Одеська обсерваторія — Вікіпедія

НДІ «Астрономічна обсерваторія» ОНУ імені І. І. Мечникова

46°28′38″ пн. ш. 30°45′20″ сх. д. / 46.4772833° пн. ш. 30.7556111° сх. д. / 46.4772833; 30.7556111
Країна	Україна
Розташування	Одеса, Україна
Організація	Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Код	086
Висота	64 м
Відкрито	15 серпня 1871
Сайт:	astro-observ.odessa.ua
Одеська обсерваторія Одеська обсерваторія (Україна)
Одеська обсерваторія у Вікісховищі

Науко́во-до́слідний інститу́т «Астрономі́чна обсервато́рія» або Оде́ська обсервато́рія  — астрономічна обсерваторія у складі Оде́ського націона́льного університе́ту і́мені І. І. Ме́чникова.

Історія[ред. | ред. код]

1871—1991 роки[ред. | ред. код]

Одеська астрономічна обсерваторія — була заснована в 1871 році у складі Імператорського Новоросійського університету, незадовго до цього відкритого в м. Одесі. Обсерваторія входила до складу кафедри астрономії.

У 1920 році, після ліквідації Новоросійського університету, обсерваторія була перейменована в Одеську державну астрономічну обсерваторію, яка свого часу називалася і працювала як Головна державна астрономічна обсерваторія Наркосмосу Україні.

У 1933 році обсерваторія знову була включена до складу кафедри астрономії у відновленому Одеському Державному Університеті.

У часи німецької окупації обсерваторія не постраждала і не була розграбована.

З 1991 року[ред. | ред. код]

На початку 1990-х років, силами обсерваторії були встановлені нові інструменти з діаметрами дзеркал: 80-см — в Туркменістані, 100-см — в Словаччині.

У той же період обсерваторія була переведена в ранг Науково-дослідного інституту 1-ї категорії при збереженні історичної назви «Астрономічна обсерваторія».

Нині обсерваторія є підрозділом Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, а також колективним членом Української Астрономічної Асоціації.

Станом на кінець 2008 року в штаті обсерваторії перебувало близько 70 співробітників.

Директори обсерваторії[ред. | ред. код]

• 1871—1880 — Леопольд Беркевич
• 1881—1910 — Олександр Кононович
• 1912—1934 — Олександр Орлов
• 1934—1944 — Костянтин Покровський
• 1944—1983 — Володимир Цесевич
• 1983—1990 — Юрій Медведєв
• 1990—2006 — Валентин Каретников
• 2006—2021 — Сергій Андрієвський
• З 2022 року — Микола Кошкін

Відділи[ред. | ред. код]

• Фізики зір та галактик
• Фізики малих тіл Сонячної системи
• Космічних досліджень: Робочі групи
• Космології
• Астрометрії та небесної механіки

Інструменти обсерваторії[ред. | ред. код]

• Великий астрограф.
• Трьофутове меридіанне коло Репсольда (Труба: D = 5,5 дюйма, F = 76 дюйма; коло діаметром 39 дюймів; отримане з Тифліської фізичної обсерваторії в кінці XIX століття)^[1].
• Телескоп-рефрактор Кука (165-мм об'єктив).
• Малий астрограф (двокамерний).
• Трикамерний астрограф, «їжак» (короткофокусні камери).

Спостережні станції обсерваторії[ред. | ред. код]

* Маяки  — створена в 1957 році за 40 км на захід від Одеси.
Її основні інструменти:

• Рефлектор РК400 (D = 400 мм, F = 2 м).
• Рефлектор з електрофотометром (D = 500 мм, F = 12 м).
• Дводзеркальний телескоп РК600, оптична система Річі — Кретьєна (D = 600 мм, F = 4,8 м).
• Рефлектор РК800, оптична система Річі — Кретьєн (D = 800 мм).
• Ширококутний об'єктив «Таїр-19» (D = 17 см).
• Ширококутний об'єктив «Уран-12» (D = 22 см.
• АЗТ-3 (D = 48 см, F = 2 м).
• Радіотелескоп «Уран-4» (РАТАН-4).
• Старий метеорний патруль на базі аерофотокамер НАФА-3С/25.
• 100-см лазерно-локаційний телескоп ТПЛ-1М (у проєкті).
• 80-см теодоліт ЛД-2 (у проєкті);

* Крижанівка  — створена в 1957 році

• Новий метеорний патруль на базі телескопа системи Шмідта (17/30см) і ПЗС приймача (з 2003 року);

* Обсерваторія Душак-Ерекдаг — спостережна станція на півдні Туркменістану^[2].

