Надрага Василь Іванович — Вікіпедія

Народний депутат України
	4-го скликання

Василь Іванович Надрага
	Василь Іванович Надрага
8-й Міністр праці та соціальної політики України
	11 березня 2010 — 9 грудня 2010
Президент	Віктор Янукович
Прем'єр-міністр	Микола Азаров
Попередник	Людмила Денісова
Народився	19 серпня 1958 (65 років); Каменськ, Бурятія
Відомий як	політик
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma mater	Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Політична партія	Народна партія
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Почесна грамота Кабінету Міністрів України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Надрага.

Василь Іванович Надрага (нар. 19 серпня 1958, Каменськ, Бурятія) — український політик. Доктор економічних наук; член Політради Народної партії.

Освіта[ред. | ред. код]

Луганський державний педагогічний інститут, історичний факультет (1976—1981), «Історія і педагогіка»; Регіональний інститут менеджменту (місто Луганськ, 1993—1995), «Менеджмент у виробничій сфері»; Українська академія державного управління при Президентові України, «Державне управління»; кандидатська дисертація «Взаємодія владних структур політичних і громадських організацій як засіб підвищення ефективності управління на регіональному рівні» (Національна академія державного управління при Президентові України, 2003).

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

З жовтня 1975 — учень слюсаря шахти «Таловська», місто Молодогвардійськ.
З липня 1981 — заступник секретаря комітету комсомолу Луганського державного педагогічного інституту.
З жовтня 1982 — служба в армії.
З липня 1984 — інженер, заступник секретаря комітету комсомолу Луганського верстатобудівного заводу.
З травня 1985 — другий секретар Ленінського райкому ЛКСМУ міста Луганська.
З липня 1987 — заступник директора СШ № 17 міста Луганська.
З березня 1990 — художній керівник Молодіжного центр «Панорама», місто Луганськ.
З травня 1990 — інженер Центру науково-технічної творчості молоді «Союз», місто Луганськ.
З вересня 1990 — заступник директора Науково-виробничого підприємства «Технопромтек».
З листопада 1992 — керівник господарчого підрозділу Ленінського райвідділу народної освіти місто Луганська.
З серпня 1993 — консультант з питань роботи Луганської міськради.
З грудня 1993 — завідувач відділу Луганського міськвиконкому.
З лютого 1995 — заступник голови, голова Кам'янобрідської райради міста Луганська.
З травня 1998 — заступник голови з політико-правових питань Луганської облдержадміністрації.
Грудень 1999–2002 — начальник Луганського обласного управління Пенсійного фонду України.
З вересня 2006 — перший заступник генерального директора Федерації роботодавців України.
З березня 2009 — голова правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
З червня 2009 — генеральний директор Федерації роботодавців України.
11 березня — 9 грудня 2010 — Міністр праці та соціальної політики України^[1].
Грудень 2010 — серпень 2012 — перший заступник Міністра соціальної політики України^[2]^[3].

Народний депутат України 4 скликання з квітня 2002 до квітня 2006, виборчій округ № 104, Луганська область, висунутий Блоком «За єдину Україну!». «За» 24,00 %, 10 суперників. На час виборів: начальник Луганського обласного управління Пенсійного фонду України, член НДП. Член фракції «Єдина Україна» (травень — липень 2002), член групи «Народний вибір» (липень 2002 — травень 2004), уповноважений представник групи «Союз» (травень 2004 — лютий 2005), член фракції НАПУ (лютий — березень 2005), член фракції НП (з березня 2005). Голова підкомітету у справах пенсіонерів та пенсійного забезпечення Комітету у справах, пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з червня 2002).

Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в ТВО № 105 (2004—2005)^[4].

Член НДП (1996 — липень 2004), голова Луганської обласної організації НДП, член Політради НДП (з листопада 1998).

Захоплюється книгами, риболовлею та більярдом.

Родина[ред. | ред. код]

Росіянин; батько Іван Іванович (1933) і мати Тамара Василівна (1937) — пенсіонери; дружина Євгенія Всеволодівна (1947) — викладач педагогічного університету; дочка Катерина (1980).