код]

Докладніше: Революція 1905—1907

У 1905 році на флоті вибухнуло повстання на броненосці «Князь Потемкін-Таврійський» і крейсері «Очаків» (Севастопольське повстання).

Перша світова війна[ред. | ред. код]

До початку Першої світової війни у складі Чорноморського флоту було 6 лінкорів (додредноутів), 2 крейсери, 17 есмінців, 12 міноносців, 4 підводні човни.

Порівняльні дані типів лінійних кораблів російського і турецького флотів Р.М.Мельников. Лінійні кораблі типу "Імператриця Марія". — Сптб : «Гангут», 1993.

Назва Водотоннажність, т Швидкість, уз. Озброєння
Росія
«Євстафій» 12 810 16,2 4 х 305, 4 х 203, 12 х 152, 14 х 75; 2 х ТА-450
«Імператриця Марія» 22 600 21,0 12 х 305, 20 х 130, 5 x 75; 4 х ТА -450
Туреччина
«Решад I» 23 400 21,0
«Осман I» 28 000 22,5
«Явуз» («Гебен») 23 000 28,4 10 x 280, 12 x 150, 12 x 88-мм; 4 х ТА-500мм

Військові дії перших років війни показали, що лінкори додредноутного типу не можуть ефективно протистояти кораблям нового типу: бригада російських лінкорів до 1916 року не змогла присікти дії в Чорному морі німецького лінійного крейсера «Гебен». Тому прискореним темпом було завершено спорудження трьох лінкорів-дредноутів : «Імператриця Марія», «Катерина Велика». Третій дредноут «Імператор Олександр III» був введений в дію вже після Лютневої революції. А четвертий дредноут «Імператор Микола I» був спущений на воду, але до складу флоту до кінця війни не увійшов. За роки війни до складу флоту було введено 9 есмінців, 10 підводних човнів, 2 авіатранспорти та ін. 8 січня 1916 року сталося зіткнення «Гебена» з «Катериною Великою». Користуючись перевагою в швидкості «Гебену» і цього разу вдалося піти, але більше (до кінця 1917 року) німецький крейсер в Чорному морі не з'являвся. З 1914 по 1917 роки Чорноморський флот активно сприяв сухопутним військам Кавказького фронту на приморських напрямах. Після більшовицького перевороту в Петрограді централізоване управління флотом було порушено: 16 грудня 1917 року в Севастополі був створений Військово-революційний комітет, який узяв владу у свої руки, внаслідок чого флот втратив боєздатність.

Загибель флоту[ред. | ред. код]

За вказівкою уряду Радянської Росії на чолі з Леніним Чорноморський флот Російської імперії був затоплений.

Есмінці «Керч» (командир Кукель) і «Лейтенант Шестаков» почали буксирування кораблів на рейд, на есмінцеві «Гаджибей» був піднятий сигнал «Гину, але не здаюся». О 15.45 почалося затоплення кораблів в Цемеській бухті. Есмінець, що затопив кораблі, «Керч» пішов до Туапсе, де і затопився сам.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]