Нововодяне (Покровський район) — Вікіпедія

село Нововодяне
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Покровський район
Громада	Білозерська міська громада
Облікова картка	Нововодяне
Основні дані
Населення	449
Поштовий індекс	85017
Телефонний код	+380 6277
Географічні дані
Географічні координати	48°32′39″ пн. ш. 37°08′50″ сх. д. / 48.54417° пн. ш. 37.14722° сх. д.Координати: 48°32′39″ пн. ш. 37°08′50″ сх. д. / 48.54417° пн. ш. 37.14722° сх. д.
Водойми	балка Водяна
Відстань до; обласного центру	77 км
Найближча залізнична станція	52 км
Місцева влада
Адреса ради	85017, Донецька обл., Добропільський р-н, с. Нововодяне, вул. Донецька, 1
Карта
	Нововодяне
	Нововодяне
Мапа
	Нововодяне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Нововодяне.

Нововодя́не (Бушинівка, Буминівка)— село в Україні, Покровському (Добропільському) районі Донецької області, на річці Водяна.

Історія[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

Село Нововодяне засноване в першій половині XIX сторіччя. Його заснував поміщик Бушинський, який жив у Харкові (неофіційна назва Нововодяного — Бушинівка). На хуторі Місюро-Артюхи, у центрі нинішнього села, жили заможні селяни, а на хуторі Лояновка — бідняки^[1]. Станом на 1854 рік, у Нововодяному було 10 дворів, де проживали 96 чоловік^[2]. В 1908 році дворів було 28, а кількість мешканців — 214 осіб^[3].

Революція[ред. | ред. код]

Радянська окупація в селі встановлена в березні 1918 року, Проте вже в квітні село зайняли австро-німецькі війська З січня 1919 року більшовики з союзниками-махновцями повертаються в село. Незабаром відкривається сільська школа. Однак, у травні 1919 року частини білогвардійської Добровольчої армії А.Денікіна займають село. Остаточно радянська влада в селі утвердилася в кінці грудня 1919 року. Майже два роки триває боротьба з формуваннями Махно, оголошеним поза законом, а також з поміщицькими і кулацькими угрупованнями.

УРСР^[1][ред. | ред. код]

Перші ТОЗи в селі з'явилися наприкінці 20-х років ХХ сторіччя, колгоспи — в 1930 році. У Нововодяному діяли колгоспи «Місюро-Артюхи», «Комуніст». У середині 30-х років ХХ сторіччя у Ново-Водяному було 44 двори, у Місюро-Артюхах — 58 дворів. Дитсадок у Нововодяному відкрили в 1931 році. Після 1950 року всі колгоспи на території сільради були об'єднані в колгосп імені Уріцкого. У 1953 році село електрофіковане. В 1957-1960 роках через село пройшла залізнична колія, і з'явилась зупинка поїздів 52 км. У 1965 році була утворена Нововодянська сільська рада.

У 1990 році в селі були школа, клуб, бібліотека, кафе, магазин.

Нововодянські шахти[ред. | ред. код]

За даними добропільських краєзнавців, у кінці XIX сторіччя існували мілкокустарні копальні біля витоків річки Водяна, на південній околиці сучасного села Нововодяне. Власником копалень був місцевий поміщик А.І.Бушинський. Останній в 1901 році клопотав до Ради З'їзду гірничопромисловців півдня Росії про часткову зміну траси проектованої в загальному напрямку Рутченкове — Дубове, Рудниково-Лозівської залізниці — через район Нововодяного^[1]^[4].

Легендарна «Каяла»[ред. | ред. код]

