Олів'є Ассаяс — Вікіпедія

Олів'є Ассаяс
фр. Olivier Assayas
Олів'є Ассаяс у 2011 році
президент
Дата народження22 січня 1955(1955-01-22) (69 років)
Місце народженняПариж, Франція Франція
ГромадянствоФранція Франція
Професіякінорежисер, сценарист, кінокритик
Alma materНаціональна вища школа красних мистецтв і Університет Париж III
Роки активності1979 — наш час
IMDbID 0000801
Автограф
Нагороди та премії
Олів'є Ассаяс у Вікісховищі

Олів'є́ Ассая́с (фр. Olivier Assayas; нар. 25 січня 1955, Париж, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, кінокритик.

Біографія та кар'єра

[ред. | ред. код]

Олів'є Ассаяс народився 25 січня 1955 року у Парижі в сім'ї французького режисера Жака Ремі. Закінчив ліцей «Блеза Паскаля» в Орсе, а потім і Вищу національну школу образотворчих мистецтв у Парижі. Має диплом за спеціальністю «сучасна література» Паризького Університету «Нова Сорбанна-3».

Ассаяс починав свою кар'єру в кіноіндустрії працюючи асистентом батька-режисера. З 1980 по 1985 рік працював критиком у відомому кінематографічному часописі «Cahiers du cinéma», у 1982–1985 рр. — у журналі «Rock & Folk». Під час роботи у виданнях часто захоплювався роботами азійських режисерів. Саме у ці роки він знімає свої перші 4 короткометражних стрічки.

Повноцінним дебютом Олів'є Ассаяса у великому кіно став сценарій для фільму «Місце злочину» (фр. Le lieu du crime, 1986) з Катрін Денев, який він створив спільно з режисером Андре Тешіне. Згодом Ассаяс зніме більшість своїх фільмів за власними сценаріями.

У 1986 році Олів'є Ассаяс зняв свій перший повнометражний фільм «Безлад». Першим фестивальним фільмом режисера стала стрічка «Холодна вода» (фр. L'eau froide), яка була представлена в секції «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю у 1994 році[1].

Знаковий етап в кар'єрі Ассаяса — стрічка «Ірма Веп» (фр. Irma Vep, 1996) із зіркою гонконзького кіно Мегі Чун, відомою своїми ролями у фільмах Вонга Кар-Вая. У 2004 Ассаяс запросив акторку у свою незалежну драму «Очищення», за яку Мегі Чун отримала звання найкращої акторки Каннського кінофестивалю. У своїх статтях та інтерв'ю Ассаяс неодноразово підкреслював вплив азійського кіно на розвиток своєї кіномови[2]. Успіх у масового глядача Олів'є Ассаяс завоював участю у альманахах короткометражних фільмів «У кожного своє кіно» (2007) та «Париж, я люблю тебе» (2006).

У 2012 році Ассаяс знімає «Щось у повітрі» (фр. Après mai) — стрічку про протести французьких студентів у 1961 році. Фільм був представлений переважно конкурсі 69-го міжнародного Венеційського кінофестивалю і здобув премію Золоті Озелли за найкращий сценарій[3].

Жульєт Бінош, Олів'є Ассаяс та Хлоя Грейс Морец на Каннському МКФ, 2014

У 2014 році вийшов фільм Ассаяса «Зільс-Марія» (фр. Clouds of Sils Maria) з Жульєт Бінош, Крістен Стюарт та Хлоєю Грейс Морец. Фільм був представлений на Каннському кінофестивалі і претендував на здобуття Золотої пальмової гілки[4], а у 2015 році номінувався у 6 категоріях головної французької кінематографічної премії «Сезар» та отримав Приз Луї Деллюка. Крім стрічки «Зільс-Марія» на головну нагороду у Каннах висувалися ще три фільми режисера: у 2000 році — мелодрама з Еммануель Беар і Ізабель Юппер «Сентиментальні долі» (фр. Les destinées sentimentales); у 2002 — детективний трилер «Демон-коханець» (фр. Demonlover); у 2004 — драма «Очищення» (англ. Clean) з Мегі Чун іта Ніком Нолті.

У 2011 році Олів'є Ассаяс входив до складу журі основного конкурсу 64-го Каннського кінофестивалю[5].

У жовтні 2014 Олів'є Ассаяс розпочав роботу над гангстерським трилером «Око ідола» (англ. Idol's Eye, 2015) з Робертом Паттінсоном та Робертом Де Ніро[2].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1998 році Олів'є Ассаяс одружився з гонконзькою кіноакторкою Мегі Чун (Міс Гонконг 1983). 2001 року вони розлучилися. Друга дружина Олів'є — акторка і режисер Міа Хенсен-Леве. 2009 року у пари народилася перша дитина[6].

