Нічний ковпак — Вікіпедія

Нічни́й ковпа́к — головний убір для сну, зшитий зазвичай з теплої тканини.

Нічні ковпаки носили в основному літні чоловіки з гігієнічних причин — щоб не завелися воші, а також для збереження тепла, оскільки в будинках в той час було відсутнє належне опалення. Мав поширення в першу чергу в країнах Північної Європи до початку XX століття.

Жінки надягали в ліжко нічні чепчики у вигляді шматків тканини, які оберталися навколо голови, або вовняні шапки. У чоловічих ковпаків часто була подоба шарфа, яка дозволяла зігрівати в теплі шию, але не мала достатньої довжини для того, щоб випадково задушити людину уві сні. Зверху ковпак часто прикрашався китичкою або помпоном^[1].

Нічний ковпак також використовувався як головний убір для ув'язненого, караного через повішення, приховуючи його передсмертні муки: у в'язницях Тайберна і Ньюгейта кати надягали його на голову ув'язненим після молитви; для жінок замість нього призначався капелюх з вуаллю. Приблизно з 1850 року в багатьох англійських в'язницях він використовувався під час страт офіційно^[2].

У сучасному світі нічний ковпак носять не так часто, однак цей предмет одягу іноді зустрічається в анімаційних та інших фільмах як частина загального костюма персонажів.

Джерела[ред. | ред. код]