Мета-емоція — Вікіпедія

Мета-емоція — це «організований і структурований набір емоцій і уявлень про емоції, як власні емоції, так і емоції інших».[1] Це широке визначення мета-емоцій викликало інтерес психологів до теми, особливо щодо батьківської філософії мета-емоцій.

Мета-емоція стосується ідеї про те, що всякий раз, коли ми викликаємо певну емоцію, ми також маємо справу з наступними емоціями щодо того, як ми пережили первинну емоцію. У той час як деякі психологи досліджували вплив мета-емоцій на те, як люди інтерпретують і справляються з власними та чужими емоціями, велика частина літератури про мета-емоції зосереджена на тому, як мета-емоції батьків впливають на соціально-емоційний розвиток їхніх дітей.[2]

Мета-емоції можуть бути короткостроковими й довготривалими. Останнє може бути джерелом знеохочення або навіть психологічного витіснення, або заохочення певних емоцій, що впливає на риси особистості, психодинаміку, сімейну та групову динаміку, організаційний клімат[en], емоційні розлади, а також емоційну усвідомленість та емоційний інтелект.

Дослідження Ґоттмана[ред. | ред. код]

У 1997 році Ґоттман, Кац і Гувен використовували термін мета-емоції для опису реакції батьків на емоційні прояви їхніх дітей.[3] Бейкер, Феннінґ та Крнік (2010) визначили філософію мета-емоцій як «батьківське ставлення до емоцій».[4]

Загалом кажучи, мета-емоції охоплюють як почуття, так і думки про емоції. За даними Gottman et al. (2006), термін мета-емоція стосується не просто емоційних реакцій індивіда на його/її власні емоції, але також відноситься до «виконавчих функцій емоцій».[5] Грінберг (2002) припустив, що мета-емоції слід розглядати як тип «вторинної емоції», тимчасової концепції, в якій вторинна емоція слідує за первинною емоцією. Наприклад, тривога (вторинна емоція) може слідувати за гнівом (первинна емоція).[6]

Термін мета-емоція був випадково винайдений в результаті першої роботи Gottman et al. (1996). Протягом багатьох років дослідження психології розвитку зосереджувались на батьківському афекті, чуйності та стилі виховання. Ґоттман, Кац, & Гувен (1996) вважали, що почуттям і думкам батьків про їхні власні емоції та емоції їхніх дітей приділялося недостатньо уваги. Досліджуючи вплив подружніх стосунків батьків на дітей, Gottman et al. (1996) виявили, що існувала велика різноманітність ставлень і філософій, які батьки дотримувалися щодо своїх власних емоцій і емоцій своїх дітей.[5] Щоб дослідити ці відмінності, Кац і Готтман (1986) розробили інтерв'ю з мета-емоціями та назвали термін «структура мета-емоцій», щоб позначити почуття батьків щодо почуттів. Вони вважали, що мета-емоції є «поширеним і недостатньо вивченим виміром у дослідженні емоцій». Кац і Готтман (1986) порівняли свою концепцію мета-емоції з метакогнітивним конструктом Метакогніція.[7] Гувен, Ґоттман та Кац (1995) використовували термін «структура мета-емоцій» для позначення «обізнаності батьків про конкретні емоції, їх усвідомлення та прийняття цих емоцій своєю дитиною та їх навчання емоцій у своїй дитині»."[8] Результати їхнього дослідження показали, що мета-емоційні змінні батьків були пов'язані з їхніми здібностями як взаємодіяти зі своїми дітьми, так і вирішувати подружні конфлікти. Ґоттман, Кац & Гувен (1996) припустили, що власні почуття та думки батьків про їхні емоції сильно впливають на те, як вони виховують дитину.[5]

Типи батьківської філософії[ред. | ред. код]

У своїй статті, опублікованій у 1996 році, Готтман, Кац і Гувен окреслили різні типи батьківської філософії мета-емоцій. До них належать філософія тренування емоцій і філософія відмви від мета-емоцій.[5] Загальним консенсусом серед психологів, які вивчають мета-емоції, залишається те, що існують дві основні філософії мета-емоцій: філософія тренування емоцій, згідно з якою батьки почуваються комфортно з емоціями самих себе та своїх дітей; і філософія відмови від емоцій, згідно з якою батьки вважають негативні емоції — шкідливими.[4]

Емоційне тренування[ред. | ред. код]

Батьки, які дотримуються філософії емоційного тренування, як правило, усвідомлюють свої емоції та емоції інших. Вони можуть говорити про ці емоції та допомагати своїм дітям зрозуміти та висловити їхні емоції, зокрема смуток і гнів. Автори знайшли різницю між філософією тренування емоцій і «батьківською теплотою».[5]

Існує п'ять основних характеристик філософії емоційного тренування:

  • Батьки усвідомлюють емоції дитини.
  • Батьки сприймають емоції дитини як можливість для близькості або навчання.
  • Батьки допомагають дитині словесно позначити емоції, які вона відчуває.
  • Батьки співпереживають або підтверджують емоції дитини.
  • Батьки допомагають дитині розв'язувати проблему (280).[5]

