Любомир Любоєвич — Вікіпедія

Любомир Любоєвич
Оригінал імені серб. Љубомир Љубојевић
2010 рік
2010 рік
2010 рік
Країна Югославія Югославія
Сербія та Чорногорія Сербія та Чорногорія
Сербія Сербія
Народження 2 листопада 1950(1950-11-02) (73 роки)
Ужиці
Титул Міжнародний майстер (1970), Гросмейстер (1971)
Рейтинг ФІДЕ 2571 (квітень 2018)
Піковий
рейтинг
2645 (січень 1983)

Любомир Любоєвич (серб. Љубомир Љубојевић; нар. 2 лютого 1950, Ужиці) – сербський шахіст, гросмейстер від 1971 року.

Шахова кар'єра[ред. | ред. код]

Любомир Любоєвич, 1972

У другій половині 1970-х - 1980-х роках належав до першої десятки шахістів світу. Міжнародну кар'єру розпочав 1970 року, здобувши в Гронінгені срібну медаль чемпіонату Європи серед юніорів. Неодноразово брав участь у сильних турнірах за запрошення, на багатьох із них перемагаючи, зокрема:

У 1993-2003 роках одинадцять разів брав участь у турнірах Амбер у Монако.

Попри безліч успішних виступів, йому так і не вдалося ніколи пробитися в матчі претендентів на звання чемпіона світу. Сім разів брав участь у міжзональних турнірах, однак без особливого успіху (найуспішніший виступ був у Манілі в 1976 році, 6-те місце)[1]. 1984 року виступив на 4-й шахівниці в матчі СРСР - решта світу.

Неодноразово представляв Югославію на командних змаганнях, зокрема:

  • одинадцять разів на шахових олімпіадах (1972, 1974, 1978, 1980, 1982, 1984, 1986, 1990, 1994, 1998, 2002); п'ятиразовий призер: в командному заліку – срібний (1974) і двічі бронзовий (1972, 1980), а також в особистому заліку – золотий (1972 – на 3-й шахівниці) і бронзовий (1982 – на 1-й шахівниці)[2],
  • на командному чемпіонаті світу (1989); дворазовий призер: в командному заліку – срібний (1989) та в особистому заліку – бронзовий (1989 – на 1-й шахівниці)[3],
  • п'ять разів на командних чемпіонатах Європи (1973, 1977, 1980, 1983, 1992); п'ятиразовий призер: в командному заліку – двічі срібний (1973, 1983) і бронзовий (1977), а також в особистому заліку – золотий (1973 – 3-й шахівниці) і бронзовий (1983 – на 1-й шахівниці[4],
  • на BŁĄD; призер: в командному заліку – срібний (1969)[5],
  • шість разів на BŁĄD; багаторазовий призер, зокрема в командному заліку – тричі золотий (1972, 1978, 1981) і тричі бронзовий (1971, 1973, 1974)[6].

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 1983 року, досягнувши 2645 очок займав тоді 3-тє місце (позаду Анатолія Карпова і Гаррі Каспарова) у світовому списку ФІДЕ[7].

Зміни рейтингу[ред. | ред. код]

Зміни рейтингу Ело[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 1976 Manila Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
  2. OlimpBase. Процитовано 25 листопада 2013.
  3. OlimpBase. Процитовано 25 листопада 2013.
  4. OlimpBase. Процитовано 25 листопада 2013.
  5. OlimpBase. Процитовано 25 листопада 2013.
  6. OlimpBase. Процитовано 25 листопада 2013.
  7. FIDE rating history :: Ljubojevic, Ljubomir. Архів оригіналу за 24 березня 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
  8. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]