Назад дороги немає (фільм) — Вікіпедія

Назад дороги немає
рос. «Обратной дороги нет»
Жанр фільм про партизанівd і воєнний фільм
Режисер Григорій Ліпшиць
Сценарист Болгарин Ігор Якович і Смирнов Віктор Васильович
У головних
ролях
Олялін Микола Володимирович
Оператор Шахбазян Сурен Варткесович
Композитор Гладков Геннадій Ігорович
Кінокомпанія Кіностудія ім. О. Довженка
Тривалість 198 хв.[1]
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1970
IMDb ID 4649528

«Назад дороги немає» (рос. «Обратной дороги нет») — український радянський трисерійний чорно-білий телевізійний художній фільм 1970 року режисера Григорія Ліпшиця, знятий за однойменною повістю Ігоря Болгарина і Віктора Смирнова.

Сюжет[ред. | ред. код]

Після втечі з концтабору майор Топорков (Микола Олялін) пробирається в партизанський загін для організації доставки зброї ув'язненим, які готують повстання. Щоб відвести увагу німецьких пошукових груп від основного кінного обозу зі справжньою зброєю та визначити зрадника, який передає всі відомості про плани партизанів, в загоні створюється додатковий фальшивий обоз, навантажений ящиками з камінням і піском, що йде хибним шляхом. Про це знає тільки командир загону й очільник обозу Топорков. Один з вісьмох бійців, які супроводжують обоз, зрадник, навколо — непрохідні поліські ліси та болота, в загоні зростає невдоволення Топорковим, а по п'ятах йдуть німці й шляху назад — немає…

У ролях[ред. | ред. код]

Творча група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.