Організація ветеранів України — Вікіпедія

Організація ветеранів України
(ОВУ)
Дата заснування 1987
Тип громадська організація
Голова Віктор Шмаков
Адреса 01021, м. Київ,
вул. Липська, 16А.
Періодичне друковане видання газета «Ветеран України»

Організа́ція ветера́нів Украї́ни (ОВУ) — добровільна Всеукраїнська громадська організація ветеранів Другої світової війни, інших локальних війн і воєнних конфліктів (учасників бойових дій, інвалідів, учасників війни), ветеранів праці, дітей війни, ветеранів військової служби, інших пенсіонерів — громадян похилого віку, які виявили бажання бути членами організації.

ОВУ діє на засадах самоврядування у відповідності з Конституцією України, чинним законодавством та Статутом.

ОВУ вважає своєю головною метою всебічний захист законних прав, соціальних, економічних, вікових інтересів ветеранів війни, праці, дітей війни, ветеранів військової служби, інших силових структур, пенсіонерів, громадян похилого віку.

Історія створення[ред. | ред. код]

28 березня 1987 року в місті Києві відбулася Установча конференція ветеранів війни і праці, у якій взяли участь 402 делегати з 450 обраних. Головою Республіканської ради ветеранів війни і праці був обраний Герой Радянського Союзу В. І. Клоков.

Після проголошення Україною незалежності у 1991 році, опрацьовано і обговорено на місцях основоположний правовий документ — Статут Організації ветеранів України, затверджений 19 листопада 1991 року на І з'їзді Організації ветеранів України[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

Відзнака «Почесний ветеран України» — вища недержавна нагорода Ради Організації ветеранів України, затверджена IV постановою пленуму Ради організації ветеранів України 3 квітня 2009 року[2].

Керівники організації[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статут Організації ветеранів України. Архів оригіналу за 14 червня 2017. Процитовано 4 червня 2017.
  2. Почесний ветеран України. Тижневик «ЕХО» (укр.). Процитовано 26 лютого 2023.