Вирішальним аспектом філософії емоційного тренінгу є те, що батьки використовують негативні емоції дитини, щоб сформувати емоційний зв'язок зі своєю дитиною, головним чином з міркувань близькості та навчання.[5]

Зневажливий тип[ред. | ред. код]

Батьки, які відкидають філософію мета-емоцій, вважають, що гнів чи смуток їхньої дитини можуть завдати шкоди їхній дитині, що їх головне завдання — якомога швидше пом'якшити ці шкідливі емоції, і що їхня дитина повинна знати, що ці негативні емоції не будуть кінцевими. Попри те, що батьки з відкидною філософією можуть бути чутливими до емоцій своєї дитини та справді хочуть бути корисними, ці батьки вважають, що ігнорування або заперечення негативних емоцій є найкращим підходом до допомоги їхнім дітям. Батьки, які відкидають мета-емоційну філософію, часто не можуть зрозуміти емоції своєї дитини та не розглядають негативні емоції як можливість для зростання чи близькості.[5] Батьки можуть використовувати зневажливий підхід, намагаючись відвернути увагу дитини або применшуючи причини негативних емоцій.[5]

Несхвальний тип[ред. | ред. код]

Іншим можливим типом батьківської мета-емоції є несхвальна філософія. Ці батьки дорікають своїм дітям за будь-який тип емоційного вираження, навіть якщо дії дитини є адекватними. У результаті ці діти починають сприймати свої емоції як недоречні та недійсні, і їм важко регулювати емоції.[9] Для несхвальних батьків негативні емоції вимагають дисциплінарної відповіді. Деякі батьки, які не схвалюють, можуть розглядати негативні емоції своєї дитини як засіб, за допомогою якого дитина намагається маніпулювати або контролювати батьків.[5]

Вплив батьківської мета-емоції на дітей та підлітків[ред. | ред. код]

Було проведено багато досліджень, які вивчали вплив різних батьківських мета-емоційних філософій на підлітків. Наприклад, дослідники вивчали зв'язок між філософією мета-емоцій і підлітковою депресією, а також вплив батьківських мета-емоцій на афекти підлітків і навички подолання. Інші психологи досліджували вплив філософії материнських мета-емоцій на можливість до прихильності дітей.[10]

Готман та ін. (1997) виділив два специфічні аспекти батьківських мета-емоцій, які впливають на дітей і сімейні результати:

  1. емоційне усвідомлення;
  2. емоційний тренування.

Готтман, Кац і Гувен — серед провідних психологів у галузі мета-емоцій — твердо вірять у значний вплив батьківських мета-емоцій на багато аспектів життя їхніх дітей: «Є докази того, що з самого початку життя дитини, батьківської взаємодії з дитиною, має наслідки для здатності дитини саморегулюватися, зосереджувати увагу, ділитися інтерсуб'єктивним значенням, для істотних ніжних зв'язків з батьками та здатності взаємодіяти з мінливим середовищем».[11]

Зростає інтерес до вивчення впливу різних типів батьківської філософії мета-емоцій на емоційний стан дітей і симптоми депресії. Наприклад, Hunter et al. (2011) досліджували асоціації між філософією мета-емоцій батьків, матерів і підлітків. Вони виявили, що коли батьки дотримувалися філософії навчання емоціям, підлітки, як правило, мали менше поведінкових та емоційних проблем. Вони дійшли висновку, що: «Якість мета-емоційної філософії, розробленої підлітками, може мати наслідки для їхнього психічного здоров'я. Зокрема, дані свідчать про те, що переконання про емоції мають відношення до депресивних розладів, при цьому негативні переконання пов'язані з підвищеним ризиком підліткової депресії.[12] Подібним чином Katz & Hunter (2007) досліджували вплив мета-емоцій матері на симптоми депресії у підлітків. Автори виявили, що підлітки з високим рівнем симптомів депресії, як правило, мали матерів, які менш сприймали їхні власні емоції. Матері, які краще приймали власні емоції, як правило, мали підлітків з вищою самооцінкою, меншою кількістю зовнішніх проблем і меншими симптомами депресії. На завершення це дослідження продемонструвало сильну кореляцію між материнською філософією мета-емоцій і підлітковою депресією. Таким чином, ці автори припускають, що філософія мета-емоцій пов'язана з підлітковою депресією та афектом.[13]

Інше дослідження показало, що матері з філософією мета-емоцій, яка є більш усвідомленою та прийнятною, корелювали з меншою кількістю негативної соціальної поведінки під час взаємодії матері та дитини.[14] Це свідчить про те, що материнська філософія мета-емоцій також впливає на взаємодію між матір'ю та її підлітком.

Крім вивчення впливу батьківських мета-емоцій на дитячий афект і депресивну симптоматику, деякі психологи досліджували вплив мета-емоцій на розвиток дитячих стратегій подолання.[15] були зацікавлені у вивченні дискусії «природа проти виховання» щодо розвитку у дітей стратегій подолання. Для цього вони вивчили вплив як темпераменту (природа), так і батьківської філософії мета-емоцій (виховання) на розвиток навичок подолання у ранніх підлітків. Автори виявили багато взаємодій між мета-емоціями батьків і темпераментом підлітка. Наприклад, вони виявили, що виховання на основі емоцій пов'язане зі стратегіями подолання відволікання для дітей із меншим негативним впливом і більшою невідкладністю. Автори дійшли висновку, що філософські стилі мета-емоцій батьків можуть взаємодіяти з темпераментом дитини та передбачити стилі подолання підлітків.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Gottman, John Mordechai; Katz, Lynn Fainsilber; Hooven, Carole (2013). Meta-Emotion: How Families Communicate Emotionally. Routledge. с. 7. ISBN 978-1-134-79597-0.
  2. ↑ Ferrari, Michel; Koyama, Emiko (31 грудня 2002). Meta-emotions about anger and. Consciousness & Emotion. 3 (2): 197—211. doi:10.1075/ce.3.2.06fer. ProQuest 620031891.
  3. ↑ Mitmansgruber, Horst; Beck, Thomas N.; Höfer, Stefan; Schüßler, Gerhard (March 2009). When you don't like what you feel: Experiential avoidance, mindfulness and meta-emotion in emotion regulation. Personality and Individual Differences. 46 (4): 448—453. doi:10.1016/j.paid.2008.11.013.
  4. ↑ а б Baker, Jason K.; Fenning, Rachel M.; Crnic, Keith A. (May 2011). Emotion Socialization by Mothers and Fathers: Coherence among Behaviors and Associations with Parent Attitudes and Children's Social Competence. Social Development. 20 (2): 412—430. doi:10.1111/j.1467-9507.2010.00585.x. PMC 3082208. PMID 21532915.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л Gottman, John M.; Katz, Lynn Fainsilber; Hooven, Carole (1996). Parental meta-emotion philosophy and the emotional life of families: Theoretical models and preliminary data (PDF). Journal of Family Psychology. 10 (3): 243—268. doi:10.1037/0893-3200.10.3.243. S2CID 55383979. Архів оригіналу (PDF) за 28 лютого 2019.
  6. ↑ Greenberg, Leslie S. (2002). Emotion-focused Therapy: Coaching Clients to Work Through Their Feelings. American Psychological Association. ISBN 978-1-55798-881-2.
  7. ↑ Katz, L. F., & Gottman, J. M. (1999). Parent meta-emotion interview. Seattle, WA: University of Washington.
  8. ↑ Hooven, Carole; Gottman, John Mordechai; Katz, Lynn Fainsilber (March 1995). Parental meta-emotion structure predicts family and child outcomes. Cognition & Emotion. 9 (2–3): 229—264. doi:10.1080/02699939508409010.
  9. ↑ Gottman, John (1998). Raising An Emotionally Intelligent Child. Simon and Schuster. ISBN 978-0-684-83865-6.[сторінка?]
  10. ↑ Chen, Fu Mei; Lin, Hsiao Shih; Li, Chun Hao (22 квітня 2011). The Role of Emotion in Parent-Child Relationships: Children's Emotionality, Maternal Meta-Emotion, and Children's Attachment Security. Journal of Child and Family Studies. 21 (3): 403—410. doi:10.1007/s10826-011-9491-y. S2CID 143911219. ProQuest 620834431.
  11. ↑ Gottman, John Mordechai; Katz, Lynn Fainsilber; Hooven, Carole (2013). Meta-Emotion: How Families Communicate Emotionally. Routledge. с. 87. ISBN 978-1-134-79597-0.
  12. ↑ Hunter, Erin C.; Katz, Lynn Fainsilber; Shortt, Joann Wu; Davis, Betsy; Leve, Craig; Allen, Nicholas B.; Sheeber, Lisa B. (16 травня 2010). How Do I Feel About Feelings? Emotion Socialization in Families of Depressed and Healthy Adolescents. Journal of Youth and Adolescence. 40 (4): 428—441. doi:10.1007/s10964-010-9545-2. PMC 2992097. PMID 20473712.
  13. ↑ Katz, Lynn Fainsilber; Hunter, Erin C. (May 2007). Maternal Meta-emotion Philosophy and Adolescent Depressive Symptomatology. Social Development. 16 (2): 343—360. doi:10.1111/j.1467-9507.2007.00388.x.
  14. ↑ Yap, Marie B. H.; Allen, Nicholas B.; Leve, Craig; Katz, Lynn Fainsilber (2008). Maternal meta-emotion philosophy and socialization of adolescent affect: The moderating role of adolescent temperament. Journal of Family Psychology. 22 (5): 688—700. doi:10.1037/a0013104. PMID 18855505.
  15. ↑ Lagacá-Ságuin, Daniel G.; Gionet, Angela (January 2009). Parental Meta-Emotion and Temperament Predict Coping Skills in Early Adolescence. International Journal of Adolescence and Youth. 14 (4): 367—382. doi:10.1080/02673843.2009.9748015.
Фундаментальні емоції
Позитивні емоції
Негативні емоції
Світогляд
Домени і методи
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мета-емоція&oldid=40633479