• 0,8-м телескоп системи Річі — Кретьєн з двоканальним фотометром.

* Пік Терскол

• 0,8-м телескоп системи Кассегрена (D = 0,8 м, F = 10 м).

* Колониця — кооперація словацьких та українських астрономів при спостереженнях у Вихорлацькій астрономічній обсерваторії на Колоницькому Сідлі

• 1-м телескоп, побудований в Одеській обсерваторії.

Напрямки досліджень[ред. | ред. код]

• Вивчення руху небесних тіл, (астрометрія)
• Астрофізичні дослідження Сонця, планет, зірок
• Гравіметрія
• Дослідження комет та метеорів
• Змінні зорі
• Фотометрія астероїдів
• Дослідження штучних супутників Землі
• Телескопобудування;
• Дослідження хімічної та динамічної еволюції зірок та Галактики.

Основні досягнення[ред. | ред. код]

• А. Я. Орлов створив першу гравіметричну карту країни, виділивши багато родовищ корисних копалин.
• З першої половини XX століття видається «Одеський астрономічний календар»
• В архіві склотеки Одеської обсерваторії міститься близько 100 тис. пластинок. За цим показником обсерваторія займає 3-тє місце у світі після Гарвардської обсерваторії (500 тис. пластинок) і Зонненбергської обсерваторії (250 тис. негативів). Подібна склотека є в астрономічному інституті МДУ. Усього у світі накопичено близько 2 мільйонів відзнятих пластинок із зоряним небом. У перспективі очікується сканування даних пластинок.

Відомі співробітники, учні, вихованці обсерваторії[ред. | ред. код]

• Ігор Астапович — у 1959—1960 роках був завідувачем відділу астрономічної обсерваторії Одеського університету.
• Богдан Залеський.
• Микола Донич.
• Олексій Ганський — лауреат премії Академії наук Франції.
• Олександр Васильєв — кавалер багатьох російських, норвезьких і радянських орденів.
• Всеволод Стратонов — основоположник статистичної зоряної астрономії, професор Московського і Празького університетів.
• Зінаїда Аксентьєву — член-кореспондент АН УРСР, директор Полтавської гравіметричної обсерваторії.
• І. І. Вітковський — директор Інституту астрономії АН Польщі.
• Pustylnik — старший науковий співробітник Астрономічної обсерваторії в Тарту, запропонував нову теорію газозатемнюваних подвійних систем.
• Микола Стойко-Радиленко — кавалер ордена Почесного легіону Франції, директор Міжнародного бюро часу, широт і довгот в Парижі.
• Георгій Гамов — видатний фізик XX століття, працював у А. Я. Орлова.
• Валентин Глушко — займався в астрономічному гуртку.
• Віктор Абалакін — директор Пулковської обсерваторії.
• Володимир Альбицький — видатний астрометріст і директор Сиеїзької обсерваторії, працював в обсерваторії в 1915—1922 роках.
• Йосип Тимченко — винахідник.
• Анатолій Дьяков — метеоролог з Темиртау, Кемеровської області (РФ).

Адреса обсерваторії[ред. | ред. код]

• Вул. Маразліївська, 1в, м. Одеса, 65014, Україна

Див. також[ред. | ред. код]

• Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Цікаві факти[ред. | ред. код]

• 18 жовтня 1879 року Eugen Block, спостерігаючи зоряне небо з Одеської обсерваторії, виявив раніше не відомі туманності NGC 1398 та NGC 1360. Як з'ясувалося пізніше, дані об'єкти вже були відкриті, але не були опубліковані^[3].
• Парк ім. Т. Шевченка (раніше Олександрівський парк) в м. Одесі був висаджений співробітниками обсерваторії в 1870-х роках з метою створення сприятливого середовища для проведення астрономічних спостережень.
• Астероїду № 2606 було присвоєно ім'я «Одеса».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Одеська обсерваторія у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Астрономія»
	Портал «Одеса»
	Одеська обсерваторія у Вікісховищі?

• Старий неофіційний сайт обсерваторії
• Сторінка астрономічної обсерваторії на сайті ОНУ
• Новий неофіційний сайт обсерваторії
• сайт Відділу малих тіл Сонячної системи, метеорної групи
• http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00054/51500.htm^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Eugen Block — працював в обсерваторії з 1873

Публікації спостережень у Центрі малих планет :

• Астрометричні спостереження малих планет

Джерела та література[ред. | ред. код]

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.