За даними істориків і археологів Б.О.Рибакова і С. А. Плетньової, річка Водяна, що протікає в районі платформи села, — легендарна Каяла, де відбулася відома битва князя Ігоря з половцями в 1185 році. Місце битви вчені локалізували північніше сучасного Нововодяного. У своїх дослідженнях Б.О.Рибаков і С.А.Плетньова спростовували класичну гіпотезу, у якій стверджувалося, що битва Ігоря з половцями відбулася в басейні річки Сіверський Донець. Б.О.Рибаков відкидає також зв'язок з битвою назв річок в басейні Дону, Сіверського Дінця, Азовського моря, співзвучних з Каялою. Так, академік звертає увагу, що Ярославна, оплакуючи полонення чоловіка, звертається не до Дону, а до Дніпра. Розглядаючи два «дніпровські» варіанти — «північний» («Орільський», автор В.Г.Федоров) і «південний» («Самарський», автор А.В.Лонгінов), Б.О.Рибаков зупинився на останньому. «Орільський» варіант був відкинутий через те, що в цьому випадку Ігор вийшов би з Чернігово-Сіверських земель, пройшовся б по краю Землі Половецької, і увійшов би в Переяславське князівство, не виходячи вглиб ворожої території^[5].

Нововодянська ЗОШ І—ІІІ ступенів^[1][ред. | ред. код]

Перша початкова школа у селі відкрита після Жовтневої революції в селянській хаті в 1919 році. Перший директор В.І.Таткало. На початку 30-х років ХХ сторіччя в селі збудована перша 4-річна школа. Перед радянсько-німецькою війною школа стала семирічною, а в 1962 році — восьмирічною. У роки другої світової війни школа була зруйнована, і в перші повоєнні роки діти навчалися в звичайному сільському будинку. У 1964 році збудована нова школа яка працює і на даний момент (2018 рік).

Підприємства[ред. | ред. код]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

дитсадок «Ластівка»

3 ФАПи, Будинок культури, пошта.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Афанасій Петрович Тихонов прожив 106 років. Першим в селі посадив кавун і виростив високий урожай. З того часу в селі вирощують кавуни.

Жертви сталінських репресій[ред. | ред. код]

Новиченко Андрій Нестерович, 1905 року народження, село Ново-Водяне Краматорського району Донецької області, українець, освіта початкова, безпартійний. Колишній член колгоспу імені Затонського Благодатівської сільради Краматорського району. Проживав у селі Ново-Водяне Краматорського району Донецької області. Заарештований 2 березня 1933 року. Особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР 26 квітня 1933 року засланий у Північний край на 3 роки. Реабілітований у 1989 році.
Тихонов Яків Васильович, даних про народження немає, село Ново-Водяне Краматорського району Донецької області, українець, освіта початкова, безпартійний. Робітник артілі імені Затонського. Проживав у селі Ново-Водяне Краматорського району Донецької області. Заарештований 2 березня 1933 року. Особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР 26 квітня 1933 року, з-під варти звільнений, справу припинено. Реабілітований у 1933 році.

Галерея[ред. | ред. код]

Ставок Нововодя́не.
Будинок культури.
Центральна вулиця
Медпункт.
Магазин.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в ^г Подолян В.В. (2009). Слово про Добропілля: Роки, події, люди. Добропілля.
↑ Екатеринославская губерния с Таганрогским градоначальством. Список населённых мест по сведениям 1854 года. СПб. 1859.
↑ Список населённых мест Бахмутского уезда Екатеринославской губернии. Екатеринослав. 1911.
↑ Труды XXVI Съезда горнопромышленников юга России / Т. III. Стенограммы заседаний. Х. 1901.
↑ Подолян В.В. Трагедія в Добропільському степу. Архів оригіналу за 27 травня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

Слава і воля Доброго поля. 2010 р.
Материал из книги: Славимо рідний край. Історія окремих сіл Добропільщини: Матеріали історико-краєзнавчої конференції/ Упорядники Бичкарьова С. І., Петренко О. М. — Добропілля, 2012

Це незавершена стаття з географії Донецької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[:0-1] а ^б ^в ^г Подолян В.В. (2009). Слово про Добропілля: Роки, події, люди. Добропілля.

[2] Екатеринославская губерния с Таганрогским градоначальством. Список населённых мест по сведениям 1854 года. СПб. 1859.

[3] Список населённых мест Бахмутского уезда Екатеринославской губернии. Екатеринослав. 1911.

[4] Труды XXVI Съезда горнопромышленников юга России / Т. III. Стенограммы заседаний. Х. 1901.

[5] Подолян В.В. Трагедія в Добропільському степу. Архів оригіналу за 27 травня 2018.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]