Олів'є Ассаяс і Україна

[ред. | ред. код]

У січні 2015 року Олів'є Ассаяс відвідав Україну, де взяв участь у презентації ретроспективи своїх фільмів, що проходила у столичному кінотеатрі Київ з 23 по 26 січня 2015. Були представлені стрічки режисера «Літній час», «Ірма Веп», «Холодна вода» та «Демон-коханець»[7][8].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Режисер та сценарист
Рік Українська назва Оригінальна назва Примітки
1979 Авторське право Copyright режисер
1985 Побачення Rendez-vous сценарист (з Андре Тешіне)
1986 Безлад Le lieu du crime сценарист
1986 Місце злочину Désordre режисер, сценарист
1989 Зимова дитина L'Enfant de l'hiver режисер, сценарист
1991 Париж пробуджується Paris s'éveille режисер, сценарист
1993 Une nouvelle vie режисер, сценарист
1994 Холодна вода L'Eau froide режисер, сценарист
1996 Ірма Веп Irma Vep режисер, сценарист
1998 Кінець серпня, початок вересня Fin août, début septembre режисер, сценарист
2000 Сентиментальні долі Les Destinées sentimentales режисер, сценарист
2002 Демон-коханець Demonlover режисер, сценарист
2004 Очищення Clean режисер, сценарист
2006 Париже, я люблю тебе Paris, je t'aime режисер, оператор
2006 Noise режисер, оператор
2007 Вихід на посадку Boarding Gate режисер, сценарист
2008 У кожного своє кіно Chacun son cinéma режисер, оператор
2008 Літній час L'Heure d'été режисер, сценарист
2009 Карлос (трисерійний фільм) Carlos the Jackal режисер, сценарист
2010 Les temps de venir сценарист
2012 Щось у повітрі Après mai режисер, сценарист
2014 Зільс-Марія Sils Maria режисер, сценарист
2016 Персональний покупець Personal Shopper режисер, сценарист
2017 Засновано на реальних подіях Based on a True Story сценарист (з Романом Полянським)

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Олів'є Ассаяса[9]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
1986 Найкращий оригінальний або адаптований сценарійАндре Тешіне) «Побачення» Перемога
2011 Найкраща режисерська робота «Карлос» Номінація
2015 Найкращий фільм «Зільс-Марія» Номінація
Найкраща режисерська робота Номінація
Найкращий сценарій Номінація
Кінофестиваль EuropaCinema у Віареджо
1991 Найкращий сценарій «Париж пробуджується» Перемога
Приз Жана Віго
1992 Найкращий фільм «Париж пробуджується» Перемога
Каннський кінофестиваль
2000 Золота пальмова гілка «Сентиментальні долі» Номінація
2002 «Демон-коханець» Номінація
2004 «Очищення» Номінація
2014 «Зільс-Марія» Номінація
2016 «Персональний покупець» Номінація
Приз за найкращу режисуру Перемога
Кінофестиваль «Сінеманія»
2000 Приз глядацьких симпатій «Сентиментальні долі» Перемога
Каталонський кінофестиваль у Сіджасі
2002 Найкращий фільм «Демон-коханець» Перемога
Приз критиків Перемога
Кінофестиваль у Мускаті
2003 Приз Бронзовий кинджал «Сентиментальні долі» Перемога
Найкращий режисер Перемога
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса, США
2009 Найкращий іноземний фільм «Літній час» Перемога
2010 Найкращий іноземний фільм «Карлос» Перемога
Найкращий режисер Перемога
Національна спілка кінокритиків США
2010 Найкращий режисер «Літній час» 2 місце
Найкращий сценарій 2 місце
2011 Найкращий режисер «Карлос» 2 місце
Приз Європейської кіноакадемії
2010 Найкращий режисер «Карлос» Номінація
Кришталевий глобус
2011 Найкращий телевізійний фільм «Карлос» Перемога
Венеційський кінофестиваль
2012 Золотий лев «Щось у повітрі» Номінація
Приз Золота Озелла за найкращий сценарій Перемога
Приз Fondazione Mimmo Rotella Перемога
Приз Луї Деллюка
2014 Найкращий фільм «Зільс-Марія» Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Festival de Cannes: Cold Water. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 11 серпня 2009.
  2. а б Прес-кіт фільму «Зільс-Марія» // ArtHouse
  3. Official Awards of the 69th Venice Film Festival. labiennale. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 11 серпня 2015.
  4. 2014 Official Selection. Cannes. Процитовано 11 серпня 2015.
  5. The Jury of the 64th Festival de Cannes. Cannes. 20 квітня 2011. Процитовано 11 серпня 2015.
  6. Morris, Octavia (27 червня 2010). The film that changed my life: Mia Hansen-Løve. guardian.co.uk. London. Процитовано 11 серпня 2015.
  7. Олів'є Ассаяс і мелодія страждань Жюльєт Бінош // ukrcinema.com, 31.01.2015
  8. Ретроспектива фільмів Олів’є Ассаяса. Українська правда. Життя: (укр.) . Процитовано 11.08.2015.
  9. Повний перелік нагород на номінацій Олів'є Ассаяса на сайті IMDb(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]