French
DeutschМінла рудоголова — Вікіпедія
| Мінла рудоголова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Рудоголова мінла (гора Інтханон) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Actinodura strigula (Hodgson, 1837) | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Siva strigula Chrysominla strigula Minla strigula | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Мі́нла рудоголова[2] (Actinodura strigula) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає в Гімалаях і горах Південно-Східної Азії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 16-18,5 см, вага 14-24 г. Верхня частина тіла сіро-оливкова. Покривні пера крил чорні, махові пера оранжево-жовто-чорні. Стернові пера каштаново-жовто-чорні. Нижня частина тіла жовтувата, горло поцятковане чорними і білими смужками. Тім'я рудувате. На обличчі сіра "маска". Дзьоб темний, знизу світліший. Очі карі або червонуваті.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють шість підвидів:[3]
- A. s. simlaensis (Meinertzhagen, R, 1926) — західні Гімалаї (від Кашміру до західного Непалу);
- A. s. strigula (Hodgson, 1837) — центральні Гімалаї;
- A. s. yunnanensis (Rothschild, 1921) — Північно-Східна Індія, південно-східний Тибет, Юньнань, південь і південний захід Сичуаню, північна М'янма і північний Індокитай;
- A. s. traii (Eames, JC, 2002) — центральний В'єтнам;
- A. s. castanicauda (Hume, 1877) — північно-східна М'янма, західний і північно-західний Таїланд;
- A. s. malayana (Hartert, E, 1902) — Малайський півострів (від північного Пераку до південного Селангору і Пахангу).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Рудоголові мінли мешкають в Індії, Бутані, Непалі, Китаї, М'янмі, Малайзії, В'єтнамі, Лаосі і Таїланді. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 1800 до 3750 м над рівнем моря. Живляться комахами, їх личинками, ягодами і насінням. Сезон розмноження триває з березня по липень. В кладці від 2 до 4 яєць.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Actinodura strigula. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
|
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |